Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

СІЛЬОСТІЙКІ РОСЛИНИ - РОСЛИНИ СТІЙКІ ДО ЗАСОЛЕННЯ ПОВІТРЯ І ГРУНТУ

Види рослин стійкі до засолення повітря і грунту, для озеленення поблизу морських узбереж, обсадки автомобільних доріг які посипаються в зимовий час соляною сумішшю.


Хвойні рослини, стійкі до засолення повітря і грунту


Juniperus conferta (ялівець прибережний) і сорти

Ялівець прибережний названий так невипадково. Ареал поширення в природних умовах прибережні райони на Сахаліні і в Японії, на рихлих піщаних грунтах його довгі сланкі гілки утворюють щільні зарості. У природі зимує під захистом високого снігового покриву. Рясно плодоносить, шишкоягоди округлі 8-12 мм., спочатку сизо-зелені потім темніють і стають темно-блакитними покриті сизуватим нальотом, як би покриті інеєм, дозрівають не одночасно і довго прикрашають кущі. Хвоя сіро-зелена блискуча, ароматна, 10-15 мм. довжиною, з колючими кінцями. Світлолюбивий, посухостійкий, сільостійкий. Не вибагливий до родючості грунту, рекомендується для посадки на бідних піщаних грунтах. У культурі відомий мало, садових різновидів поки мало.

Juniperus conferta (ялівець прибережний) 'Blue Pacific'

Розлога сланка форма ялівця прибережного. Повільноростучий, досягає в віці 10 років близько 0.4 м. висоти при діаметрі 1 м., доросла рослина до 2 м. в діаметрі. Голки довгі, зелено-блакитні, колючі. Світлолюбний, морозостійкий, до грунту і вологи невимогливий. Використовується як грунтопокровна рослина, на альпійських гірках і альпінаріях. Зона зимостійкості 5В

 


Juniperus virginiana (ялівець віргінський) і сорти

У природних умовах росте на гірських схилах, від неглибоких сухих бідних вапняних скельних грунтах, до затоплюваних районів і болотистих місцях. У Північній Америці, від Північної Дакоти і Міннесоти до Майна, на південь до Техасу і Північної Флориди. У природі високорослі дерева з колонновидной формою крони що досягають 15-30 м. в висоту і діаметром стовбура до 1,5 м. Пагони тонкі, хвоя лускоподібна або голчаста дуже дрібна зелена. Рясні дрібні кулясті шишкоягоди діаметром 0,6 см. темно-сині з сизим нальотом, дозрівають в перший же рік восени, довго не обсипаються. У США деревина використовується у виробництві олівців, тому і отримав іншу назву «олівцеве дерево». У культурі невибагливий, дуже зимостійкий, посухостійкий, виносить літню спеку і періоди посухи, міський клімат, викиди шкідливих речовин.

Juniperus virginiana (ялівець віргінський) 'Canaertii'

Швидко зростаючий високий стрункий сорт колоновидної або конусоподібної форми, річний приріст більше 20 см. у висоту і в ширину 8-10 см., у віці 10 років більше 3 м. висоти. Доросла рослина до 10 м. заввишки і 2-3 м. шириною. Гілки строго вертикально прилеглі, пагони короткі і щільно прилеглі зі злегка звисаючими кінцями, в молодості покриті лусочками з віком більш голчасті яскраво-зеленого забарвлення. Хвоя з гострими кінчиками але не колюча. Рясно зав'язує дрібні блакитні шишкоягоди з восковим нальотом, утворюють красивий контраст з світло-зеленою хвоєю. До грунтів і вологі невимогливий, однаково добре виносить всі грунти навіть дуже несприятливі, від сухих піщаних бідних поживними речовинами до кам'янистих або глинистих. Добре росте як на кислих так і на сильно лужних грунтах. Дуже морозостійкий, світлолюбний, переносить тінь тільки в молодості. Виносить літню спеку і періоди посухи, викиди шкідливих речовин. Рекомендується для міського озеленення, для великих садів і живоплотів. Крок посадки в ряду: 0,5-0,6 м. Зона зимостійкості 4


Picea pungens (ялина колюча) і сорти

Ареал поширення в природі скелясті гори Північної Америки на висоті 2000-3300 м., на вологих, частково навіть сирих кам'янистих і суглинних грунтах. Дерево з широко-конусоподібной симетричной низько опущеною кроною, з дуже сильними горизонтальними мутовчато розташованими гілками. Дерева заввишки 30-40 м, рідко до 50 м. і шириною 6-8 м. У культурі розміри скромніші і зазвичай не перевищують 15-20 м. У природних умовах довгоживуча, існують старожили з максимальним відомим віком до 600 років. У культурі живе 80 до 100 років.

Ялина колюча найбільш часто зустрічається в декоративному озелененні, як найстійкіша до міських умов декоративна ялина. Морозостійка, не страждає від пізніх заморозків, посухостійка, виносить посуху краще ніж інші види ялин, і певний рівень забруднення повітря. Коренева система потужна, ялина вітростійка. Швидко зростаюча, річний приріст у висоту 30 см., в ширину 15 см. Хвоя довга 2-3 см. завдовжки, дуже колюча, забарвлення варіюється від сріблясто-світло-блакитного, голубувато-зелена, рідко повністю зелена. Шишки подовжено-циліндричні 6-10 см. завдовжки, світло-коричневі. Світлолюбна. У молодому віці добре переносить стрижку. Не вимоглива, росте на всіх помірно сухих, свіжих грунтах, від кислих до лужних. Рекомендується для міського озеленення, поодиноко і групами, в великих садах і парках, для високих формованих живоплотів. Крок посадки: 0,5-0,8-1 м. Зона зимостійкості 4


Pinus mugo - Pinus montana (сосна гірська або сосна стланікова)

Цей вид заслуговує на особливу увагу. Ареал поширення в природі в горах Центральної і Південної Європи в субальпійських і альпійських поясах, піднімаючись аж до альпійського пояса до висоти 2500 м. над рівнем моря. Зростає на лужних або сильно кислих, гумусних, піщаних, скелястих або торф'яних грунтах, утворюючи великі чисті насадження або сусідить з іншими гірськими чагарниками. Гірські умови наклали свій відбиток на цю рослину, дуже часто мають форму куща, іноді стелиться. Сланкі форми мають абсолютно особливий тип радіального росту, камбій у них працює починаючи з верхівки і діяльність його загасає до основи розпростертого на землі стовбура. Таким чином виникає дивний феномен - на верхівці налічується більше кілець ніж в основі. Сланкі форми гірської сосни мають здатність давати коріння на всьому протязі стовбура, так що основа стовбура може згнити а дерево (якщо його можна так назвати) продовжує жити. Всі ці особливості дозволяють гірськой сосні досягати вельма поважного віку. Висота різних різновидів коливається від 2 м. до 20 м. висоти. Хвоя темно-зелена, густа, серповидно вигнута, в пучках по 2 хвоїнки, довжиною 3-4 см. Шишок багато, зібрані по 2-3 штуки, довжиною 2-7 см. і 1,5-2 см. діаметром, дозрівають навесні третього року. Коренева система широко распростерта. Вітростійка, зимостійка, посухостійка, світлолюбна, виносить затінення. До грунтів і вологи невимоглива, добре росте на всіх помірно сухих і на сильно вологих, навіть бідних поживними речовинами грунтах, від кислих до лужних. Виносить міський клімат, промислові викиди, добре переносить стрижку. Спектр застосування гірської сосни величезний, вона годиться для створення низькорослих декоративних груп, захисних смуг на крутих кам'янистих і піщаних схилах, широко розпростерта коренева система прекрасно утримує сипучій грунт, в живих огорожах (вільно зростаючих і стрижених), в альпійських горках і альпінаріях. Зона зимостійкості 4


Pinus mugo. subsp (сосна гірська, підвид)

Велика кущова форма гірської сосни. Повільно зростаюча, річний приріст у висоту близько 15 см., в ширину 12 см., досягає до 30 років близько 2 м. висоти, при подібному діаметрі, дуже мінлива, зустрічаються екземпляри як нижчі кулясті так і з широко-конусоподібною кроною у вигляді невисокого дерева. Доросла рослина досягає 4,5-6 м. висоти і 4-5 м. ширини. Гілки дугоподібно підводяться. Хвоя темно-зелена, жорстка, часто злегка скручена, хвоїнки в пучках по дві. Дуже морозостійка, вітростійка, світлолюбна, виносить затінення. До грунтів і вологи невимоглива, посухостійка, добре розвивається на всіх помірно сухих і на сильно вологих кислих верхових болотистих місцях, на прибережних дюнах, навіть на бідних живильними речовинами грунтах, від кислих до лужних. Добре виносить міський клімат, промислові викиди, добре переносить стрижку. Рекомендується для альпійських гірок та альпінаріїв, для зміцнення схилів і живоплотів. Зона зимостійкості 4



Листяні дерева, стійкі до засолення повітря і грунту


Acer platanoides (клен гостролистий, або платановидний, або звичайний)

Листопадне велике дерево з правильною широко-округлою кроною, ареал поширення Європа, на схід до Уралу, на південь до Кавказу, Малої Азії і Північної Персії, зростає в листяних і змішаних лісах на вологих багатих гумусових грунтах. Швидкорослі дерева 20-30 м. заввишки і 15-22 м. шириною, щорічний приріст у висоту 45-60 см., в ширину 30-40, в молодості ще швидше зростає. Листки супротивні великі до 20 см. шириною, 5-7 лопатеві, дугоподібно зазубрені, містять молочний сік, блискучі, темно-зелені, осіннє забарвлення інтенсивно золотисто жовте часто з червоними мітками. Цвіте в квітні-травні до розпускання листя запашними жовто-зеленими квітками медоносами, квітучі дерева дуже декоративні. Плоди тупоугловаті до майже горизонтальних крилаток. Коренева система стрижнева неглибока, основна маса коренів у верхньому горизонті, утворює дуже інтенсивно дрібні коріння. Віддає перевагу сонцю до півтіні. До грунтів і вологи не вимогливий, зростає на всіх видах грунтах, від слабо кислих до лужних, але не переносить болотисті торф'яні місця зростання. Дуже добре переносить пересадку, спеку, посуху, вітер, тінь і міський клімат. Клен гостролистий представляє велике значення для бджіл як рання медоносна і пильценосна рослина. Рекомендується для озеленення промислових районів, підходить для одиночних і алейних посадок. Часто застосовується в якості насаджень вздовж доріг. Зона зимостійкості 4


Acer pseudoplatanus (клен ложноплатановий або явір) і сорти

Велике листопадне дерево, ареал поширення в природі гори Південної і Середньої Європи, в Карпатах, узбережжя Балтики, Кавказ, Західна Азія, росте в гірських змішаних липових і букових лісах. Високі дерева з густою яйцевидною або широкоовальной часто низько починається кроною, гілки потужні при вільному стані живописно розлогі. Швидко зростаючий, в молодості дуже швидко зростаючий, спочатку річний приріст у висоту 80 см., пізніше 40-50 см., дорослі рослини близько 30-40 см. Дерева досягають 25-30 до 40 м. висоти, і 15-20 (25) м. ширини, живе до 500 років. Пагони від сірого до оливково-зеленого кольору, зимові бруньки зелені. Характерно попеляста кора, з віком на корі з'являються відшаровующієся сріблясто-коричневі лусочки що прикрашають стовбур. Листки супротивні, 5 лопатеві, грубі, з верху матові, темно-зелені тьмяні, з низу сизувато-білуваті з сірим опушенням, не містять молочного соку, восени золотисто-жовті. Квітки дрібні жовто-зелені зібрані в звисаючі кисті, медоносні, з'являються відразу після розпускання листя, травень-червень. Плоди крилатки розташовані під майже прямим кутом. Коренева система стрижнева з високой участю горизонтальних коренів середньої глибини, верхній горизонт інтенсивно пронизує корінням. Тіньовитривалий але віддає перевагу сонячним до півтіні місцям з підвищеною вологістю повітря. В цілому до грунту і вологи не вимогливий, але краще розвивається на свіжих до вологих глибоких вапняних грунтах, не переносить застою води, але сприймає проточну грунтову воду. Вітро і сільостійкий. Чутливий до забруднення повітря, спеки, в міському середовищі кілька проблематичний. Часто зустрічається в природі, популярний в культурі, здавна використовується для придорожнього озеленення. Рекомендується для природних і пейзажних насаджень. Зона зимостійкості 4


Aesculus hippocastanum (кінський каштан звичайний, або просто каштан кінський, або гіркий каштан)

Листопадне велике дерево до 25 (30) м. висоти і 15-20 (25) м. ширини, з широкою мальовничой густой і закритою кроною, нижні гілки з віком мальовничо звисають вниз. Незважаючи на те що в назві присутнє слово каштан, кінський каштан не пов'язаний з родом каштан (Castanea) який відноситься до сімейства букові (Fagaceae). Кінський каштан звичайний входить в рід кінський каштан (Aesculus) і сімейство кінськоштановиє (Hippocastanaceae). У природі росте у вологих гірських лісах, на поживних глибоких піщаних і глинистих грунтах, в Північній Греції, Албанії, Південної Югославії, Східної Болгарії. З 16 століття вирощується в Середній Європі. Швидкоросле дерево, річний приріст у висоту 45-50 см., в ширину 25-35 см. Листорозміщення супротивне, листя великі дланевидно-складні, складаються з 5-7 частин, листовий черешок і пластинка листа до 10-20 см. завдовжки, темно-зелені, осіннє забарвлення насиченно жовто-коричневе. Квітки білі з рожевими або жовто-червоними цятками, зібрані в пишні пірамідальні свічкоподібні суцвіття довжиною 20-30 см., спрямовані вгору, хороший медонос. Цвіте в середині травня після розпускання листя, цвітіння триває 3-4 тижні, суцвіття надають дереву неповторний вигляд. Плодоношення рясне, плоди великі кулясті зелені колючі з 1-2 блискучими темно-коричневим насінням (каштанами), дозрівають у другій половині вересня. Назва каштан кінський або гіркий каштан вказує на гіркий смак плодів непридатних в їжу (незрілі плоди і зелена оболонка плода слабоядовита), на відміну від справжнього каштана (castanea sativa) який дає смачні їстівні плоди горіхи. Коренева система стрижнева глибока, густо розгалужена, з великою кількістю тонких і більш товстих бічних коренів у верхніх шарах грунту. Місцям розташування віддає перевагу сонячному до півтіні. До грунту невибагливий, віддає перевагу свіжим до вологих родючім глибокім від слабо-кіслих до лужних, погано переносить ущільнення верхніх шарів грунту. Стійкий до міських умов. Кінський каштан відомий як декоративна рослина і дуже популярна рослина у фахівців з озеленення, за його високу декоративність невибагливість і газо-пило стійкість. Кінський каштан декоративний протягом всього року, в процесі росту завжди зберігає стрункість стовбура. Взимку він привертає увагу красивим малюнком потужних гілок. Навесні рано розпускаються великі зеленувато-рожеві бруьки з яких в один з теплих днів з'являються нетипові привабливі довгочерешкові густі листя, що дозволяють дереву кидати на землю густу тінь і добре затримують потоки забрудненого повітря. У травні після розпускання листя з'являються і довго тримаються великі свічкоподібні запашні суцвіття медоноси. Восени велике листя набуває яскраво-жовте забарвлення. Рекомендується для посадки в парках і озеленення алей, обсадки доріг. Зона зимостійкості 4


Aesculus hippocastanum (кінський каштан звичайний) 'Baumannii'

Велике листопадне дерево з широкою овальною симетричною мальовничою кроною, габітусом як у виду але трохи компактніше. Розміри дорослого дерева 20-25 м. заввишки і 12-15 (20) м. шириною. Швидкість зростання трохи менша ніж у виду, 40 см. у висоту і 25 см. в ширину. Листя як у виду. Квіти зібрані в великі суцвіття, чисто-білі махрові стерильні, цвітіння довше ніж у виду. Не зав'язує плодів що є перевагою в разі посадки на автостоянках і уздовж вулиць. Грунт, коріння, місце розташування як у виду Aesculus hippocastanum. Зона зимостійкості 4

 

 

 


Aesculus × carnea (кінський каштан рожевий) 'Briotii'

Листопадне дерево середніх розмірів з кулястою або пірамідальною закритою кроною. Повільно зростаючий, річний приріст у висоту 20 (25) см., в ширину 15-20 см. Доросла рослина 10-15 м. висота і 8-12 м. ширина. Листя складаються з 5 листочків 8-15 см. завдовжки, темно-зеленого кольору, блискучі, осіннє забарвлення жовто-коричневе. Квітки яскраві рожево-криваво-червоні зібрані в великі волотисті суцвіття до 25 см. завдовжки, цвіте друга половина травня, з 10 річного віку. Плоди, грунт, коріння, місце розташування як у виду Aesculus hippocastanum. Один з найкрасивіших сортів кінського каштана. Рекомендується для посадки в садах, парках і вздовж алей. Зона зимостійкості 5В


Betula pendula (береза ​​бородавчаста, або береза ​​повисла, або береза ​​плакуча)

Листопадне швидкозростаюче велике дерево, річний приріст 45 см. у висоту і 25 см. в ширину, живе до 90-120 років, у віці 50 років досягає остаточної висоти, дерево досягає 18-25 (30) м. висоти і 7-9 ( 12) м. ширини. Дерево зі струнким в основному прямим стовбуром, і рихлой високосводчатой ​​кроною, основні гілки широко розлогі, бічні плакучі. Ареал поширення в природі, поширена майже по всій Європі, Мала Азія, Кавказ, Північна Персія, зростає в світлих листяних і хвойних змішаних лісах, на болотах і вересових пустотах, на вологих і сухих помірно поживних в основному кислих грунтах. Молоді пагони сірі або чорно-коричневі густо вкриті бородавчастими смоляними залозами, біла кора відшаровується, біля основи стовбура кора чорна з глибокими бороздами і тріщинами. Листя трикутні або ромбоподібні 3-7 см. завдовжки, з зубчиками, світло-зелені, рано розпускаються, восени золотисто-жовті. Цвіте в березні-квітні, зелено-жовті сережки довжиною до 5 см. Коренева система стрижнева але неглибока, з добре розвиненими поверхневим бічним корінням і великою кількістю тонких коренів у верхніх шарах грунту. Дуже світлолюбна, переносить всі види грунтів в тому числі і дуже сухі бідні піщані грунти. Морозостійка, переносить посушливі періоди, зміцнює грунт, переносить забруднення повітря, рано розпускається, необхідно проводити обрізку тільки в період спокою. Застосовується для озеленення промислових територій. Зона зимостійкості 2


Crataegus × lavalleei (Глід Лавальє) 'Carrierei'

Популярний гібрид глоду з шкірястим довго зберігающимся листям на рослині, виведений в 1870 р. Франція. Листопадне невелике дерево або великий кущ 7 м. висоти, іноді і вище, з кулястою а пізніше розлогою ажурною кроною, дуже старі екземпляри можуть бути майже в два рази ширше. Швидкість зростання середня, річний приріст 20-35 см. у висоту і 20-30 см. в ширину. Кора сіро-зелена або оливково-зелена пізніше сіро-коричнева, з злегка вигнутими колючками до 5 см. завдовжки. Листя еліптично-довгасті 5-15 см. завдовжки, шкірясті, блискучі, темно-зелені, зберігаються на дереві до грудня, осіннє забарвлення жовто-коричневе або помаранчеве. Цвіте в травні, біло-рожеві зібрані в парасолькові суцвіття медоноси. Плоди оранжево-червоні з цятками, 1,3-1,8 см. діаметром, дозрівають у великій кількості і тримаються на дереві в м'які зими до січня, дуже декоративні. Корні товсті дуже міцні і глибокі, широко розпростерті, сильно розгалужені, з незначною кількістю тонких коренів. Місцезнаходження сонячне до легкої тіні. Віддає перевагу середньотяжкім або легкім грунтам, від сухих до свіжих, нейтральних до лужних. Морозостійкий, стійкий до міських умов, переносить спеку і посуху, вітростійкий. Рекомендується для озеленення вулиць, посадки в парках і великих садах. Зона зимостійкості 5В


Crataegus crus-galli (Глід півнева шпора)

Ареал поширення в природі Східна Північна Америка і західна Пенсільванія, зростає по лугах і лісових узліссях, на вологих родючих добре дренованих грунтах, на схилах невисоких гір. Листопадний великий кущ (чагарник) або невелике дерево 5-7 (9) м. заввишки, з широкоокруглою кроною і коротким стволом, гілки горизонтальні широко розкидисті і щільно переплетені між собою, у старих екземплярів дуже мальовнича трохи сплющена парасольковидна форма крони і звисаючі гілки. Повільно зростаючій, річний приріст 25 см. у висоту і ширину, в природі часто розростається більше в ширину. Пагони сіро-коричневі з довгими до 8 см. трохи вигнутими вузькими колючками. Листя назад вузько-яйцевидні трохи шкірясті 7,5 см. завдовжки і 3,5 см. шириною, темно-зелені блискучі, восени жовті - помаранчеві або бронзово-червоні. Цвіте в травні/червні, великі білі квіти медоноси 1,5 см. діаметром зібрані в парасольчаті суцвіття до 10 см. завдовжки. Плоди темно-червоні округлі 1,5 см. діаметром яблучка дуже численні, зберігаються на дереві дуже довго, в м'які зими до весни, один з найбільш декоративних. Коренева система поверхнева, але скелетні корені глибокі грубо розгалужені, тонких коренів мало. Світлолюбний, виносить півтінь. Виносить всі грунти, росте як на сухих так і на вологих місцях, віддає перевагу свіжим родючім але добре дренованим грунтам, не вимогливий до значення pH. Стійкий до морозів і міських умов, до диму, вітру, до засолення дуже витривалий, випробуваний на морському узбережжі! З давніх-давен широко застосовується в декоративному озелененні, як в Північній Америки так і в Європі. Зона зимостійкості 5А


Crataegus laevigata (Глід звичайний, або глід колючий, або глід згладжений)

Ареал поширення майже вся територія Європи, зростає часто по лісових галявинах, вирубках, в чагарниках, як жива огорожа, на кам'янистих схилах, в сланцевих горах, як підлісок в рідкісних багатих травою світлих змішаних дубово-букових і хвойних лісах, на свіжих родючих помірно кислих або слаболужних гумусних глибоких суглинках. Листопадне добре розгалужене з дуже густою кроною невелике дерево з коротким стволом або великий кущ, 2-8 (12) м. заввишки і 2-6 (8) м. шириною. Повільно зростаючій, річний приріст у висоту 20-30 см., в ширину 15-20 (25) см. Молоді пагони м'яко-волосисті оливково-зелені або сіро-зелені, гілки довго залишаються гладкі, з колючками 0,6-2,5 см. завдовжки, кора пізніше коричнево-сіра відшаровується. Листя назад-яйцевидні 2-6 см. завдовжки і 2-5 см. шириною, нижнє листя цільні, інші 3-5 лопатеві, розрізані не більше ніж до середини, шкірясті, з верху темно-зелені блискучі, з низу світло-зелені, восени жовті до жовтогарячого кольору. Цвіте в травні, білі розташовані на кінцях парасольчаті суцвіття медоноси. Плодоношення з серпня, плоди багряно-червоні блискучі яйцеподібні або майже кулясті м'ясисті соковиті яблучка, з 2 (1-3) кісточками, на смак прісні, раніше використовувалися для приготування мармеладу. Коренева система міцна широко розпростерта, глибока. Світлолюбний, виносить півтінь. Виносить всі не дуже бідні грунти і легкі грунти, від помірно сухих до вологих, слабокислих і лужних, віддає перевагу більш вологім і родючім грунтам, любить сонячне тепло і вологе повітря. Морозостійкий, вітростійкий, висока регенеративна здатність, добре переносить стрижку. Рекомендується для живоплотів (вільно зростаючих і стрижених). Крок посадки: 4-5 шт. на м/п., оптимальна висота формованого живоплоту 1-2 м. Зона зимостійкості 5В


Elaeagnus angustifolia (лох вузьколистий або лох східний)

(Від грецького слова elaios = оливкове дерево, agnos = верба)

Дико зростає от Середземномор'я до Монголії, зустрічається на берегах річок, озер і морів, в пустелях і напівпустелях, в степу на дюнах, на глибоких і добре дренованих кам'янистих, гравійних і піщаних грунтах. Листопадне невелике широке дерево або великий кущ 5-7 м. заввишки, іноді вище, з віком стільки ж в ширину або ширше, з широко розлогими гілками які з віком мальовничо звисають, має дуже своєрідну нерегулярну форму. Швидкість зростання середня, річний приріст у висоту 30-35 см., в ширину 20-25 см. Молоді пагони з сріблястими лусочками, пізніше сіро-коричневі з поздовжніми тріщинами, з колючками 1-3 см. завдовжки. Листя довгасто-ланцентні 4-8 см. завдовжки і 2,5 см. шириною, при розпусканні білі, пізніше зверху зелено-сірі, з нижнього боку сріблясто-опушені, м'які, сріблясті лусочки покривають обидві сторони листа. Цвіте в травні-червні, цвітіння дуже рясне, квітки по 1-3 розташовані в пазухах листків на молодих коротких пагонах, квітка 1 см. діаметром, вузькі дзвіночки, внутрі жовті, зовні сріблясті, з приємним ароматом, медоносні. Цвісти і плодоносити починає з 3-5-ти річного віку. Плоди жовті з сріблястими лусочками, овальні або яйцевидно-кулясті кістянки, маслина подібні, близько 1 см. завдовжки, околоплодники їстівні солодкі на смак, дозрівають в серпні-жовтні. Коренева система товста помірно глибока, тонких коренів мало, на занадто родючих грунтах нестабільна. Светолюбивий, виносить всі види грунту, вологі і дуже сухі місця, вважає за краще добре дреновані і вапняні субстрати. Морозостійкий, вітростійкий, добре переносить стрижку і пересадку, посухостійкий, переносить сильне засолення, спеку, не страждає від жарких суховіїв, добре підходить для міст з сухим і спекотним кліматом, димо-газоустойчив, переносить пісковання, хороший медонос. Дуже декоративна плодова невибаглива рослина, рекомендується для всіх садів і парків, як грунтозміцьнююча рослини, для важких міських умов і рекультивації промислових районів. Зона зимостійкості 4


Gleditsia triacanthos (гледичія трьохколючкова, або гледичия звичайна) і сорти

Листопадне велике невибагливе колюче дерево, з нерегулярною відкритою і рихлою кроною, основні гілки тільки в молодості піднімаються верх під гострим кутом, з віком горизонтально розлогі, утворюють мальовничу парасолькоподібну крону. Ареал поширення в природі Північна Америка, зростає в змішаних лісах уздовж річок на свіже-вологих родючих грунтах, іноді на сухих, бідних, піщано-кам'янистих, суглинних пагорбах. Ростуть дерева в молодості дуже швидко, річний приріст більше 70-80 см. заввишки, з часом швидкість росту сповільнюється, річний приріст близько 30 см. у висоту і 20 см. в ширину. Досягають 10-25 (30) м. висоти і 8-15 (20) м. ширини, старі екземпляри з парасолькоподібной формой можуть бути набагато ширше. Пагони злегка зигзагоподібно вигнуті, червоно-коричневі, пізніше оливково-коричневі і сірі, на гілках колючки прості і розгалужені до 8 см. завдовжки, на стовбурі до 20 см., кора на старих стовбурах сіро-коричнева, часто чорна, з довгими вузькими відшаровующімися лусочками, малюнок кори дуже декоративний. Листя парноперисте або двічі перистоскладні, з 20-30 довгасто-ланцетними листочками до 3 см. завдовжки, у двічі перистих 8-14 складних листочків, темно-зелені, осіннє забарвлення дуже раннє золотисто-жовте. Цвіте червень-липень, квітки непоказні світло-зеленого кольору, одностатеві, зібрані по 5-7 в довжині запашні медоносні суцвіття, виділяють рясно нектар. Плоди повислі, плоскі, вигнуті, спірально викручені, червонувато-коричневі, блискучі, до 40 (50) см. довжиною і 3 см. шириною шкірясті багатосім'яні стручки, залишаються на дереві до зими, дуже декоративні. Коріння дуже глибокі широко поширені, м'ясисті, мало розгалужені. Сонцелюбива, до грунтів і вологи невимоглива, росте на всіх культивованих грунтах, не боїться навіть найбідніших піщаних місць, вважає за краще рівномірно зволожені родючі грунти, від слабо кислих до лужних або сильно лужних. Добре переносить пересадку, добре переносить стрижку (підходить для колючих непрохідних живоплотів), морозостійка, стійка до міських умов, забруднення повітря, радіації, за американськими даними стійка до засолення, посухостійка, під час тривалої літньої посухи і на занадто сухих грунтах скидає листя, листя після поливу швидко відростають, дерево широкого спектру застосування, в тому числі і в зоні повеней (в США дерево узбережжя). В Америці одне з найбільш висаджуємих. Гледичія трьохколючкова має ряд цікавих форм, має сорт без колючок. Рекомендується для міського озеленення. Зона зимостійкості 6А


Populus alba (тополя біла, або тополя срібляста) 'Nivea'

Ареал дикого виду практично вся територія Європи, Північна Африка, на Кавказі до Центральної Азії, зростає в заплавних лісах і їх галявинах, на регулярно затоплюваних, на свіжих, багатих суглинних, глинистих, піщаних і гравійних грунтах. Утворюючи ліси, гаї чи по одинокі дерева. Зростає в співтоваристві з в'язом, дубом черешчатим, вільхою та ясенем. Листопадне велике дерево 20-30 м. (іноді до 40 м.) висотою і 15-20 м. шириною, з широко-кулястой рихлой кроною, і найчастіше коротким кривим і перекошеним стволом, бічні гілки нерегулярні, нижні гілки звисають. На піщаних грунтах (дюнах) зростає часто тільки як чагарник. Швидко зростаючий, річний приріст 50-60 см. у висоту і 40 см. в ширину, в 40 років має остаточну висоту, живе близько 400-600 р. Молоді пагони оливково-зелені до зеленувато-сірих, кора біло-сіра до темно-сірої з віком глибоко довгасто-тріщинувата. Листя дуже різні, яйцевидно-округлі або яйцевидно-трикутні, края грубо-зубчасті, 6-12 см. завдовжки, зверху темно-зелені глянцеві, знизу білуваті, края хвилясті, осіннє забарвлення лимонно-жовте, велика частина листя опадає зеленими. Цвіте до або з розпускання листя в квітні-травні, чоловічі сережки товсті 3-7 см. завдовжки червоно-бурі, жіночі сережки 10-12 см. завдовжки з жовтувато-зеленими рильцями, запилюються вітром. Плід конусоподібні подовжені коробочки зібрані гронами, розкриваються і звільняють багато дрібного пухнастого насіння, дозрівають в червні. Коренева система в місцях з високим рівнем грунтових вод поверхнева, на сухих грунтах дуже глибока. Основні коріння розходяться в формі одного або декількох вінців один над одним радіально прямо від стовбура. На бідних грунтах дуже широко розростаються, можуть досягати чверті гектара, на родючих ледь досягають проекції крони, дає рясні кореневі нащадки. Віддає перевагу місцям розташування сонячним до легкої тіні, грунти свіжі-вологі багаті поживними речовинами, від слабо кислих до сильно лужних, дуже невибагливий і добре росте на сухих грунтах, на пісках тільки як чагарник. Морозостійкий, стійкий до міського клімату, промислових викидів, виносить спеку, вітростійкий, виносить засолення грунту і солоний вітер. Без наслідків переносить короткочасні періоди повеней. Зона зимостійкості 4


Populus tremula (тополя тремтяча, або осика тремтяча, або осика звичайна)

Тополь тремтячий поширений в районах з помірним і холодним кліматом, широко поширений в центральній Європі, зростає в Північній Африці, Малій Азії, в Сибірі. Зустрічається в світлих змішаних лісах, на лісових галявинах, вітрозахисних смугах на полях, пустельних місцевостях, скелястих схилах і кам'яно-насипних відвалах, на помірно родючих, вапняних, слабокислих, рихлих або змішано піщано-глинистих грунтах. Листопадне середнє або велике дерево, від (8) 10 до 20 (30) м. висотою і (5) 7-10 (12) м. шириною, з рихлой асиметричной дуже мальовничой кроной, з вузьким прямим стовбуром. На піщаних бідних грунтах або в горах багатостовбуровий або у вигляді куща, часто утворює густі зарості. Швидко зростаючий, в молодості річний приріст близько 80 см. в висоту, після 15 років 30-40 см., живе до 100 років. Молоді гілки блискучі жовто-коричневі, пізніше сірі, кора довго залишається гладкою, жовта або зелено-сіра, з віком тріщинувата, чорна. Листя яйцевидно-округлі або майже круглі з гострою або тупою верхівкою, края зубчасті, 3-8 см. завдовжки і шириною, хвилясті, на довгих зверху сплюснених черешках, тому листя легко коливаються при русі повітря, зверху матово-зелені, знизу блакитні, восени жовті і оранжево-червоні. Цвіте в березні-квітні до розпускання листя, квітки одностатеві звисаючі сережки, чоловічі сережки 7-12 см. завдовжки пурпурні, жіночі на короткому черешку червоні з пурпуровими рильцями. Плоди округло-довгасті коробочки зібрані гронами, звисають, дозрівають в червні і розкриваються звільняють безліч дрібних біло-опушених насінь. До грунтів невибагливий, добре росте на сухих піщаних і болотистих грунтах, воліє помірно родючі грунти, від кислих до лужних. Коренева система залежить від структури грунту, на піщаних грунтах дуже широко простягаються, інтенсивно обплітає грунт, утворюючи багато кореневих нащадків, на родючих грунтах менш агресивна. Світлолюбивий, виносить півтінь. Морозостійкий, стійкий до міського клімату, листя покращує грунт, висушує болотисті грунти. Зона зимостійкості 2


Rhus typhina (сумах оцетовий, або сумах пухнастий, або сумах оленерогій)

Рослина сімейства Сумахових, вид роду Сумах, ареал поширення в природі Східна Північна Америка, зростає на добре дренованих багатих грунтах, також на схилах, вздовж доріг, на полях, на дуже сухих і стерильних грунтах. Листопадне невелике дерево, частіше високий широко-вертикальний многоштамбовий кущ, досягає 4-6 (10) м. висоти і ширини. Швидкість зростання середня, річний приріст 30-40 см. у висоту, з віком значно менше, утворює кореневі нащадки. Молоді пагони вилкоподібні, товсті, коричнево-опушені (схожі на оленячі роги), стара кора темно-коричнева, тонка, з молочним соком. Листя непарно перістоскладні, незвично великі 50-60 см. завдовжки, з 11-31 листочками 6-11 см. завдовжки, зелені, блискучі, з нижнього боку з блакитним відтінком, восени помаранчево-вогненно-червоні. Цвіте в червні-липні, квітки зеленуваті, полігамні або одностатеві, як правило дводомні, розташовані на кінцях гілок 15-20 см. завдовжки. Плоди багряно-червоні супліддя, взимку зберігаються на дереві, не отруйні, солодкуваті. Коренева система м'ясиста, плоска, утворює багато кореневих нащадків на великій відстані. Світлолюбивий, з дуже широкою грунтовою амплітудою, виносить майже всі грунти, росте як на сухих піщаних бідних грунтах, так і на вологих родючих субстратах, від кислих до лужних. Морозостійкий, стійкий до посухи, добре переносить тепле сухе повітря, стійкий до міських умов і промислових викидів. Невибаглива рослина з екзотичним зовнішнім видом, рекомендується для всіх видів садів. Зона зимостійкості 5В


Rhus typhina (сумах оцетовий) 'Dissecta'

Листопадне мальовниче низьке дерево з розлогою кроною і нахиленим стволом, 2,5-4 м. заввишки і в два рази ширше, з широко розлогими звисаючими гілками, часто у вигляді шлейфу лежать на землі. Зростає повільніше ніж вид Rhus typhina. Листя непарно перістоскладні, довгі 50-60 см., листочки тонкі і глибоко розрізані, як у папороті, зелені, восени набувають жовто-помаранчевого забарвлення до червоного. Жіночий сорт утворює плоди. Інші ознаки і переваги як у виду Rhus typhina. Підходить для всіх видів садів, і для вирощування в великіх контейнерах. Зона зимостійкості 5В 


Robina pseudoacacia (робінія псевдоакація, або псевдоакація, або робінія звичайна, або біла акація)

Ареал дикого виду Східна Північна Америка, зростає в змішаних листяних лісах, на пустощах, занедбаних полях, на помірно родючих, вологих і сухих, рихлих піщаних, глинистих і кам'янистих грунтах. Листопадне велике дерево 20-25 м. заввишки і 12-18 (20) м. шириною, з округлою рихлою кроною, часто з кривим стовбуром, з віком набуває мальовничу парасолькоподібну форму крони. У молодості дуже швидкоростуча, річний приріст 1-1,2 м. в висоту, після 10 років 25-50 см., після 40 років близько 20 см. Молоді пагони червоно-коричневі, ребристі, сильно колючі, колючки до 3 см. завдовжки, стара кора темно-коричнева до темно-сірої, глибоко тріщинувата. Листя складні, непарноперисті 20-30 см. завдовжки, складаються з 9-19 еліпсоїдних листочків 3-4 см. завдовжки, темно-зелені з сизувато-блакитним нальотом, з нижнього боку світло-зелені, розпускаються пізно, восени жовті. Цвіте в кінці травня початку червня, квітки двостатеві, зібрані в білі звисаючі кисті 10-25 см. завдовжки на молодих пагонах, з солодким запахом, медоноси, мед відноситься до кращих сортів з тонким ароматом і довго не кристалізується. Квіти їстівні в сирому вигляді, з них роблять наливки і настойки. Плоди коричневі плоскі стручки з 4-10 насінням, часто зимують на дереві. Коренева система в молодості стрижнева, через 15-20 років потовщується, потім починає формувати бічні корені, що залягають дуже близько від поверхні і далеко простягаються. На піщаних грунтах глибина коренів досягає 2-6 м., на коренях утворюються вузлики що містять бактерії, зв'язують азот, утворює кореневі нащадки, відноситься до інвазівних видів, включена в сотню рослин найбільш небезпечних чужорідних видів у флорі Європи. Світлолюбна, невимоглива, добре росте на бідних сухих піщаних і гравійних грунтах, від слабо кислих до лужних, уникає вапняні. Віддає перевагу родючим, свіжим, помірно сухім, рихлим глинистим грунтам. Погано росте на важких сирих і бідних киснем субстратах. Коріння потребують підвищений вміст повітря в грунті, тому віддає перевагу рихлим грунтам. Морозостійка, в молодості іноді страждає від пізніх заморозків, теплолюбна, стійка до спеки і посухи, добре переносить міський клімат, промислові викиди, переносить засолення, листя і коріння збагачують грунт азотом, при пораненні коренів коренева система швидко відновлюються. Листя і кора отруйна для коней, для корів і кіз є хорошим кормом. Для людини, кора, листя, боби, насіння, отруйні. Отруйні виділення коренів і листя витісняють інші рослини. Завдяки високій декоративності і невибагливості і хорошого медоноса, широко використовується в садах і парках, в обсадка доріг для вітрозахисних смуг, і закріплення укосів залізничного полотна, для зміцнення пісків схилів ярів. Добре переносить стрижку, підходить для живоплотів. Зона зимостійкості 6А


Ulmus glabra (в'яз шорсткий, або в'яз голий, або ільм гірський, або в'яз гірський)

Інші назви Ulmus scabra Mill., Ulmus Montana

Ареал виду Північна і Центральна Європа, а також Західна Азія, росте в заплавних лісах, ярах прохолодних лісів, на схилах, від низин до Альп, переважно гірські райони, піднімається до висоти 1350 м. Листопадне величне дерево 25-35 (40) м. заввишки і 20 м. шириною, з округлою густою широко-розкидистою кроною, і прямим до вершини стволом, з сильними гілками. Росте досить швидко, річний приріст у висоту 45 см. в ширину 30 см., живе до 400 років. Молоді пагони тонкі зелено-сірі біло-опушені, пізніше світло-сірі, кора бура грубо пронизана тріщинами. Листя розташоване чергово, еліптичні або довгасто-широкояйцевидні, відносно великі 8-16 см. завдовжки, зверху темно-зелені дуже шорсткі з рідкіми жорсткими волосками, знизу по жилах шорсткі такими ж волосками, восени жовті. Цвіте до розпускання листя в березні-квітні, квітки коричнево-фіолетові зібрані в кулясті пучки. Плоди великі зеленуваті крилатки, оберненояйцевидні або елліпсовидні, в центрі з насінням, в щільних пучках, дозрівають в травні-червні, з'їдаються білками. Коренева система стрижнева глибока, 1,5-1,6 м. глибиною, з утворенням кореневої порослі. Віддає перевагу півтіні, в молодості тіньовитривалий. Грунти воліє родючі, свіжі/вологі, від слабо кислих до сильно лужних, вапняних грунтів. Морозостійкий, переносить короткочасне затоплення, зміцнює грунт кореневими нащадками, швидке перегнивання листя покращує грунт. Зона зимостійкості 5А


 Ulmus glabra 'Pendula' (в'яз шорсткий 'Пендула')

Також зустрічається під назвою: Ulmus scabra 'Pendula', Ulmus Montana 'Pendula', Ulmus Montana horizontalis, Ulmus 'Camperdownii'

Листопадне невелике дерево досягає 5 м. висоти і в два рази більшої ширини, з мальовничою шатроподібной густо розгалуженою кроною. Основні гілки довгі парасольковидні, гілки іншого порядку плакучі, звисають до землі. Листя темно-зелені, дуже великі, шорсткі, густо покривають гілки. Інші дані і характеристики як у виду Ulmus glabra. Велике дуже декоративне дерево з плакучою формою, особливо рекомендується для великих ділянок і парків. Сорт отримав золоту медаль на виставці «Зелень - Це життя», Варшава, 2004 р. Зона зимостійкості 5А



Листяні кущі, стійкі до засолення повітря і грунту


Aronia melanocarpa (аронія чорноплідна)

Аронию чорноплідну часто називають "чорноплідна горобина".

Ареал східна частина Північної Америки, в Антарио, Мечіган і Флорида. Листопадний невеликий кущ 1-1,5 (2,5) м. заввишки, з віком такої ж ширини, з численними вертикальними пагонами, з віком розлогою формою, пагони вигнуті звисають в низ, утворює численну кореневу поросль. Щеплення на горобині дає штамбову форму, виходить невелике дерево. Листя розташоване чергово, еліптичні до оберненояйцевидних, 2-5,5 см. завдовжки, листовий черешок 0,5-0,8 см. завдовжки, края рівномірно і дуже тонко зазубрені, зверху глянцеві зелені, з низу світло зелені, при розпусканні зелені, слабо опушені, восени дуже красиві, від світло-червоного до вино і темно червоного забарвлення. Квітки білі близько 1 см. діаметром зібрані в парасолькоподібні суцвіття по 10-20 штук, цвіте в травні, добре відвідуються бджолами, утворюють пилок і виділяють нектар. Плоди спочатку червоні потім чорні блискучі, округлі близько 1 см. діаметром, їстівні, дозрівають на початку жовтня. Коріння поверхневі з великою кількістю тонких коренів. Сонцелюбива, переносить легку тінь. До грунтів дуже невимоглива, легко пристосовується, росте як на глибоких вологих так і на сухих піщаних бідних грунтах. Морозостійка, зона морозостійкості 4, не хворіє, добре виносить засолення, вітростійка.

Аронию чорноплідну вирощують як декоративну і плодово-лікарську рослину. Найбільшою перевагою аронії чорноплідной є корисні ягоди, вони багаті вітаміном С і антиоксидантами, містять антоціани, поліфеноли і катехіни, які допомагають при лікуванні тиску, хвороб серцево-судинної системи та раку. Плоди терпкі не дуже соковиті, використовуються в обробці, рідше в сирому вигляді. Має плодові сорти в ягодах менше танінів, м'якші і солодші. У декоративному садівництві використовуються для живоплотів, в одиночних і групових посадках. Декоративна протягом всього періоду вегетації, на навесні кущ рясно покривається білими суцвіттями, влітку завдяки темно-зеленим блискучим листям, і казково виглядає восени - яскравим полум'ям палають криваво-червоні листя серед яких виділяються чорні блискучі плоди.

Berberis thunbergii (барбарис Тунберга)

Ареал поширення в природі Китай, Японія, зростає по гірських схилах. Листопадний колючий кущ до 2-3 м. заввишки і шириною, з добре розгалуженою кроною, основні пагони вертикальні, бічні гілки звисають. Пагони ребристі червоно-коричневі з поодинокими колючками 1 см. завдовжки. Листя яйцеподібні до 3,5 см. завдовжки, з верху яскраво-зелені, з нижньої сторони блакитно зелені, восени яскраво-червоні або помаранчеві. Цвіте в травні, квітки зібрані жовті кисті з медовим ароматом. Плоди блискучі коралово-червоні довгасті ягоди 0,8-1,2 см. завдовжки, часто залишаються на кущі протягом всієї зими, дозрівають у вересні-жовтні, зрілі ягоди їстівні, кислуваті, зелені отруйні, рясно плодоносить з 5 років. Коренева система поверхнева добре розгалужена з великою кількістю тонких коренів. Місцям розташування віддає перевагу сонячним до півтіні. Грунти воліє свіжі кислі або слабо лужні. Морозостійкий, вітростійкий, стійкий до міських умов, виносить тимчасову посуху, добре стрижеться. Дуже популярна декоративна рослина в ландшафтному дизайні, має багато декоративних садових форм, широко застосовується в садах і парках у вільно зростаючих і формованих живоплотах, бордюрах, в одиночних і групових посадках, особливо декоративний восени завдяки яскраво-червоноиу забарвленню листя і довго тримаючімся декоративним коралово-червоним плодам. Формований живопліт, крок посадки: 6-7 шт. м/п., в 2-3 ряди, оптимальна висота 0,3-1 м. Зона зимостійкості 5А


Caragana arborescens (карагана деревоподібна, карагана сибірська, або жовта акація) 

Рід включає близько 70 видів. Ареал Сибір, Маньчжурія, Алтай, Саяни, Казахстан, Грузія і Монголія, зростає в лісовій зоні, в розріджених листяних і соснових лісах, зустрічається в підлісках, на узліссях і кам'янистих схилах. Листопадний великий вертикально зростаючий кущ, іноді невелике дерево, досягає 4-5 (6) м. висоти і 3-4 (5) м. ширини, з товстими мало розгалуженими гілками, живе до 60 років. У перші 3 роки швидкозростаюча, в 10 річному віці 3 м. висота і 2 м. ширина. Молоді пагони зелені опушені, пізніше гладкі жовто-зелені з відшаровующимися волокнами. Листя складні парноперисті 15 см. завдовжки, листочки еліптичні складаються 9-11 шт. на черешку, світло-зелені, після листопаду частина черешків залишається на рослині тверднуть і перетворюються в колючку до 1 см. завдовжки. Цвіте в травні, початку літа, квітки двостатеві, жовті, метельковидні, поодинокі або зібрані в пучки по 2-5 штук. Є цінним ранньолітнім медоносом і пильценосной рослиной. Плоди лінійно-циліндричні боби до 7 см. завдовжки, дозрівають в липні-серпні. Незрілі боби використовуються в їжу, в свіжому вигляді використовують як зелень для супів, готують салати, в квашеному і маринованому вигляді подаються як гарнір. Плодоношення з 2 років. Коренева система м'ясиста поверхнева, накопичувач азоту, збагачує грунт азотом. До грунтів маловимоглива, зростає на сухих до свіжих від кислих до лужних грунтах. Місцям віддає перевагу сонячним до півтіні. Вітростійка, добре переносить тривалі періоди літньої посухи і сільостійка, стійка до міських умов і забруднення повітря, добре переносить стрижку. У ландшафтному озелененні карагана деревоподібна застосовується для створення щільних живоплотів і захисних смуг, для меліорації як поліпшуюч грунтів і закріплювач пісків і схилів. Крок посадки для формованого живоплоту: 3-4 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота 1-2 м. Зона зимостійкості 3


Elaeagnus commutata (лох сріблястий)

(Від грецького слова elaios = оливкове дерево, agnos = верба)

Дико росте в Північній Америці, в сухих лісах, від прерій до бореальних хвойних лісів, але також по берегах річок і озер і інших вологих місцях. Листопадний широкорозлогий великий кущ, 3-5 м. заввишки і шириною, з великою кількістю кореневих нащадків, з часом утворює зарості. Пагони червоно-коричневі, пружні, лускаті, без колючок. Листя яйцеподібні або еліптичні, 10 см. завдовжки, з обох сторін сріблясто-блискучі. Цвіте в травні-червні, квітки дрібні дзвіночковидні, розташовані в пазухах листків по 1-3 шт., з нутрі жовті, зовні сріблясті, сильно пахнуть, медоноси. Плоди дрібні округлі або циліндричні кістянки до 1 см. завдовжки, темно-коричнево-сріблясті, їстівні. Плодоносить з 7-10 років, плоди дозрівають до серпня-вересня, дозрілі плоди від бурого до чорного кольору, смак нагадує солодку брусницю, рідко вживаються, кісточка становить значну частину дрібного плода. Коренева система сильна, м'ясиста, глибоко і поверхнево розташована, кореневі нащадки на піщаних грунтах можуть з'являтися на відстані до 1 м. Світлолюбивий, виносить півтінь, виносить всі види грунтів, віддає перевагу сухим піщаним, вапняним. Морозостійкий, вітро і посухостійкий, стійкий до засоленості грунту, також добре переносить тимчасове затоплення, буває обтяжливим через численної порості. Прекрасний кущ для зміцнення різного роду схилів, насипів, дюн. Зона зимостійкості 3


Elaeagnus commutata (лох сріблястий) 'Zempin'

Листопадний вертикально зростаючий високий кущ до 4 (5) м. заввишки і шириною, з широко розкидистою кроною і великою кількістю кореневої порослі, зростає швидше ніж вид. Пагони світлі, вкриті сріблястими лусочками, без колючок. Листя овальне або еліптичні, 10 см. завдовжки, з обох сторін сріблясті, покриті сріблястими лусочками. Квітки дрібні дзвіночки, розташовані в пазухах листків по 1-3 шт., в нутрі жовті, зовні сріблясті, з сильним ароматом, медоноси, цвіте на 4-ри місяці пізніше ніж інші представники виду. Інші характеристики та переваги як у виду Elaeagnus commutata. Завдяки великій кількості кореневої порослі швидко озеленює територію, прекрасний чагарник для зміцнення різного роду піщаних дюн, схилів, насипів; застосовується для утримання піщаних дюн на узбережжі Балтійського моря. Зона зимостійкості 3


Euonymus fortunei (бересклет Форчуна) всі сорти

Euonymus fortunei (бересклет Форчуна) 'Blondy'

Вічнозелений яскравий лежачий на землі сланкий кущ, утворює покрив не більше ніж 0,3 м. висотою, може рости під кронами дерев і підійматися по них, може підніматися на шорсткі стіни, з природного каменю і т. д. На деревах і стінах піднімається на висоту понад 2 м. Листя темно-зелені з великою біло-жовтою плямою посередині. Цвіте в червні, липні, квітки дрібні, малопомітні зелено-жовті суцвіття. Плодоносить рідко, плоди 6 мм. діаметром, рожеві або червоні, з помаранчевим принасінником, дозрівають в жовтні-листопаді. Коренева система поверхнева густо розгалужена, з окремими глибокими головними коріннями. Виносить півтінь, добре росте і в тіні. Зростає на всіх грунтах, від помірно сухих до вологих, до значення pH невимогливий, вважає за краще гумусні рівномірно зволожені родючі грунти. Морозостійкий, іноді страждає від пізніх заморозків, може отримати опіки сонячних променів, стійкий до міського клімату, легко переносить пересадку, добре переносить обрізку, але на старих сильно здеревілих рослинах слід проводити обрізку обережно, переносить конкуренцію коренів інших дерев. Рекомендується для контейнерів, як грунтопокривна рослина або ліана. Зона зимостійкості 6А


Hippophae rhamnoides (обліпиха крушиновидная або обліпиха звичайна) і сорти

Ареал вся територія Європи, Азія, росте в світлих лісах на піщаних дюнах, піщано-кам'янистих грунтах, гравійних кар'єрах і пустищах, в заплавах річок і по берегах озер. Листопадний широко зростаючий не симетричний великий кущ, рідше невелике дерево, 3-6 (10) м. заввишки і 2-3 м. шириною, з віком стає ширше, з колючими короткими пагонами і часто з дуже великою кількістю кореневих нащадків. Гілки спочатку сріблясто сірі, пізніше сіро коричневі або чорні з бурими лусочками. Листя вузькі, лінійно-ланцетні, 1-6,5 см. завдовжки і 7-8 мм. шириною, сріблясто-сірі, довго зберігаються на рослині, осіннього забарвлення немає. Обліпиха рослина дводомна, жіночі кущі плодоносять, чоловічі кущі не плодоносять, служать для запилення жіночих. Цвіте до або одночасно з розпусканням листя, в березні-квітні (травні), квітки малопомітні зеленувато-коричневі, запилюються вітром і комахами, в квітках практично відсутній нектар, для багатих врожаїв, особливо на плантаціях необхідні сорти запилювачі з різним часом цвітіння, на 4 жіночі плодові рослини потрібно один чоловічий запильник. Плоди помаранчеві гладкі блискучі кістянки з однією кісточкою, яйцеподібні або циліндричні, 6-8 см. завдовжки, на пагонах сидять дуже густо, дозрівають в серпні-вересні, зберігаються на гілках до весни. Плодоношення починається з 4-5 років, щорічне, рясне, саме «обліпиха крушиновидная» вирощується для збору плодів, вирощується в промислових масштабах, ведеться її селекція і виведено досить велика кількість сортів, великоплідні, десертні і безколючкові сорта. 

Плоди дуже соковиті зі своєрідним запахом і смаком (кислі), містять багато вітамінів, відносять до полівітамінним, крім високого вмісту вітаміну С, містять B1, B2, B3, B6, C, E, К та ін., плоди в замороженому стані зберігають вітаміни 6 місяців, свіжі плоди після проморожування кілька втрачають кислоту. Вживаються в сирому вигляді, йдуть на соки, сиропи, компоти, варення, лікери та обліпихове масло. Масло з м'якоті і насіння плодів обліпихи дещо різниться за складом, з м'якоті плодів масло має яскраво-помаранчове забарвлення, з насіння жовтувате, масло з плодів обліпихи застосовується в медицині і косметології, прискорює процес загоєння ран, підсилює ріст волосся, косметологи з масла обліпихи готують живильні маски, які прискорюють епітелізацію і грануляцію тканин шкіри, всередину приймають при авітамінозі, виразковій хворобі шлунка, дванадцятипалої кишки і т. д. 

Коренева система, скелетні корені глибокі, бічні поверхневі широко поширені, містять азотфіксуючі бактерії, збагачують грунт азотом, утворюють кореневі нащадки, здатні підірвати дорожнє покриття, розкрити дорожні плити. Світлолюбна, в тіні погано росте! До грунтів і вологи невимоглива, може рости на піщаних насипах, добре росте на бідних грунтах, нейтральних або сильно лужних, віддає перевагу добре дренованим піщаним вапняним грунтам. Рослина-першопроходець, морозостійка, вітростійка, посуха-і-жаро стійка, стійка до міських умов, переносить повені і засолення. Не любить гумусування і сильне мульчування, призводить до викривлення або поступового відмирання. Рекомендується для мікрорайонних ландшафтних рекультиваційних насаджень, насичує грунт азотом, для зміцнення піщаних дюн, утворює зарості завдяки сильній порослі. Тривалість життя понад 50 років. Зона зимостійкості 4


Ligustrum ovalifolium (бирючина овальнолиста) і сорти

Ареал Японія, на островах Хонсю, Шікоку і Кіушу, зростає в заростях чагарників і світлих лісах поблизу моря. Вічнозелений до листопадного вертикально зростаючий великий кущ, 3-5 м. заввишки і до 3 м. шириною. З віком особливо в півтіні трохи рихлий і зі звисаючими пагонами. Швидкість зростання середня, річний приріст до 25 см. у висоту і 15 см. в ширину, в молодості росте швидше до 50 см. у висоту. Листя розташовані супротивно, довгасто-овальні, 3-7 см. довжиной, грубі, зелені або темно-зелені, блискучі, знизу жовто-зелені, при несприятливих умовах листопадні. Цвіте з червня до липня, сильно пахучі кремово-білі вертикальні суцвіття 10 см. завдовжки, запилюється бджолами, джмелями і метеликами. Плоди округлі величиною з горошину ягодоподібні блискучі чорні кістянки, слабо отруйні. Невимоглива до умов вирощування, виносить всі види культивованих грунтів, від слабо кислих до лужних, добре росте на багатих і сильно вапняних субстратах. Місцезнаходження воліє сонячне, виносить півтінь. Стійка до міських умов, стійка до засолення повітря і грунту, добре переносить літню спеку, добре переносить стрижку, навіть радикальну обрізку старої деревини. Неморозостійка, рекомендується для вирощування тільки в теплих регіонах, в суворі зими або в несприятливих умовах може вимерзати. Застосовується в вільно зростаючих і формованих живоплотах, має ряд декоративних сортів. Зона зимостійкості 7А


Ligustrum (бирючина гібридна) 'Vicaryi'

Вічнозелений до листопадного пряморослий кущ з яскраво-жовтим листям, досягає до 3 м. висоти і 1,5-2 м. ширини. Блискучі жовті листя в м'які зими залишаються на гілках, більш насичене яскраве забарвлення на сонячному місці. Цвіте червні-липні, квітки кремово-білі зібрані в ароматні суцвіття волоті. Плоди блискучі ягодоподібні чорні кістянки. Невибагливий, гарне росте на грунтах з великим вмістом вапна. Місцезнаходження сонячне до півтіні. Стійкий до міських умов, стійкий до засолення повітря і грунту, добре переносить літню спеку, легко переносить сильну обрізку. Відносно морозостійкий міжвидовий гібрид, в суворі зими може підмерзати, добре відновлюється. Застосовується як колірний акцент, в вільно зростаючих і формованих живоплотах, на теплих сонячних місцях. Зона зимостійкості 6А


Ligustrum vulgare (бирючина звичайна) і сорти

Ареал в природі Європа, в Україні в південних і південно-західних районах, Північна Африка і Мала Азія, мешкає в теплих світлих листяних дубово-грабових і соснових лісах, на лісових галявинах, у заростях чагарників. Зростає на теплих сонячних помірно сухих гумусних, глинистих і суглинних, а також піщаних грунтах, частіше за все на багатих вапном субстратах. Листопадний до вічнозеленого великий вертикально зростаючий кущ, 2-5 (7) м. заввишки і шириною, з широко розлогими бічними гілками і злегка несиметричною кроною, в тінистих місцях часто стелеться з вкорінюющимися пагонами. Швидкість зростання середня, річний приріст 25 см. у висоту і 20 см. в ширину, в молодості росте швидше ок. 50 см. у висоту. Листя довгасто-яйцеподібні або ланцетні, 4-6 см. завдовжки і 2 см. шириною, з витягнутим кінчиком, злегка шкірясті, верхня сторона темно-зелена матово блискуча, з низу світліші жовто-зелені, розпускаються ранньою весною, в м'які зими можуть зберігатись до весни. Цвіте рясно в червні-липні, квітки дрібні зібрані в густі суцвіття волоті 8 см. завдовжки, запашні, відвідуються великою кількістю комах. Плоди блискучі ягодоподібні чорні кістянки розміром з горошину, дозрівають в серпні і зберігаються до весни, поширюються птахами, слабо отруйні, раніше використовувалися для приготування барвників і вина. Коренева система поверхнево густо розгалужена, сітка поверхневих тонких коренів така щільна що жодна інша рослина не може прорости, утворює кореневі нащадки. Світлолюбна, тіньовитривала. До грунтів і вологи дуже невибаглива, добре росте як на сухих так і на вологих грунтах, вважає за краще вапняні субстрати. Морозостійка, як і всі види бирючини теплолюбива, посухостійка, стійка до міських умов, рослина з широкою світловою амплітудою, дуже тіньовитривала, виносить перезволоження грунту, зміцнює грунт, відносно стійка до засолення повітря і грунту, вітростійка. Основна рослина для прямо формованих живоплотів і шпалер. Крок посадки живоплоту: 8-9 шт. на м/п., в 2 або 3 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 0,5-2,5 м. Зона зимостійкості 5А


Lonicera Ledebourii (жимолость Ледебура)

Названа на честь німецького ботаніка і мандрівника Ледебур Карл Християн Фрідріх (1785-1851).

Ареал узбережжя Каліфорнії. Листопадний широкий вертикально-зростаючий мало розгалужений кущ, 2-3 м. заввишки, іноді вище, і 1,5-2,5 м. шириною, з віком однакової висоти і ширини, з довгими вузькими прутообразними пагонами. Річний приріст у висоту 35 см. і 20 см. в ширину. Однорічні пагони коричневі блискучі з 4 ребрами, 2-х літні сірі або світло-коричневі, злегка лущаться, стара деревина світло-коричнева лущиться. Листя яйцевидно-ланцетні, 6-12 см. завдовжки, розташовані супротивно, зморшкуваті і товсті, темно-зелені, з нижнього боку світліші, слабо опушені. Цвіте в травні-червні (липні), квітки жовті, з сонячної сторони червонуваті, трубчасті 2 см. завдовжки, зібрані по парно на червонуватих приквітках, дуже привабливі. Плоди блискучі чорні кулясті ягоди, 1 см. діаметром, оточені пурпурно-червоним приквітником, дуже привабливі. Світлолюбна, виносить тінь. До грунтів невимоглива, добре росте на всіх слабокислих або лужних грунтах, від помірно сухих до вологих. Морозостійка, виносить посуху і вогкість, добре росте на морських узбережжях, стійка до міського клімату, димо-газостійка, добре переносить обрізку, з широкою світловою амплітудою, дуже тіньовитривала. Зона зимостійкості 5А


Lonicera xylosteum (жимолость звичайна або жимолость лісова)

Видова назва від грецького слова xylon = деревина, osteon = кістка, відноситься до міцної закостенівшой деревини.

У дикому вигляді зустрічається в усіх областях Європи, на Уралі і в Західному Сибіру, ​​поширена в різнотравних листяних і хвойних лісах, в заростях, в живих огорожах, часто в букових лісах, на сонячних свіжих багатих пухких гумусних і глибоких суглинистих і глинистих як правило вапняних грунтах. Листопадний вертикально зростаючий широкий розгалужений кущ, 2-3 м. заввишки і шириною, основні пагони вертікально ростуть, бічні гілки горизонтальні, кінці гілок злегка зігнуті вниз. Дуже різноманітні за формою. Річний приріст 35 см. у висоту і 30 см. в ширину. Пагони світло-сірі, часто зігнуті зигзагоподібно, стара деревина світло-сіра або буро-сіра. Листя розташовані супротивно, яйцевидно-еліптичні, 4-7 см. завдовжки, цілокраї, зелені, з нижнього боку сіро-зелені, з обох сторін опушені м'якими волосками, восени жовті. Цвіте в травні-червні, квітки білі, після запилення жовті, розташовані попарно в пазухах листків, двічі зубчасті, 1-1,5 см. завдовжки. Дають бджолам багато нектару і пилку. Плоди парні соковиті темно-червоні ягоди, діаметром 5-7 мм., дозрівають серпень-вересень, слабо-отруйні, корм для птахів. Коренева система поверхнева, сильно розпростерта, дуже об'ємна, зміцнює грунт. Світлолюбна, виносить тінь, добре росте на всіх слабокислих або сильно лужних сухих субстратах, воліє багаті вапном гумусні глибокі суглинки. Морозостійка, переносить посуху і спеку, вітростійка, стійка до міських умов, диму і газу, переносить засолення, добре відростає після стрижки, страждає тільки від поїдання тваринами. Використовується в живоплотах, зміцненні схилів. Зона зимостійкості 3


Lycium barbarum (дереза ​​звичайна або дереза ​​берберів)

Дереза ​​звичайна часто зустрічається під назвою Goji (годжі). Ареал Китай, в Китаї її називають 寧夏 枸杞 (Нинся гоуці) перекладається «Нінсянская дереза». Назва «годжі» російська транслітерація англійського goji.

Дереза ​​звичайна листопадний кущ з довгими гнучкими дугоподібними колючими гілками, 2-3 м. заввишки і шириною, з віком стає ширше, утворює багато кореневих відводків. Листя ланцетні, 4-6 (10) см. завдовжки, сіро-зелені, слабоопушенні. Цвіте з травня, червня до жовтня, квітки малодекоративні пурпурні, пізніше коричневі, дрібні дзвіночки трубочки, зібрані в пазухах листків по 2 або 4. Плоди коралово-червоні яйцеподібні ягоди 1-2 см. завдовжки розташовані уздовж пагонів, дуже декоративні під час плодоношення, дуже слабо отруйні, їстівні, корисні, використовуються в народній медицині. Ягоди дерези звичайної вживаються свіжими і сушеними, в Китаї з них готують алкогольний напій. Коріння дуже жорсткі, основні коріння товсті, глибокі. Світлолюбна, виносить невелике затінення, до грунтів і вологи невимоглива, добре росте на необроблених сухих грунтах. Морозостійка, надзвичайно вітростійка, добре переносить посуху і спеку, засолення, стійка до міських умов, добре відростає після стрижки, навіть механічної, всі частини рослини слабо отруйні. Рослина інвазивна, утворює щільні важкопрохідні зарості, рекомендується для зміцнення сухих схилів, укосів, насипів, дюн. Зона зимостійкості 5А


Prunus laurocerasus (лавровишня або лавровишня лікарська) і сорти

Лавровишня одна з найбільш декоративних вічнозелених листяних рослин, рекомендується для вирощування в південних регіонах України. 

Високодекоративна рослина родом з межуючих регіонів з Чорним морем, південно-східна Європа, південно-західна Азія, росте в теплих і помірних областях. З 16 століття широко культивується в садах і парках в помірних регіонах по всьому світу. Вічнозелений досить швидко зростаючий високий ширококонусовидний густий кущ або невелике дерево, в 20 річному віці досягає від 4 до 8 м. висоти і ширини. Листя темно-зелені, зверху глянцеві, жорсткі, шкірясті, розташовані чергово, вузькоеліптичні, великі до 15 см. завдовжки. Цвіте в травні, квітки білі в вертикальних суцвіттях до 15 см. довжиною, ароматні. Плоди соковиті округлі кістянки, при дозріванні чорні. Коренева система сильна, основні коріння глибокі, на піщаних грунтах до 1,5 м. Світлолюбна, виносить тінь. До грунтів в цілому невимоглива, добре росте на сухих, вологих, гумусних родючих садових грунтах, від слабо кислих до лужних, добре розвивається на легких піщаних грунтах. Добре переносить спеку і посуху, тиск коренів інших дерев, на відміну від рододендронів та інших рослин цвіте в тіні, виносить засолення, прекрасно переносить радикальну обрізку. Мало морозостійка, в середньоєвропейській смузі часто підмерзає до висоти снігового покриву, рекомендується для південних регіонів України, на сьогоднішній день виведені більш стійкі морозостійкі сорти лавровишні. Сортові форми можна пробувати вирощувати в середній смузі. Лавровишня з її численними сортами, своєю невибагливістю, тіньовитривалістю, добре переносить стрижки та формування, здатністю переносити посуху і засолення, декоративна круглий рік, лавровишні не можуть не привернути до себе любителів рослин. Лавровишні широко використовується в вільно зростаючих і прямо формованих живоплотах, а також в посадках на схилах для зміцнення грунту. Використовується в народній медицині і флористики. Всі частини рослини отруйні, крім м'якоті плодів, м'якоть плодів майже не містить отруйну речовину амигдалин, м'якоть їстівна в'язка, насіння отруйні. Зона зимостійкості 7А


Pyracantha (Пираканта) всі садові гібриди

Рід Pyracantha налічує 7 видів, які ростуть в природних умовах на півдні Європи, в Китаї, Малой Азії. Вічнозелений високодекоративний потужний колючий густокущистий і дуже розгалужений вертикальний кущ. Залежно від виду досягає 1-4 м., в природних умовах і до 6 м. заввишки і шириною. Гілки колючі, колючки не часто але досить довгі до 2,5 см. Листя розташоване чергово, яйцеподібні або ланцетні, темно-зелені, шкірясті, блискучі. На відкритих вітряних місцях в морозні зими листя опадає або буріє, але як правило швидко відростає, деякі сорти вимагають укриття від зимового сонця і захисту від протягів. Цвіте в травні, білі квіти зібрані в густі дуже численні парасольковидні суцвіття уздовж багаторічних пагонів, хороший медонос. Плоди червоні або оранжево-жовті, жовті, кулясті, завбільшки з горошину ягодоподібні яблучка, зібрані у великих численних кистях, майже повністю покривають багаторічні пагони, прикрашають кущ з початку вересня до пізньої зими. Плоди неїстівні але не отруйні, на смак гіркі, є кормом для птахів. Коренева система сильна дуже глибока і розпростерта, помірно розгалужена. Місцезнаходження воліє сонячне до легкої тіні, півтіні, може рости і в тіні але краще плодоносить на сонці. До грунтів невимоглива, добре росте на всіх дренованих, сухих, свіжих, при значенні pH від 5,5 до 7,5 грунтах, оптимально розвивається на не надто бідних грунтах. Може досить сильно вражатись бактеріальним опіком і паршею, але є сорти стійкі до цих захворювань. Посухостійка, дуже жаростійка, добре переносить міський клімат, димо-газо стійка, добре відростає після стрижки. Піраканти дуже популярні як декоративна культура, виведено багато сортів, цінуються паріканти за невибагливість, рясне цвітіння і настільки ж рясне і барвисте плодоношення, але не досить морозостійка, молоді рослини підмерзають, рекомендується для південних регіонів України з більш м'якими зимами. У декоративному озелененні паріканти використовується в одиночних і групових посадках, для створення вільно зростаючих і формованих живоплотів і шпалер.

Pyracantha coccinea (пираканта червона) 'Kasan', 'Orange Giant'

Вічнозелений потужний колючий ширококущистий вертикальний кущ з міцними пагонами, виростає до 3 м. висоти і 2-3 м. ширини. Листя темно-зелені, шкірясті, блискучі. Білі квітки зібрані в численні щитки розташовані уздовж дорослих пагонів, в травні. Добре плодоносить, плоди від насичено-червоних до помаранчево-червоних, дозрівають в кінці літа. Особливо стійкий до низьких температур сорт. Рекомендований для ділянок і міського озеленення. Зона морозостійкості 6А


Ribes aureum (смородина золотиста або смородина золота)

Ареал Західна Північна Америка, Техас, Каліфорнія, Мексика, на північ до Мінесоти. Росте вздовж річок і кам'янистих схилів. У культурі з початку XIX століття, рослина натуралізувалась і культивується на всій території Північної Америки, в Європі, на території Росії, на Кавказі, Алтайському краї і на Далекому Сході, у Середній Азії. Листопадний строго вертикальний кущ 2 (3) м. заввишки і шириною, малогіллястий, з віком пагони злегка звисають, іноді переплітаються. Річний приріст 30-40 см. Кора коричнево-жовта, листя розташоване чергово, 3-лопатеві, округлі, світло-зелені, осіннє забарвлення червоно-фіолетове, дуже раннє часто вже на початку-серединіи вересня яке залишається в такому вигляді до зими. Цвіте в травні, квітки золотисто-жовті запашні рихлі суцвіття. Плоди пурпурно-коричневі або чорні, їстівні, солодко-терпко-кислі ягоди завбільшки з горошину, плодоносить в липні. Основні коріння поверхневі, потужні, мало розгалужені. Світлолюбна, виносить півтінь. До грунтів невимоглива, виносить всі не дуже сухі дреновані грунти, від кислих до слабо лужних, не виносить вапна. Морозостійка, стійка до міських умов, промислових викидів, засолення (росте вздовж автодоріг), добре відростає після стрижки. Використовується для живоплотів, одиночних і групових посадок. В Узбекистані і Казахстані вирощують як ягідну культуру з високими щорічними врожаями. Зона зимостійкості 3


Rosa rugosa - Rosa Dagmar Hastrup (Роза ругоза, або Троянда зморшкувата, або Шипшина зморшкувата)

Потужний розлогий кущ 0,6-0,8 м. заввишки. Пагони товсті сіро-зелені мало розгалужені з численними шипами, утворює поросль, на піщаних грунтах завдяки кореневим нащадкам швидко розростається і утворює непрохідні хащі. Листя розташоване чергово непарноперисті складаються з 5-9 еліптичних листочків 5 см. завдовжки, блискучі, молоді світло-зелені пізніше темно-зелені, грубі, шорсткі, зморшкуваті, з нижнього боку світло-зелені. Квітки світло-рожеві середнього розміру 6-8 см. діаметром поодинокі або зібрані в невеликі багатоквіткові грона з ніжним ароматом. Цвіте рясно і тривало, двічі за сезон, на пагонах поточного року і на пагонах минулих років. Плоди багряно-червоні плоскоокруглі великі 2,5 см. діаметром у великій кількості, декоративні, їстівні, містять близько 3% вітаміну C. Коренева система потужна, основні коріння глибокі, бічні корені широко поширені. Світлолюбна. До грунтів невимоглива добре росте навіть на найбідніших піщаних грунтах від кислих до слабо лужних, при занадто високому значенні pH хворіє залізним хлорозом. Морозостійка, хворобостійка, стійка до спеки і посухи, стійка до міських умов, стійка до засолення грунту, переносить вплив вітрів з солоним повітрям з піском. У посадках на морських узбережжях листя не страждають від літніх солоних штормів, зміцнює грунт, не чутлива до механічних пошкоджень, добре переносить і відростає після стрижки. Троянда зморшкувата широко культивується в зоні помірного клімату, має кілька садових форм: сорт 'Alba' з білими і сорт 'Moje Hammarderg' з фіолетово-рожевими запашними квітками. Щільність посадки: 4-5 шт./м². Зона морозостійкості 4


Rosa × rugotida 'Dart's Defender'

(Результат схрещування Rosa rugosa × Rosa nitida)

Вертикально зростаючий невеликий кущ 0,8-1,2 м. заввишки, утворює багато нащадків. Пагони сірі опушені, густо вкриті шипами і щетинками. Листя світло-зелені шкірясті блискучі. Квітки рожеві напівмахрові 5-6 см. діаметром з легким ароматом, цвіте рясно червень-липень. Коренева система глибока, утворює багато нащадків що зміцнюють грунт. Світлолюбна. До грунтів невимоглива, росте на всіх кислих або нейтральних помірно сухих або сухих грунтах, уникає вапняних. Цінний здоровий гібрид, морозостійкий, вітростійкий, переносить посуху, засолення, стійкий до міських умов. Щільність посадки: 3-4 шт./м². Зона морозостійкості 4


Rosa rugosa (Роза ругоза або Роза зморшкувата) 'Hansa'

Середньорослий кущ 1,2-1,5 (2) м. заввишки, пагони товсті сіро-зелені пониклі покриті численними шипами. Квітки фіолетово-рожеві напівмахрові великі 9-10 см. діаметром з сильним чудовим ароматом гвоздики. Цвіте безперервно все літо і осінь, після цвітіння утворюються великі яскраво-червоні плоди. Листя темно-зелені зморшкуваті блискучі. Дуже витривала, морозостійка, стійкість до хвороб дуже висока практично не хворіє, до грунтів невимоглива добре росте навіть на бідних грунтах, стійка до спеки і посухи, стійка до міського клімату. Випускає кореневі нащадки. Хороша для живоплотів і в одиночних посадках. Щільність посадки: в ряду 1 шт./м., в групах 2 шт./м². Зона морозостійкості 5А


 Salix repens var. nitida (верба повзуча)

(= Salix repens var. Argentea, Salix arenaria)

Листопадний густий низький кущ з підземною віссю і сланкими тонкими пружними пагонами що лежать на землі або трохи підняті, зростає повільно, досягає 0,3-0,8 м. заввишки і в два рази більше в ширину. Часто прищеплюється на невисокий штамб, на штамбі стає деревцем з звисаючою асиметричною кроною. У природі росте в заростях чагарників на приберегових дюнах в атлантичній Європі від західної Франції, Південної Скандинавії і на узбережжі Балтійського моря. Пагони тонкі світло-сіро опушені, вкорінюються. Листя опушене, розташоване чергово, широкоеліптичні, 2 см. завдовжки, цілокраї, при розпусканні блискучі сріблясті, влітку сріблясто-блакитні. Чоловічі сережки жовті 1,5 см. завдовжки, розпускаються в квітні до розпускання листя. Коренева система широко розпростерта. Світлолюбна, зростає на всіх помірно сухих або вологих, кислих і вапняних піщаних грунтах, переносить часте засипання піском, погано переносить важкі грунти. Морозостійка і сонцелюбива, легко переносить спеку, посуху, і сильний вітер, дуже добре росте на піщаних грунтах, дюнах, і переносить навіть любить засипання піском (як трава пісколюб), при цьому сильно розростається, а присипаний піском ствол забезпечує водопостачання. Дуже декоративний невибагливий кущ, прекрасна рослина для зміцнення піщаних дюн на відкритих сонячних місцях. Зона зимостійкості 4


Sambucus nigra (бузина чорна)

Природний ареал - Європа, Кавказ, Мала Азія, Вірменія, Західний Сибір. Природне місце проживання як підлісок, на лісових галявинах у листяних і хвойних лісах, на свіжих, вологих, родючих, глибоких, гумусових суглинних або глинистих грунтах. Охоче ​​зростає поблизу населених пунктів, у доріг в живих огорожах, на схилах, звалищах (рудеральний чагарник). Листопадний швидкозростаючий широкий вертикально зростаючий великий кущ, іноді невелике дерево з коротким стволом і округлою до високо-склепінчастою кроною і звисаючими гілками. Розміри дорослої рослини 3-7 м. висота і 3-5 м. ширина, річний приріст близько 60 см. у висоту і 45 см. в ширину. Молоді пагони товсті світло-сірі з чечевичками, стара кора сіра тріщинувата, пробкова. Листя супротивно розташовані, непарноперисті, 30 см. завдовжки, темно-зелені, рано розпускаються, при розтиранні мають неприємний запах, листя пізно опадають без зміни забарвлення. Цвіте в червні-липні, великі вершково-білі парасольковидні 10-20 см. діаметром суцвіття, медонос. Плоди округлі чорно-фіолетові блискучі дуже соковиті кістянки, дозрівають в серпні-вересні, зрілі плоди їстівні. Коріння широко розпростерті, густо розгалужені. Світлолюбна, виносить півтінь. До грунтів в цілому невимоглива, воліє свіжі гумусні багаті азотом вапняні грунти (індикатор азоту), добре росте на піщаних сухих субстратах. Морозостійка, стійка до міських умов, висока регенеративна здатність, дуже стійка до впливу солоного повітря і вітрів, мало чутлива до хронічного впливу диму і газу, переносить посуху. Кора, листя, незрілі плоди, слабо отруйні, квіти і зрілі плоди їстівні, плоди крім вітамінів А, В і С, містять калій і інвертований цукор, йдуть на свіжовичавлений сік, зрідка варять киселі, варення, повидло. Суцвіття і плоди використовуються в лікарських цілях. У декоративному садівництві часто вирощується в садах і парках, примітна ароматними суцвіттями і ошатними плодами, виведено безліч сортів з різним листям і рожевими суцвіттями. Зона зимостійкості 5А


Symphoricarpos (Сніжноягодник) види і сорти

Назва роду походить від грецьких слів 'sympherin' - з'єднані і 'karpos' - плоди, мається на увазі плоди щільно притиснуті один до одного. Рід налічує близько 15 видів які ростуть головним чином в Північній Америці і на південь до Мексики. Тільки Symphoricarpos sinensis REHD (сніжноягодник китайський) в дикому вигляді мешкає в Китаї. Сніжноягодник більше 200 років в різних країнах використовують для прикраси ділянок, білі декоративні плоди що залишаються тривалий час часто до весни ніби снігом вкривають кущі. Сніжноягодник має плоди не тільки сніжно-білого кольору, є види з плодами червоного, рожевого кольору, нові садові сорти відрізняються дуже декоративними плодами. Всі види листопадні кущі, часто утворюють нащадки, з супротивно розташованим округлим суцільнокрайнім листям, іноді виїмчасто-лопатевим. Цвіте білими і рожевими непримітними невеликими квітами, всі види приваблюють комах, особливо бджіл. Плоди всіх видів і сортів сніжноягодника отруйні. З плодами дуже люблять грати діти, і називають їх хлопавками, за даними FROHNE і PFAENDER їх отруйність не представляє великої небезпеки, навіть споживання 3-4 ягоди не викличе ніяких симптомів. При вживанні у великій кількості можлива втрата свідомості, болі в животі і блювота.

Для любителів рослин і озеленювачів сніжноягодники представляють цінність як витривалі і невибагливі кущі. Сніжноягодник зростає майже на всіх грунтах, віддає перевагу сонячним або напівтінистим місцям, виносить засолення і добре підходить в якості нижнього ярусу. Мало які листопадні рослини володіють такою стійкістю і можуть самостверджуватися в боротьбі проти коренів інших більших дерев, сніжноягодники прекрасно переносять всякого роду стрижку. Крім того Symphoricarpos orbiculatus (сніжноягодник округлий) спеціально селекціонований на осіннє забарвлення листя і плодів, часто використовується у флористиці.

Symphoricarpos albus var. Laevigatus (сніжноягодник білий)

Ареал Північна Америка. Листопадний густо розгалужений кущ до 2 м. заввишки, з тонкими трохи звисаючими пагонами, з підземними нащадками. На легких грунтах завдяки численним кореневим нащадкам швидко утворює колонії і тоді ширина перевищує висоту. Пагони сірі або сіро-коричневі. Листя з верхнього боку темно-зелені, з нижнього боку світло-зелені, супротивно розташовані, яйцевидно-округлі, з рівними краями, з лопатями тільки на довгих пагонах, довго тримаються на кущі, осіннє забарвлення жовтувате, непримітне. Цвіте рясно з червня до вересня, квітки непомітні, рожево-білі зібрані в густі суцвіття, окремі квітки дзвіночки 5-6 мм. довжиною, розташовані в пазухах листків і на кінцях пагонів, медоносні. Плоди білі округлі пористі соковиті ягоди до 1,7 см. діаметром, тримаються до весни, дуже ошатні. Коріння поверхневі, густо розгалужені і широко поширені, утворюються в залежності від легкості грунту більше або менше нащадків. Світлолюбив, виносить півтінь (тінь). Невибагливий, зростає на всіх грунтах від сухих до вологих, навіть на бідних поживними речовинами, охочіше на піщаних легких грунтах де утворює багато нащадків. Морозостійкий, вітростійкий, посухостійкий, добре переносить спеку і періоди літньої посухи, тіньовитривалий, стійкий до міського клімату, зростає під деревами, надійний, добре переносить стрижку і механічний вплив, легко пересаджується, стійкий до засолення. Рекомендується для посадки в групах, під кронами дерев, в природних або стрижених живоплотах. Зона морозостійкості 3


Tamarix parviflora (тамарикс, гребенщик мілкоквітковий)

Ареал Середземномор'їє, від східної Далматії до західної Малої Азії. Листопадний швидко зростаючий розлогий великий рихлий кущ або невелике дерево 3-4 (5) м. заввишки і 3 м. шириною, з тонкими прутовидними слабозвисаючими пагонами. Пагони тонкі червоно-коричневі, взимку майже чорні. Листя дрібні лускаті, яйцевидно-загострені, наполовину закривають гілки. Цвіте в травні-червні, квітки рожеві зібрані у вузькі суцвіття 4 см. завдовжки на пагонах минулого року. Плід багатонасінна трьох-п'ятигранна пірамідальна коробочка з дрібним насінням. Коріння глибокі і широко розпростерті, переносять повені. Дуже світлолюбивий, вимагає багато сонця. Зростає на сухих і свіжих дренованих помірно багатих поживними речовинами грунтах, від нейтральних до сильно лужних, в цілому невибагливий, добре росте навіть на бідних примітивних засолених грунтах. Морозостійкий, вітростійкий (випробовувався на узбережжі), добре переносить посуху і спеку, стійкий до міських умов, переносить повені, добре переносить стрижку, пересадка трохи проблематична. Важко уявити собі більш витончену рослину з ажурной зеленю, утворює світлі зарості, рекомендуються для групових і одиночних посадках в садах і житлових районах, для закріплення берегів річок, озер і морів. Тамарикс одна з кращих рослин для декорування і закріплення сухих сипучих засолених пісків. Зона морозостійкості 6А



Якщо розділ «СІЛЬОСТІЙКІ РОСЛИНИ - РОСЛИНИ СТІЙКІ ДО ЗАСОЛЕННЯ ПОВІТРЯ І ГРУНТУ», умови вирощування та використання в ландшафтному дизайні, був Вам корисний і цікавий, будь ласка, поділіться ним з друзями в соціальних мережах:

Велика Подяка за Поширення!

© «Ландшафт» - Е-Каталог Декоративних Садових Рослин - Озеленення і Благоустрій Території Своїми Руками.