ВІТРОСТІЙКІ ДЕРЕВНІ РОСЛИНИ

Деревні рослини стійкі до сильних вітрів і снігових заметів

Деревні рослини для створення вітрозахисних смуг: автомагістралей, залізничних шляхів, великих водойм, полезахисних смуг, відкритих ділянок.

Вітростійкі хвойні дерева і кущі

Abies (ялиця) види і сорти

Ялиця (Abies) латиська назва роду - abh (т. е. Буяти) що, мабуть, пов'язано з сильним розгалуженням і охвоєнієм гілок. Налічується близько 50 видів ялиць, поширених в помірному поясі Північної півкулі. Ялиці - великі, іноді величезні, досягають до 60 м. в висоту і 2 м. в діаметрі стовбур, однодомні вічнозелені дерева, з красивою конусоподібною кроною. Стовбур прямий, з корою сірого кольору, погано очищаєтся. Конічна крона починається майже у землі. Коренева система в ялиці стрижнева, потужна, глибоко йде в грунт.

У ялиці хвоя плоска, м'яка, знизу з білими смужками, розташована на пагонах спірально, досить широка (у деяких видів до 3 мм.), що є характерною ознакою ялиці. Інша характерна особливість цього роду - вертикально стоять шишки, дозрівають в перший рік і розпадаються ще на деревах для звільнення насіння.

Ялиця надзвичайно красиве декоративне дерево з чітким пірамідальним силуетом, прекрасно підходить для одиночних посадок. Прекрасна в алеях парків, чудово підходить для створення живих стін.

Abies concolor (ялиця одноколірна)

Високе швидкозростаюче чудове дерево з регулярною конічною кроною. Гілки розташовані мутовчато і горизонтально, нижні гілки опущені до землі. У віці 30 років досягає близько 10-12 м. висоти, розміри дорослого дерева 20-25 (40) м. заввишки. На батьківщині в каліфорнії є екземпляри до 60 м. заввишки, 7-9 (10) м. шириною, обхват стовбура до 3 м. Річний приріст у висоту, в перші 10 років близько 35-55 см. і 15 см. в ширину, потім повільніше, живе до 500 років. Хвоя незвично довга до 8 см. завдовжки і 2,5 мм. шириною, з обох сторін сіро блакитно-зелена, розташована асиметрично, гребенчато, іноді серповидно вигнута, м'яка з запахом лимона, зберігається на дереві до 8-10 років. Шишки спочатку від зелених до пурпурних, дозрілі світло-коричневі. Коренева система поверхнева або глибока, в залежності від грунту. Світлолюбна, тіньовитривала. Оптимально розвивається на глибоких, свіжих, родючих, кислих або слабо лужних, добре дренованих піщано-глинистих грунтах, добре росте навіть на глибоких сухих піщаних грунтах. Уникає глинистих і глейових грунтів, як ніяка інша ялиця чутлива до перезволоження грунту. Переносить спеку, посуху і недостатню вологість повітря, сама посухостійка і морозостійка ялиця. Відмінна риса – витривалість до міського забруднення повітря. Вид невимогливий до грунту і навколишнього середовища, підходить для великих садів, міських посадок, парків, в одиночних і групових рихлих посадках. Зона зимостійкості 4

Chamaecyparis (Кипарисовик) види і сорти

Кипарисовик (Chamaecyparis) - рід представлений вічнозеленими однодомними деревами та кущами. У роді 6 видів, ростуть в Північній Америці в Японії і на Тайвані. Високі види кипарисовика розвиваються в колоновидне дерево з правильною формою крони, і міцною деревиною яка дуже довго протистоїть шкідникам і дереворуйнуючим грибам. З 6 видів в наших центрально європейських садах культивуються тільки 4 види. Всі вони являють собою більш-менш конусоподібні дерева з прямим стовбуром і звисаючими верхівками пагонів і гілок.

Гілки плоскі, хвоя луската, хрестоподібно розташована, з нижньої сторони часто білувата. Чоловічі квітки з'являються у великій кількості і досить декоративні. Жіночі квітки розташовані по одиноко на бічних гілках і малопомітні. Шишки дрібні (до 8 мм.), кулясті, тверді, дерев'янисті, з опуклими лусками, з вістрям або без нього, дозрівають вже на перший рік. Сім'я з двома крильцями. Віддає перевагу вологим грунтам, уникає вапняних. Тіньовитривалий. Стійкий до умов міста. Довговічний.

Оскільки види Chamaecyparis легко мутують, садівники за останні 100 років вивели величезну кількість варіантів форм росту і забарвленням хвої. Кипарисовики це велика і дуже різноманітна група вічнозелених хвойних рослин, в міських парках і садах кипарисовики можуть створити цікаву картину.

Chamaecyparis lawsoniana (Кипарисовик Лавсона) 'Columnaris'

Швидкозростаюче дерево в формі прямої колони, крона розгалужується від самої землі, зберігає форму і в старості. Річний приріст у висоту 20 см., в ширину 5 см. В 10 років досягає 3-4 м. висоти, доросла рослина близько 6-10 м. висотой і 1-1,5 (2) м. ширинй. Хвоя сріблясто-сіро-блакитна, пізніше більш блакитно-зелена. Коренева система поверхнева з великою кількістю тонких коренів, до складу грунту невибагливий, може рости на всіх культивованих не надто сухих садових грунтах, оптимально розвивається на помірно поживних садових грунтах, від свіжих до вологих, кислотність може коливатися в широких межах, починаючи від кислих і закінчуючи слаболужними. Світлолюбний але може рости і в тіні. Великою перевагою є його стійкість до шкідників і хвороб, він практично не схильний до хвороб. Стійкий до умов міського середовища, і до промислових викидів. Один з найбільш морозостійких сортів кипарисовика Лавсона. Тіньовитривалий, вітростійкій, невимогливий до грунту і клімату, рекомендується садити окремо, і як елемент садових композицій. Добре переносить стрижку, прекрасна рослина для формованих високих живоплотів, крок посадки для формованного живоплоту 0,5-0,7 м. Зона зимостійкості 5В

Ginkgo Biloba (Гінкго білоба - Гінкго дволопатеве) і сорти

Гінкго дволопатеве оригінальне величне з ажурним листям листопадне дерево. Назва гінкго походить від китайського слова гін-кіо, яке означає срібляста слива, що відноситься до плодів жіночих дерев Гінкго Білоба, які виглядають як слива-мірабель на довгій плодоніжки. Рослина Гінкго Білоба займає особливе становище. Дерево Гінкго Білоба не відноситься ні до хвойних (хоча має шишки), ні до листяних, і сьогодні по праву вважається найвідомішою живою копалиною, так як було поширене в Центральній Європі в пізньому третинному періоді, близько 30 млн. років тому. У молодому віці має конічну форму, в подальшому ця правильність втрачається, з віком широке з розлогими довгими мало розгалуженими гілками. В молодості часто повільно зростаюче. У 30 років досягає близько 8-12 м. висоти, доросла рослина 15-20-30 (35) м. заввишки і 10-15 (20) м. шириною, річний приріст в висоту 35-40 см. і в ширину 25 см. Листя світло-зеленого кольору, віялоподібні, шкірясті, з довгими черешками. Восени яскраво золотисто-жовтого кольору. Гінкго Білоба рослина дводомна, чоловічі дерева продукують пилок в сережковидних зборах, на жіночих деревах розвиваються насінні зачатки на довгих ніжках. Запилюються дерева вітром пізньою весною на 25-30 рік життя дерева, тільки тоді з'являється можливість сказати яке воно жіноче або чоловіче. Коріння сильні стрижневі глибокі. Вимоги до грунту і вологі невисокі, добре росте на всіх культивованих грунтах, від помірно сухих до вологих, від кислих до лужних. Морозостійкий, тіньовитривалий. Виносить спеку, міський клімат, сильне забруднення повітря. В Європі не хворіє. Старі дерева утворюють на нижньому боці сильних гілок і стовбурі повітряні кореневі нарости які можуть досягати метрової довжини. Про їх призначення до сих пір мало відомо. Гінкго Білоба широко культивується в більшості ботанічних садів. У ландшафтному озелененні як декоративна рослина. У декоративному садівництві цінується за красу ажурного листя. Дерева Гінкго Білоба добре стійкі до сильних вітрів і снігових заметів. Рекомендується для великих садів і парків, придорожніх алеях, в одиночних посадках. Зона зимостійкості 5A

×Cupressocyparis Leylandii (купрессоціпаріс Лейланда)

Міжродовой гібрид Сupressus macrocarpa (кипарис великоплідний) × Сhamaeсураris nootkatensis (кипарис нутканський), виведений в Англії в 1911 р. Дуже швидкозростаюче вічнозелене вузько-конусоподібне або широко-колоне дерево, з симетричного густою кроною, і звисаючими до землі пагонами. Річний приріст у висоту 40 см., в ширину 20 см., в молодості річний приріст у висоту може досягати 1 м. Висота дорослого дерева 15-20 (30) м. Під назвою × Cupressocyparis Leylandii можуть бути кілька різних клонів, з різними формами і характеристиками. Хвоя луската, зелена - темно-зелена, з легким сірим відтінком. Пагони схожі на гілки кипарисовика нутканського, але не пониклі. Маловимогливий до грунту і вологі, добре росте на багатих поживними речовинами, свіжих, кислих або лужних грунтах. тіньовитривалий, вітростійкий, стійкий до хвороб, переносить літню посуху, відмінно переносить сильну стрижку, відносно стійкий до шкідливих викидів. Рекомендується для формованих високих живоплотів, краще в теплих регіонах. Частота посадки в ряду: 0,6-0,8 м. Зона зимостійкості 7А

×Cupressocyparis Leylandii (купрессоціпаріс Лейланда) 'Castlewellan Gold'

Швидкоросле вічнозелене конусовидне або широко-колоне дерево, з добре розгалуженими тонкими і густим гіллям, з віком крона стає більш рихлой і конусоподібной. Розміри дорослого дерева, 7-12 (15) м. висота і 2-3 (5) м. ширина. Хвоя луската, навесні і влітку яскраво-золотисто-жовта, взимку бронзово-жовта. Зростає повільніше і трохи менш морозостійкий ніж зелена форма, в іншому, місце розташування, грунт, як і у зеленой форми. Добре піддається регулярной стрижки, рекомендується для формованих високих живоплотів, тільки в теплих регіонах. Частота посадки в ряду: 0,5-0,7 м. Зона зимостійкості 7А

Juniperus (ялівець) види і сорти

Великий рід Juniperus (Ялівець) налічує близько 70 видів, які поширені в північній півкулі від Арктики до тропічних гір. Рід ялівець представлений невеликими вічнозеленими рослинами - це невеликі або середньо-великі часто багато штамбові дерева (висотою 10-12, рідше до 30 м.), багато кущових високих, низьких і карликових плоскозростаючих грунтопокривних кущів. Ялівці світлолюбні посухостійкі морозостійкі та невибагливі до грунтових умов рослини. Їх потужне коріння проникаючи глибоко в грунт і тягнучись під землею в усі боки на десятки метрів, здатні добувати воду і поживні речовини з найбідніших грунтів. Тому ялівець росте на засолених пісках морських узбереж (ялівець прибережний), і в гірських пустелях (ялівець китайський), на мшистих болотах серед хвойних лісів Півночі (ялівець звичайний) і на вапняних грунтах в горах. Одні види ялівців заселяють гірські схили від їх підніжжя до самих вершин піднімаючись на висоту 4000 м., iнші легко переносять суворі умови полярних снігів в арктичній зоні. Багато ялівців є характерними мешканцями кам'янистих схилів і скель. Середньоазіатські ялівці що ростуть в горах комфортно почувають себе при температурах від +40 до -30°C.

Найбільш характерна біологічна особливість всіх ялівців, крім їх яскраво вираженого світлолюбства і поверхневого залягання бічних коренів, становить вкрай повільне зростання, навіть в оптимальних умовах існування. Ялівці відрізняються завидним довголіттям. Дуже часто в горах можна зустріти «почесних старців» з товстими перекрученими стовбурами і потворно вигнутими гілками - дерева у віці 800-1000 років які до сих пір дають приріст і багато шишок з доброякісним насінням. Ялівець - рослина унікальна ще й тим, що виділяє фітонцидів в 6 разів більше ніж інші хвойні, і в 15 разів більше ніж листяні породи. Ялівці володіють унікальнійшою властивістю, очищають і оздоровлюють повітря. У ялівцевих лісах дуже легко і вільно дихається.

Juniperus communis (ялівець звичайний) 'Gold Cone'

Яскравий дуже густо розгалужений конічний сорт. Швидкість зростання середня, річний приріст у висоту 10-15 см., в ширину 5 см., в віці 10 років досягає 1.5 м. висоти. Доросла рослина 2,5-3,5 м. заввишки і 1-1,2 м. шириною. Пагони густі прямі. Хвоя колюча дуже яскрава, від золотисто-зеленой до золотисто-жовтой, взимку золотисто-коричневого кольору. Дуже морозостійкий, світлолюбний, переносить півтінь, в тінистих місцях насиченість жовтого забарвлення знижується але декоративність не втрачає. Невимогливий, росте на всіх грунтах, сухих, свіжих, вологих, а також на дуже бідних, кислих і лужних грунтах. Рекомендується для кам'янистих, вересових садів, яскравих вільно зростаючих огорож. Зона зимостійкості 4

Larix decidua (модрина європейська)

Листопадне високе струнке хвойне дерево, вид широко поширений в природі і активно використовується в декоративному озелененні в Європі, який так і називається - модрина європейська.

Високе дерево з правильною, в основному вузько-конічною кроною і прямим стовбуром, гілки горизонтальні або підняті, тонкі, швидкоростущіе, бічні пагони пониклі. Дерево сильноросле, річний приріст у висоту 40-50 см. в ширину 25-30 см., у віці 30 років досягає 15 м. висоти. Розміри дорослої рослини від 25 до 45 м. заввишки, і від 8 до 20 м. шириною. Хвоя голчаста, зібрана впучкі 3-40 шт., довжиною 10-30 см., ніжна, влітку світло-зелена, пізно осіння яскраво-жовта або золотсто-жовта. Жіночі квітки яйцеподібні, 1-1,5 см. довжиной, вертикальні, рожево-пурпурні, чоловічі циліндричні або яйцеподібні, 0,5-1 см. довжиной, бузково-жовті, дуже декоративні, цвіте в квітні. Шишки коричневі яйцевидні, 2,5-4 см. довжиной з 40-50 лускатим насінням, края не загнуті назовні, на відміну як Larix kaempferi (модрина японська). Коренева система глибока, стрижнева, на глинистих і сирих грунтах поверхнева. Дуже морозостійка. Світлолюбива. Віддає перевагу багатим поживними речовинами свіжим або вологім грунтам, невимоглива до кислотності грунту, для оптимального розвитку крони, потребує великого простору, любить місця з рухом повітря, переносить низьку вологість повітря. Добре переносить періоди посухи завдяки глибокій кореневій системі, яка робить її ще й дуже вітростійкой. У природі росте на багатих поживними речовинами, свіжих, дренованих і добре аерованих грунтах, як на вапняних, так і на первинних породах в високогірних і субалтійскіх поясах хвойних лісів, де піднімається до 24000 м. над рівнем моря, зазвичай разом з Pinus cembra (сосна кедрова європейска). В корі багато дубильних речовин, деревина важка і міцна, еластична. Це сама міцна і довговічна деревина хвойних порід Центральної Європи, надзвичайно стійка до вологи, використовується для підводного будівництва, така ж цінна, як і дубова.

Широко використовується для озеленення міст і промислових територій. Висаджується у вигляді живоплоту, молоді рослини добре переносять стрижку і формування. Крок посадки: 0,5-1 м. Зона зимостійкості 3

Larix kaempferi - Larix leptolepis (модрина японська або тонколуската)

Велике швидкоростуче дерево з Японії з широкою, пірамідальною кроною. Річний приріст у висоту близько 50 см., в ширину близько 25 см. Після 30 років досягає близько 25 м. висоти і 10-15 ширини. Крона легка, прозора з виразним стволом і горизонтально розпростертими гілками. Молоді пагони червоно-коричневі, часто з восковим нальотом, з віком сіро-коричневі. Хвоя опадає, м'яка блакитно-зелена, довга 25-30 мм., пізньої осені золотисто-жовта. Жіночі квітки яйцеподібні, жовтуваті, лусочки з пурпуровим краєм, чоловічі циліндричні або яйцеподібні, маленькі, жовтуваті. Шишки спочатку яйцевидно-округлі, близько 2-3 см. довжина, пізніше через сильно відігнуті, красиво закручені назовні лусочки, приймають резетковидну форму, тримаються на дереві до 3 років. Коріння глибокі. Світлолюбна. Морозостійкість висока. Потребує свіжих або вологих, родючих грунтів, при достатній вологості зростає і на кислих грунтах, уникає застою води, потребує великої кількості літніх опадів і підвищеної вологості під час вегетаційного періоду, погано переносить сухість, добре росте на узбережжях. В Японії росте на вулканічних гірських схилах, в прохолодних і сухих взимку гірських лісах на висоті 1200-2000 м. над рівнем моря. Рекомендована для промислового і міського озеленення, по стійкості до міського середовища перевершує інші види модрина, страждає від пізніх заморозків. Дуже хороший вид для високих живоплотів, добре стрижеться. Крок посадки: 0,8-1 м. Зона зимостійкості 5А

Pinus cembra (сосна кедрова європейська або кедр європейський)

Схожа на сосну кедрову сибірську, але нижче і ширше, висота (10) 15-20 (25) м. і (3) 4-5 (8) шириною, з більш довгою і тонкою хвоєю і меншими розмірами шишок. У природі живе до 1000 років. Росте на кислих гумусних помірно багатих кам'янистих грунтах в холодному континентальному кліматі, на висоті між 1300 і 2750 м., від південних районів Франції до східних районів Альп, в Високих Татрах і Карпатах. Дерево в молодості дуже повільно зростаюче, річний приріст близько 15 (25) см. в висоту, в ширину 10 см. В 30 років в середньому досягає близько 3-4 м. висоти. В молодості дерево з узькопірамідальной густою і щільною симетричною кроною, з віком більш розріджена і дуже мальовнича. Гілки жорсткі, підняті. Хвоя зелено-блакитного кольору, жорстка, зібрана в густі пучки по п'ять хвоїнок, 5-8 (12) см. завдовжки, з внутрішньої сторони з синьо-білими смугами. Шишки з'являються тільки після 60-80 років, яйцевидні, 6-8 см. завдовжки, 5 см. шириною, молоді фіолетові, дозрілі коричневі, з великим їстівним насінням (кедрові горіхи). Світлолюбна, тільки в молодості виносить тінь, вимагає вільного простору, віддає перевагу прохолодним місцям з високою вологістю повітря. Коріння глибокі і широко розпростерті, стійка до сильних вітрів. Зростає на всіх помірно сухих або свіжих дренованих грунтах, також добре розвивається і на бідних сухих субстратах від кислих до лужних, до значення pH не вимоглива. Дуже морозостійка, 70 безморозних днів в році їй достатньо для гарного розвитку. Стійка до міського клімату, хвороб і шкідників. Рекомендується для кам'янистих садів і одиночних посадок. Зона зимостійкості 4

Pinus mugo - Pinus montana (сосна гірська або сосна стланікова)

Цей вид заслуговує на особливу увагу. Ареал поширення в природі в горах Центральної і Південної Європи в субальпійських і альпійських поясах, піднімаючись аж до альпійського пояса до висоти 2500 м. над рівнем моря. Зростає на лужних або сильно кислих, гумусних, піщаних, скелястих або торф'яних грунтах, утворюючи великі чисті насадження або сусідить з іншими гірськими чагарниками. Гірські умови наклали свій відбиток на цю рослину, дуже часто мають форму куща, іноді стелиться. Сланкі форми мають абсолютно особливий тип радіального росту, камбій у них працює починаючи з верхівки і діяльність його загасає до основи розпростертого на землі стовбура. Таким чином виникає дивний феномен - на верхівці налічується більше кілець ніж в основі. Сланкі форми гірської сосни мають здатність давати коріння на всьому протязі стовбура, так що основа стовбура може згнити а дерево (якщо його можна так назвати) продовжує жити. Всі ці особливості дозволяють гірськой сосні досягати вельма поважного віку. Висота різних різновидів коливається від 2 м. до 20 м. висоти. Хвоя темно-зелена, густа, серповидно вигнута, в пучках по 2 хвоїнки, довжиною 3-4 см. Шишок багато, зібрані по 2-3 штуки, довжиною 2-7 см. і 1,5-2 см. діаметром, дозрівають навесні третього року. Коренева система широко распростерта. Вітростійка, зимостійка, посухостійка, світлолюбна, виносить затінення. До грунтів і вологи невимоглива, добре росте на всіх помірно сухих і на сильно вологих, навіть бідних поживними речовинами грунтах, від кислих до лужних. Виносить міський клімат, промислові викиди, добре переносить стрижку. Спектр застосування гірської сосни величезний, вона годиться для створення низькорослих декоративних груп, захисних смуг на крутих кам'янистих і піщаних схилах, широко розпростерта коренева система прекрасно утримує сипучій грунт, в живих огорожах (вільно зростаючих і стрижених), в альпійських горках і альпінаріях. Має велику кількість декоративних форм. Зона зимостійкості 4

Pinus nigra (сосна чорна або сосна австріійска)

Одна з найбільш поширених сосна в озелененні міст і промислових районів. Ареал поширення в природі гірські райони Середньої і Південної Європи, зростає від Австрії, Центральної Італії до Греції та Югославії на середніх або основних помірно багатих поживними речовинами, добре дренованих супесях або глинистих грунтах, на вапняних каменях. Переважно по південних схилах, формують великі чисті насадження, піднімаючись до висоти 1500 м. над рівнем моря. Великі дерева висотою від 20 до 55 м. висоти і 8-10 (15) м. шириною, в молодості ширококолоновидна з віком з мальовничою широкорозлогою часто парасолькоподібной кроною. Дерева живуть в середньому 350-400 років. Хвоя в пучках по 2 хвоїнки, 8-16 см. завдовжки, жорстка, колюча, темно-зеленого кольору. Кора глибоко і грубо тріщинувата, сіро-чорна, з віком дуже декоративна. Коренева система сильна, глибока (дуже вітростійка). Шишки 5-9 см. завдовжки, майже симетричні, світло-коричневі, опадають порожні навесні. Морозостійка. Світлолюбна. Швидкозростаюча, річний приріст у висоту 40 см., в ширину 20 см., в 30 років близько 9-10 м. заввишки. Невимоглива, росте на всіх сухих і вологих грунтах, добре дренованих, а також на бідних субстратах, кислих або сильно лужних, добре росте навіть на сухих гарячих без гумусу вапнякових каменях, відносно погано переносить засолення. Добре виносить спеку і літню посуху, загазованість повітря і промислові викиди. Має велику кількість декоративних форм. Зона зимостійкості 5В

Pinus sylvestris (сосна звичайна)

Сосна звичайна утворює ліси в самих різних областях Північної півкулі, і є найважливішим компонентом ландшафту, першорядним сировинним матеріалом що дає деревину всіх видів використання, а також різноманітні хімічні продукти: смоли, скипидар, каніфоль та ін. Разом з тим вона має виняткову декоративність, невибагливість і морозостійкість. Красива крона, очищений від гілок стовбур з червонувато-оранжевою корою, ця сосна радує око в будь-якому рослинному співтоваристві. Сосна звичайна це високі стрункі дерева, в молодості рихло-конусоподібні, з віком часто з однобокою або широко-парасольковидной кроною і прямим стовбуром висотою 25-40 м., найвищі дерева ростуть на південному узбережжі Балтійського моря до 45-50 м. Сосна звичайна швидкозростаюча, річний приріст у висоту близько 30-40 см., в ширину 15 (40) см. Дерева живуть до 500 років. Хвоя розташована в пучках по 2, зазвичай трохи закручена, 4-7 см. завдовжки, сіро-зелена. Шишки невеликі яйцевидно-конічні, 2,5-7 см. завдовжки, 2-3 см. шириною, сіро-коричневі, часто поодинокі, іноді по 2-3 шт. в пучку, на загнутих в низ ніжках, дозрівають на другий рік. Коренева система стрижнева глибока, на глинистих з близькими грунтовими водами болотистих чи кам'янистих грунтах поверхнева. Дуже світлолюбива. Дуже невимоглива до грунту і вологи, добре росте на найбідніших піщаних грунтах і освоює самі кислі грунти верхових болот. Зростає на всіх сухих або сирих кислих або лужних субстратах. Оптимально зростає на основних більш пухких легких свіжих кислих грунтах. Погано розвивається на безгумусних відкритих білих пісках. Морозостійка, зона зимостійкості 2, не страждає від пізніх і ранніх заморозків, спеки та посухи, вітростійка, виносить міський клімат, але чутлива до забруднення повітря і сильного засолення. У міру зростання забрудненості повітря в містах повільно гине.

Сосна звичайна має самий великий ареал поширення з усіх європейських деревних рослин. Поширена від Європи до Східної Азії, в Євразії від Шотландії до берегів Тихого океану, від Північної Норвегії до Португалії. Зростає і в Італії, на Балканах, в Малій Азії. Зустрічається від низин до Альп на висоті 1600 м. Маючи такий великий ареал, звичайно, утворює безліч природних форм в результаті пристосування до різних умов зростання.

Taxus (тис) види і сорти

Рід Taxus (Тис) налічує 8 видів, види Тиса близькі між собою (частково прийнято вважати підвидами). Більшість видів Тиса росте в північній півкулі. Зростає на заході і сході Північній Америці, Західній - Центральній і Південній Європі, на півночі доходить до західної Норвегії, де знаходиться саме північне природне місцепроживання Тисів, південній Швеції, північній Африці, північному Ірані і в Східній Азії.

Рослина Тис в основному це маленькі дерева, рідше кущі, з вічнозеленим голчастим листям. Від інших хвойних Тис відрізняється дуже густою кроною. Тис дводомна хвойна рослина. Чоловічі квітки схожі на сережки, округлі жовтуваті головки сидять на короткому черешку в пазухах листків, жіночі квітки не помітні. Плоди у Тиса сильно відрізняється від інших хвойних рослин. Вони не утворюють здеревілих шишок. Замість шишок утворюються яскраво-червоні бокаловидні м'ясисті околоплодники (ягоди) діаметром 1,5 см. Всі частини рослини дуже сильно отруйні, крім околоплодников, м'ясисті яскраво-червоні околоплодники солодкуваті на смак і не отруйні. Всі інші частини тиса містять поряд з відомими токсинами і інші отрути, такі як міріціловий спирт і таксікатін, смертельна доза листової маси тиса становить 50-100 г. Відомі неодноразові випадки масового смертельного отруєння тварин.

Для любителів рослин тис дуже цінний як ніяка інша хвойна рослина. Тис сама тіньовитривала рослина з усіх деревних хвойних порід. Тис дуже цінний завдяки своїй можливості виносити кореневий тиск інших більших дерев. Тис дуже добре переносить стрижку, навіть сильну, що дає можливість з нього створювати різні фігури.

Його цінність відома вже кілька сотень років, його використовували в історичних насадженнях як надійна і довговічна рослина. З Тисів створюють класичні бордюри, формовані надійні і довгоживучі щільні вічнозелені живоплоти і фігурні композиції. Ще цікавіший і різноманітний став асортимент Тисів з появою великого вибору плоскозростаючих і колонних компактно-зростаючих сортів, які можна використовувати в самих різних ситуаціях.

Taxus cuspidata (тис гострий або тис далекосхідний)

Тис гострий морозостійке маленьке дерево або великий кущ, по зимостійкості на багато перевершує тис ягідний і повністю підходить для вирощування в садах і парках по всій території України. На відміну від інших видів тиса, листочки тиса гострого закінчуються тонким гострим закінченням. Ще одна відмінність в будові насіння, оливково-коричневі насіння всього на половину а то і менше занурені в соковиту яскраво-червону кровельку. Ареал тиса гострого охоплює південну частину Далекого Сходу, Сахалін і Південні Курили, Корею і Японські острови, зростає в горах на острові Хондо на висоті 1000-2000 м., на Шікоку на висоті 1400-2400 м. над рівнем моря. Крупний кущ до 20 м. заввишки з широкою яйцевидно-овальною кроною, з пірамідальними густо-розгалуженими гілками і безліччю коротких пагонів. Чим північніше росте тим менше висота, а на північній межі ареалу тиса приймає карликову сланку форму. Довгоживучий, доживає до 1500 років. У культурі повільно зростаючий, розміри в середньому 2,5-3,5 м. заввишки і шириною, з віком розростається в ширину, в віці 40 років близько 6-8 м. шириною. Хвоя неправильно дворядна 1,8-2,6 см. завдовжки і 2,5-3,0 мм. шириною, різко загострена, на кінчику з коротким тонким і гострим шипиком, зелена, восени злегка буріє, живе 4-5 років. Дуже тіньовитривалий, виносить кореневий тиск інших дерев, вітростійкий, добре переносить сильну обрізку і міський клімат, газо і димостійкій. До грунтів і вологи не вимогливий, оптимально росте на свіжих або вологих багатих поживними речовинами добре дренованих грунтах, від кислих до лужних. Рекомендується для одиночних і невеликих групових посадок, формованих живоплотів, створення нижнього ярусу насаджень. Зона зимостійкості 5А

Thuja occidentalis (туя західна) і сорти

Туя західна в Америці відома під назвою «американське дерево життя», з листя отримують ефірні масла використовуються в медичних і косметичних цілях.

Туя західна однодомне вічнозелене хвойне дерево рідше кущ, ареал поширення в природі холодні і вологі північно-західні райони Америки і Канади. Зростає на холодних болотистих грунтах в бореальних хвойних лісах. Досить швидко зростаючі дерева, річний приріст 25-30 см. в висоту і близько 10 см. в ширину, дерева в основному 15-20 м. заввишки, рідко зустрічаються екземпляри і до 38 м. висоти, і 3-4 м. до 6 м. шириною. В молодості дерева з правильною щільною стрункою конусоподібною або пірамідальною кроною, з короткими піднесено-горизонтальними або злегка назовні спрямованими гілками, з віком більш рихла неправильной в більшості випадків яйцевидной форми. У природних умовах дерева живуть понад 1500 років. Хвоя луската розташована часто як черепиця, щільно притиснута до гілочки, блискуча, насичено-зелена, взимку бронзово-коричнева. Функціонує 3 роки потім опадає з дрібними гілочками. Шишки дрібні довгасто-еліптичні, 8-12 мм. довжиною, кожна складається з 3-5 пар тонких лусок, спочатку жовто-зелені при дозріванні коричневі, дозрівають в першу осінь. Коріння поверхневі з кількома основними глибокими розгалуженими коріннями. Тіньовитривала, але віддає перевагу світлим до легкої тіні місцям. Зимостійкість висока, пагони дозрівають повністю. Вологолюбна рослина, добре росте при достатній волозі на кислих грунтах, оптимально на свіжих або сирих багатих поживними речовинами піщано-глинистих лужних грунтах. В цілому маловимоглива до грунту і вологи, чутлива до тривалої посухи але непогано переносить сухість грунту і повітря. Вітростійка, прекрасно стрижеться і формується, можливо формувати крону і в висоту і ширину, добре відростає, має високі регенераційні можливості, добре переносить пересадку навіть в дорослому стані, добре розвивається на сирих і болотистих місцях, виносить міський клімат і забруднене повітря. Туя західна благодатний матеріал для озеленення скверів, міських парків, дачних і садових ділянок. Зона зимостійкості 5А

Завдяки високій декоративності і великій кількості штучно виведених садових форм (культиваторів), довговічності, високой морозостійкості і стійкісті до міських умов і забрудненого повітря, туя західна дуже широко поширена в декоративному озелененні по всіх континентах.

Thuja plicata (туя складчатая, або туя гігантська) і сорти

Ареал поширення в природі найбільшой з туй, туї складчастої або туї гігантськой узбережжя Тихого океану Північної Америки, росте вздовж узбережжя від південної Аляски до Північної Каліфорнії, на вологих - сирих навіть болотистих грунтах, в основному слабокислих, по берегах річок, в низинах і тінистих лісах на схилах, в багатих опадами вологих районах з прохолодним літом і відносно м'якою зимою. Підноситься над місцевістю як зелена піраміда, місцеві жителі її називають західним червоним кедром або гігантським деревом життя. Вічнозелене велике струнке пірамідальне або конічне дерево, з дуже густо розташованими горизонтальними гілками і кілька пониклими плоскими пагонами, щільна форма крони зберігається і в віці, стає лише трохи ширше. Нижні гілки звисають до самої землі. Дерева 60 м. заввишки при діаметрі стовбура 2,5 м., зустрічаються окремі екземпляри 75 м. заввишки і до 6 м. діаметр стовбура. Хвоя розташована хрестоподібно, з верху блискуча глянцево-зелена, нижня сторона з білими устьічними смужками, при розтиранні ароматна. Шишки шкірясті довгасто-яйцеподібні, 12 мм. довжиною, влітку зелені взимку коричневі. Довговічна, живе до 500-800 років. Швидкозростаюча, річний приріст більше 30 см. у висоту і 10 см. в ширину. Тіньовитривала але віддає перевагу світлим місцям, стійка до низьких температур, але погано переносить сухість грунту і повітря. Невимоглива до значення pH, добре росте на всіх культивованих кислих і лужних особливо на досить вологих грунтах. На заболочених місцях, по берегах річок і поблизу моря, досягає максимальних розмірів. Вітростійка, виносить міський клімат, добре переносить стрижку. Успішно росте на вологих схилах і низинах, по берегах річок і болот. Типова форма туї складчастої хороша для створення груп, алей. Туя складчаста має ряд декоративних різновидів. Зона зимостійкості 6А

Вітростійкі листяні дерева і кущі

Acer campestre (клен польовий)

Невелике листопадне дерево з яйцевидною з віком більш округлою густою кроною, або багатостовбуровий густо розгалужений кущ, нижні гілки часто звисають до землі. Ареал поширення в природі Європа (окрім Ірландії, Шотландії, Скандинавії та Центральних Альп), зростає по дубово-грабових змішаних лісах, в горах піднімається до висоти 1000 м. Швидко зростаючий, річний приріст у висоту 40-45 см., в ширину 25- 35 см., розміри дорослої рослини 5-15 м. рідше до 20-25 м. висота і 5-10 (15) м. ширина. Листки супротивні, 5-8 см. завдовжки і 5-10 см. шириною, 3-5 лопастні, темно-зелені, осіннє забарвлення яскраво-жовте до помаранчевого іноді з червоними тонами. Квіти і плоди-крилатки непоказні. Коренева система стрижнева, на родючих грунтах поверхнева, густо розгалужена з численним додатковим корінням. Місце розташування воліє сонце до півтіні. Невибагливий, зростає на сухих і вологих грунтах, надає перевагу вапняним субстратам, погано переносить застій води. Морозостійкість висока, добре переносить спеку, вітер, міський клімат, обрізку. Застосовується: штамбові форми в вуличних посадках і використовується в стрижених живоплотах висотою 2-4 м. Крок посадки: 2-3 шт. м/п. Зона зимостійкості 5А

Acer platanoides (клен гостролистий, або платановидний, або звичайний)

Листопадне велике дерево з правильною широко-округлою кроною, ареал поширення Європа, на схід до Уралу, на південь до Кавказу, Малої Азії і Північної Персії, зростає в листяних і змішаних лісах на вологих багатих гумусових грунтах. Швидкорослі дерева 20-30 м. заввишки і 15-22 м. шириною, щорічний приріст у висоту 45-60 см., в ширину 30-40, в молодості ще швидше зростає. Листки супротивні великі до 20 см. шириною, 5-7 лопатеві, дугоподібно зазубрені, містять молочний сік, блискучі, темно-зелені, осіннє забарвлення інтенсивно золотисто жовте часто з червоними мітками. Цвіте в квітні-травні до розпускання листя запашними жовто-зеленими квітками медоносами, квітучі дерева дуже декоративні. Плоди тупоугловаті до майже горизонтальних крилаток. Коренева система стрижнева неглибока, основна маса коренів у верхньому горизонті, утворює дуже інтенсивно дрібні коріння. Віддає перевагу сонцю до півтіні. До грунтів і вологи не вимогливий, зростає на всіх видах грунтах, від слабо кислих до лужних, але не переносить болотисті торф'яні місця зростання. Дуже добре переносить пересадку, спеку, посуху, вітер, тінь і міський клімат. Клен гостролистий представляє велике значення для бджіл як рання медоносна і пильценосна рослина. Рекомендується для озеленення промислових районів, підходить для одиночних і алейних посадок. Часто застосовується в якості насаджень вздовж доріг. Клен гостролистий один з найвідоміших в культурі вид, має великий ряд декоративних садових форм. Зона зимостійкості 4

Acer pseudoplatanus (клен ложноплатановий або явір)

Велике листопадне дерево, ареал поширення в природі гори Південної і Середньої Європи, в Карпатах, узбережжя Балтики, Кавказ, Західна Азія, росте в гірських змішаних липових і букових лісах. Високі дерева з густою яйцевидною або широкоовальной часто низько починається кроною, гілки потужні при вільному стані живописно розлогі. Швидко зростаючий, в молодості дуже швидко зростаючий, спочатку річний приріст у висоту 80 см., пізніше 40-50 см., дорослі рослини близько 30-40 см. Дерева досягають 25-30 до 40 м. висоти, і 15-20 (25) м. ширини, живе до 500 років. Пагони від сірого до оливково-зеленого кольору, зимові бруньки зелені. Характерно попеляста кора, з віком на корі з'являються відшаровующієся сріблясто-коричневі лусочки що прикрашають стовбур. Листки супротивні, 5 лопатеві, грубі, з верху матові, темно-зелені тьмяні, з низу сизувато-білуваті з сірим опушенням, не містять молочного соку, восени золотисто-жовті. Квітки дрібні жовто-зелені зібрані в звисаючі кисті, медоносні, з'являються відразу після розпускання листя, травень-червень. Плоди крилатки розташовані під майже прямим кутом. Коренева система стрижнева з високой участю горизонтальних коренів середньої глибини, верхній горизонт інтенсивно пронизує корінням. Тіньовитривалий але віддає перевагу сонячним до півтіні місцям з підвищеною вологістю повітря. В цілому до грунту і вологи не вимогливий, але краще розвивається на свіжих до вологих глибоких вапняних грунтах, не переносить застою води, але сприймає проточну грунтову воду. Вітро і сільостійкий. Чутливий до забруднення повітря, спеки, в міському середовищі кілька проблематичний. Часто зустрічається в природі, популярний в культурі, здавна використовується для придорожнього озеленення. Рекомендується для природних і пейзажних насаджень. Клен ложноплатановий один з найвідоміших в культурі, має досить великий ряд декоративних садових форм. Зона зимостійкості 4

Aesculus hippocastanum (кінський каштан звичайний, або просто каштан кінський, або гіркий каштан)

Листопадне велике дерево до 25 (30) м. висоти і 15-20 (25) м. ширини, з широкою мальовничой густой і закритою кроною, нижні гілки з віком мальовничо звисають вниз. Незважаючи на те що в назві присутнє слово каштан, кінський каштан не пов'язаний з родом каштан (Castanea) який відноситься до сімейства букові (Fagaceae). Кінський каштан звичайний входить в рід кінський каштан (Aesculus) і сімейство кінськоштановиє (Hippocastanaceae). У природі росте у вологих гірських лісах, на поживних глибоких піщаних і глинистих грунтах, в Північній Греції, Албанії, Південної Югославії, Східної Болгарії. З 16 століття вирощується в Середній Європі. Швидкоросле дерево, річний приріст у висоту 45-50 см., в ширину 25-35 см. Листорозміщення супротивне, листя великі дланевидно-складні, складаються з 5-7 частин, листовий черешок і пластинка листа до 10-20 см. завдовжки, темно-зелені, осіннє забарвлення насиченно жовто-коричневе. Квітки білі з рожевими або жовто-червоними цятками, зібрані в пишні пірамідальні свічкоподібні суцвіття довжиною 20-30 см., спрямовані вгору, хороший медонос. Цвіте в середині травня після розпускання листя, цвітіння триває 3-4 тижні, суцвіття надають дереву неповторний вигляд. Плодоношення рясне, плоди великі кулясті зелені колючі з 1-2 блискучими темно-коричневим насінням (каштанами), дозрівають у другій половині вересня. Назва каштан кінський або гіркий каштан вказує на гіркий смак плодів непридатних в їжу (незрілі плоди і зелена оболонка плода слабоядовита), на відміну від справжнього каштана (castanea sativa) який дає смачні їстівні плоди горіхи. Коренева система стрижнева глибока, густо розгалужена, з великою кількістю тонких і більш товстих бічних коренів у верхніх шарах грунту. Місцям розташування віддає перевагу сонячному до півтіні. До грунту невибагливий, віддає перевагу свіжим до вологих родючім глибокім від слабо-кіслих до лужних, погано переносить ущільнення верхніх шарів грунту. Стійкий до міських умов. Кінський каштан відомий як декоративна рослина і дуже популярна рослина у фахівців з озеленення, за його високу декоративність невибагливість і газо-пило стійкість. Кінський каштан декоративний протягом всього року, в процесі росту завжди зберігає стрункість стовбура. Взимку він привертає увагу красивим малюнком потужних гілок. Навесні рано розпускаються великі зеленувато-рожеві бруьки з яких в один з теплих днів з'являються нетипові привабливі довгочерешкові густі листя, що дозволяють дереву кидати на землю густу тінь і добре затримують потоки забрудненого повітря. У травні після розпускання листя з'являються і довго тримаються великі свічкоподібні запашні суцвіття медоноси. Восени велике листя набуває яскраво-жовте забарвлення. Рекомендується для посадки в парках і озеленення алей, обсадки доріг. Кінський каштан має ряд декоративних підвидів і культиваторів. Зона зимостійкості 4

Alnus glutinosa (вільха чорна, або вільха клейка, або вільха європейська)

Листопадне велике дерево з прямим стовбуром і розлогою пірамідальною рихлою а з віком більш декоративною кроною, зазвичай основний стовбур йде до самої вершини, але часто зустрічаються і багатостовбурові форми. Ареал поширення в природі майже вся Європа, Західна Азія, Персія і Північна Африка, дерево яке формує ландшафт низовин, річок, заплавних лісів, перехідних болот. Дерева заввишки 10-25 рідше до 35 м. і 8-14 м. шириною, щорічний приріст дерев близько 30-40 см. у висоту і 20 см. в ширину, живе до 150 років. Молоді прирости зелено-коричневі, при розпусканні клейкі, гладкі, з віком кора стає темно-сірой, майже чорной, поздовжньо-тріщинувата. Листя темно-зелені до пізньої осені, 4-10 см. завдовжки, від оберненояйцевидних до круглих, з тупими кінцями або з невеликою виїмкою, під час розпускання клейкі після сухі. Цвіте ранньою весною до появи листя, в квітні-травні, квітки одностатеві, чоловічі сережки коричневі довгі звисаючі, жіночі квітки непоказні, запилюються вітром. Плід яйцеподібні шишки до 1,8 см. завдовжки. Дозрівають у вересні-жовтні, насіння маленькі горішки з прозорим крилом розносяться вітром. Коренева система стрижнева «дзвоноподібна», інтенсивна стрижнева з багатьма вертикальним дуже глибоким корінням, глибше ніж у всіх місцевих деревних порід, горизонтальні корені слаборозвинені. Світлолюбна але виносить півтінь. Невимоглива, воліє родючі свіжі до вологих (мокрі) слабо кислі грунти. Піонерна порода першого класу, заселяє разом з Salix caprea (Іва козяча) стерильні піски, добре переносить затоплення, вітростійка, сприяє родючості грунту, в симбіозі з актиноміцетами пов'язує азот, листя перегниває дуже швидко утворює хороший гумус. Морозостійкість витривалість і невибагливість роблять вільху важливим об'єктом для широкого використання, вільха чорна незамінна при облесінні мокрих місць, зміцнення трясовини і багнистих узбереж. Зона зимостійкості 3

Alnus incana (вільха сіра або вільха біла)

Велике листопадне дерево до 20 м. висоти і 4-8 (12) м. ширини, з щільною пірамідальною кроною, часто у формі великого куща, рідко з одним прямоідущім стволом, асиметричною кроною. Ареал в природі Європа до Кавказу, в Центральній Європі поширена майже всюди, в Альпах піднімається до 1600 м., зростає на вологих схилах і осипях, на затоплюваних територіях уздовж гірських струмків і річок, а також в заплавних лісах височин. Дерева із середньою швидкістю росту, річний приріст у висоту 35 см., в ширину 20 см., тривалість життя коротке в середньому близько 40-60 років, рідко доживає до 100 років. Молоді пагони сірі, не клейкі, слабо оксамитові, кора сріблясто-сіра довго залишається гладкою. Листя широкояйцеподібні, загострені, 4-10 см. завдовжки і 3,5-7 см. шириною, темно-зелені, з нижнього боку сірі оксамитові. Цвіте в березні-квітні до появи листя, цвіте раніше на один-два тижні ніж вільха чорна, квітки одностатеві, чоловічі сережки до 10 см. завдовжки, жіночі квітки дуже маленькі і непоказні, запилюється вітром. Плоди шишки завдовжки до 1,6 см., яйцевидні, сіро-коричневі, дозрівають у вересні, насіння розносяться вітром. Коренева система не глибокий стрижень, велика частина поверхнева дає численні кореневі нащадки. Невимоглива, росте від помірно сухих до вологих (мокрих) грунтах, віддає перевагу вапняному, застій води переносить не так добре як чорна вільха, переносить засолення грунту, в симбіозі з актиноміцетами пов'язує азот. Виносить невелику тінь, вітростійка. Використовується на перезволожених місцях. Зона зимостійкості 3

Amelanchier (Ірга або Коринка) види і сорти

Імовірно назва роду Amelanchier походить від провансальського слова amelanche, що вказує на медовий смак плодів. Плоди Amelanchier lamarckii (ірга канадська) раніше використовували як родзинки. Рід Amelanchier приблизно має 25 видів, майже всі походять з Північної Америки, і лише два види ростуть от Європи до Малої Азії, і один вид в Східній Азії. Листопадні кущі або маленькі дерева, часто з дуже цікавим забарвленням листя при розпусканні і вишуканым осіннім забарвленням, білими суцвіттями-кистями розташованими на кінцях пагонів, щорічно з'являються в достатку, з їстівними синьо чорними соковитими солодкими ягодоподібними яблучками зібраними в грона, раніше з них робили вино що нагадує кагор. Ірга легко пристосовується до кліматичних умов, широко розходиться по світу, поширюється птахами, нерідко зустрічається здичавілі. Її невибагливість до місця розташування і клімату, хороша приживлюваність після пересадки, швидке зростання, посухостійкість і невимогливість до грунтів, а так її мальовничий природний ріст, рясне цвітіння і смачні численні декоративні плоди, визначає різноманіття застосування цієї рослини, від прекрасного солітера до надзвичайно витривалих групових посадок. Ірга культивується як декоративна рослина так і в комерційних садах як плодова рослина, плоди гарний полівітамінний засіб, нормалізує сон і зміцнює організм, плоди вживають свіжими, сушеними, йдуть на приготування соків.

Amelanchier lamarkii (ірга канадська), також відома під назвою Amelanchier Canadensis

Ареал поширення в природі Східна Північна Америка. Листопадний великий багатостовбуровий кущ, в молодості з рихлою витягнутою кроною, з віком приймає широку парасолькоподібну форму. Росте досить повільно, річний приріст 20-25 см. у висоту і 15-25 см. в ширину, доросла рослина досягає 4-6 (8) м. висоти, з віком розростається в ширину, в 40 років 6 м. заввишки і 7-8 ширина. Листя еліптичні 3-8-5 см. завдовжки, при розпусканні червонуваті, пізніше зелені, восени радують різноманіттям і яскравістю фарб, від оранжево-жовтих до червоних. Цвіте в квітні, цвітіння рясне, квіти білі зіркові в стоячих кистях. Стиглі плоди синьо-чорні з нальотом, смачні, раніше замінювали родзинки. Коренева система в основному поверхнева, сильно розгалужена. Віддає перевагу місцям розташування сонячним до півтіні. До грунтів і вологи невимоглива, росте на будь-яких садових грунтах від досить сухих до вологих. Морозостійка, вітростійка, стійка до міського клімату, періодам посухи і перезволоження, легко переносить пересадку, навіть великі екземпляри. Рекомендується для всіх видів садів. Зона зимостійкості 4

Aronia melanocarpa (аронія чорноплідна)

Аронию чорноплідну часто називають "чорноплідна горобина".

Ареал східна частина Північної Америки, в Антарио, Мечіган і Флорида. Листопадний невеликий кущ 1-1,5 (2,5) м. заввишки, з віком такої ж ширини, з численними вертикальними пагонами, з віком розлогою формою, пагони вигнуті звисають в низ, утворює численну кореневу поросль. Щеплення на горобині дає штамбову форму, виходить невелике дерево. Листя розташоване чергово, еліптичні до оберненояйцевидних, 2-5,5 см. завдовжки, листовий черешок 0,5-0,8 см. завдовжки, края рівномірно і дуже тонко зазубрені, зверху глянцеві зелені, з низу світло зелені, при розпусканні зелені, слабо опушені, восени дуже красиві, від світло-червоного до вино і темно червоного забарвлення. Квітки білі близько 1 см. діаметром зібрані в парасолькоподібні суцвіття по 10-20 штук, цвіте в травні, добре відвідуються бджолами, утворюють пилок і виділяють нектар. Плоди спочатку червоні потім чорні блискучі, округлі близько 1 см. діаметром, їстівні, дозрівають на початку жовтня. Коріння поверхневі з великою кількістю тонких коренів. Сонцелюбива, переносить легку тінь. До грунтів дуже невимоглива, легко пристосовується, росте як на глибоких вологих так і на сухих піщаних бідних грунтах. Морозостійка, зона морозостійкості 4, не хворіє, добре виносить засолення, вітростійка.

Аронию чорноплідну вирощують як декоративну і плодово-лікарську рослину. Найбільшою перевагою аронії чорноплідной є корисні ягоди, вони багаті вітаміном С і антиоксидантами, містять антоціани, поліфеноли і катехіни, які допомагають при лікуванні тиску, хвороб серцево-судинної системи та раку. Плоди терпкі не дуже соковиті, використовуються в обробці, рідше в сирому вигляді. Має плодові сорти в ягодах менше танінів, м'якші і солодші. У декоративному садівництві використовуються для живоплотів, в одиночних і групових посадках. Декоративна протягом всього періоду вегетації, на навесні кущ рясно покривається білими суцвіттями, влітку завдяки темно-зеленим блискучим листям, і казково виглядає восени - яскравим полум'ям палають криваво-червоні листя серед яких виділяються чорні блискучі плоди.

Berberis × media (барбарис середній) 'Parkjuweel'

Культиватор, напіввічнозелений колючий густий кущ 1,5 (2,5) м. заввишки і шириною, 30 річний кущ 2,5 м. висотою і 4 м. шириною. Кущ з округлою формою крони і вертикальними гілками, з віком дугоподібно відхиленими. Гілки від червоного до сіро-коричневого кольору, шипи трьох роздільні або поодинокі 2,5 см. завдовжки, червоно-коричневі, блискучі. Листя оберненояйцевидні 2-4 (5) см. завдовжки і 1,5 см. шириною, темно-зелені, блискучі, з нижнього боку синьо-зелені, взимку часто залишаються. Цвіте з травня по червень, квітки жовті в кистях. Плоди дрібні, чорні, овальні. Коренева система стрижнева, потужний головний корінь з великою кількістю тонких коренів. Місце посадки воліє сонячне до легкої тіні. До грунтів невибагливий, віддає перевагу помірно сухім до вологих, кислі до лужних. Морозостійкий, стійкий до міського клімату, диму і газу. Зона зимостійкості 6А

Berberis × ottawiensis (барбарис оттавський) 'Silver Miles'

Культиватор, листопадний високий колючий кущ до 3 м. заввишки і шириною, з сильними вертикальними скелетними гілками, з віком дугоподібно відхиленими. Гілки червоно-коричневі з трьох роздільними шипами до 2 см. завдовжки. Листя строкаті, пурпурові з срібно-сірими плямами і нерегулярно білою облямівкою. Квітки жовто-червоні зібрані в суцвіття на довгих черешках. Плоди овальні світло-червоні. Коренева система поверхнева, добре розгалужена, з великою кількістю тонких коренів. До грунтів невимогливий, добре росте на сухих кислих і лужних грунтах. Місцезнаходження воліє сонячне до півтіні. Морозостійкий, стійкий до міських умов, димо-та-газо стійкий. Рекомендується для всіх видів парків і садів, ідеальний як низький та середній живопліт. Формований живопліт, крок посадки: 5-6 шт. м/п., в 2-3 ряди, оптимальна висота 0,5-1,5 м. Зона зимостійкості 4

Berberis × ottawiensis (барбарис оттавський) 'Superba'

Культиватор, листопадний колючий високий кущ до 4 м. заввишки і шириною, з сильними вертикальними скелетними гілками, з віком дугоподібно відхиленими. Гілки червоно-коричневі з трьох роздільними шипами до 2 см. завдовжки. Листя ефективні протягом усього сезону, темно-червоні з блакитним відливом, часто з жовтими краями, восени від помаранчевих до світло червоних. Квітки жовто-червоні зібрані в суцвіття на довгих черешках. Плоди довгасті світло-червоні, зберігаються на гілках протягом всієї зими. Коренева система поверхнева добре розгалужена з великою кількістю тонких коренів. До грунтів невимогливий, добре росте на сухих кислих і лужних грунтах. Місцезнаходження воліє сонячне до півтіні. Морозостійкий, стійкий до міського клімату, димо-та-газо стійкий. Рекомендується для всіх видів парків і садів, ідеальний як низький і високий живопліт. Формований живопліт, крок посадки: 5-6 шт. м/п., в 2-3 ряди, оптимальна висота 0,5-2 м. Зона зимостійкості 4

Berberis thunbergii (барбарис Тунберга) і сорти

Ареал поширення в природі Китай, Японія, зростає по гірських схилах. Листопадний колючий кущ до 2-3 м. заввишки і шириною, з добре розгалуженою кроною, основні пагони вертикальні, бічні гілки звисають. Пагони ребристі червоно-коричневі з поодинокими колючками 1 см. завдовжки. Листя яйцеподібні до 3,5 см. завдовжки, з верху яскраво-зелені, з нижньої сторони блакитно зелені, восени яскраво-червоні або помаранчеві. Цвіте в травні, квітки зібрані жовті кисті з медовим ароматом. Плоди блискучі коралово-червоні довгасті ягоди 0,8-1,2 см. завдовжки, часто залишаються на кущі протягом всієї зими, дозрівають у вересні-жовтні, зрілі ягоди їстівні, кислуваті, зелені отруйні, рясно плодоносить з 5 років. Коренева система поверхнева добре розгалужена з великою кількістю тонких коренів. Місцям розташування віддає перевагу сонячним до півтіні. Грунти воліє свіжі кислі або слабо лужні. Морозостійкий, вітростійкий, стійкий до міських умов, виносить тимчасову посуху, добре стрижеться. Дуже популярна декоративна рослина в ландшафтному дизайні, має багато декоративних садових форм, широко застосовується в садах і парках у вільно зростаючих і формованих живоплотах, бордюрах, в одиночних і групових посадках, особливо декоративний восени завдяки яскраво-червоноиу забарвленню листя і довго тримаючімся декоративним коралово-червоним плодам. Формований живопліт, крок посадки: 6-7 шт. м/п., в 2-3 ряди, оптимальна висота 0,3-1 м. Зона зимостійкості 5А

Berberis vulgaris (барбарис звичайний)

Ареал виду центральна, південна і південно-східна Європа, Передня Азія, Закавказзя, росте по узліссях, у світлих листяних і хвойних лісах, на сухих і теплих схилах, щебенчатих грунтах (в горах піднімається до 2000 м.), на краю сухих заростей, на берегових галявинах (що не затоплюються), на родючих, гумусних, глибоких, часто вапняних суглинках, глинистих і мергелевих грунтах. Листопадний колючий кущ з щільною розгалуженою кроною до 3 м. висоти і ширини, пагони спочатку вертикально зростаючі, пізніше дугоподібні широко відхилені, з віком утворює завдяки кореневим нащадкам непрохідні хащі. Молоді пагони ребристі жовтуваті або жовтувато-пурпурні, пізніше сіро-коричневі, з трьох роздільними рідше п'яти роздільними колючками 1-2 см. завдовжки. Досить швидко зростаючий, річний приріст 30-40 см. Листя оберненояйцевидні і еліптичні, 1,5-4 см. завдовжки, при розпусканні червонуваті, потім зелені, восени оранжево червоні. Листя має кислуватий присмак, молоде листя використовують замість щавлю. Цвіте в травні-червні у великій кількості протягом майже трьох тижнів, квіти двостатеві жовті зібрані в кисті по 15-25 квіток в довгих поникающих суцвіттях до 6 см. завдовжки, з приємним медовим ароматом, медоноси. Барбарисовий мед золотисто-жовтого кольору з приємним ніжним ароматом. Плоди овальні ягоди до 12 мм. довжиною, зрілі світло або чорно-червоні, дозрівають у вересні, їстівні, мають кисло-солодкий смак, містять яблучну кислоту і вітамін С. Свіжі ягоди використовуються для виготовлення соків і фруктових вин, сушені мелені використовують як приправа для м'ясних страв і супів. Для переробки ягід барбарису в промислових масштабах в основному використовують безнасінний сорт Berberis vulgaris asperma. Коренева система поверхнева добре розгалужена з великою кількістю тонких коренів, і має один глибокий основний корінь, утворює кореневі нащадки. Кора коренів отруйна! Місця розташування сонячні до півтіні. До грунтів не вимогливий але віддає перевагу сухим або свіжім багатим вапном субстратам. Проміжний господар іржі зернових, раніше посадки барбарису звичайного поблизу полів зернових культур були заборонені. Морозостійкий, теплолюбний, добре переносить періоди літньої посухи, добре стрижеться і формується. Оптимальна висота формованого живоплоту 0,3-1 м., крок посадки: 6-7 шт. м/п., в 2-3 ряди. Зона зимостійкості 4

Betula pendula (береза бородавчаста, або береза повисла, або береза плакуча) і сорти

Листопадне швидкозростаюче велике дерево, річний приріст 45 см. у висоту і 25 см. в ширину, живе до 90-120 років, у віці 50 років досягає остаточної висоти, дерево досягає 18-25 (30) м. висоти і 7-9 ( 12) м. ширини. Дерево зі струнким в основному прямим стовбуром, і рихлой високосводчатой кроною, основні гілки широко розлогі, бічні плакучі. Ареал поширення в природі, поширена майже по всій Європі, Мала Азія, Кавказ, Північна Персія, зростає в світлих листяних і хвойних змішаних лісах, на болотах і вересових пустотах, на вологих і сухих помірно поживних в основному кислих грунтах. Молоді пагони сірі або чорно-коричневі густо вкриті бородавчастими смоляними залозами, біла кора відшаровується, біля основи стовбура кора чорна з глибокими бороздами і тріщинами. Листя трикутні або ромбоподібні 3-7 см. завдовжки, з зубчиками, світло-зелені, рано розпускаються, восени золотисто-жовті. Цвіте в березні-квітні, зелено-жовті сережки довжиною до 5 см. Коренева система стрижнева але неглибока, з добре розвиненими поверхневим бічним корінням і великою кількістю тонких коренів у верхніх шарах грунту. Дуже світлолюбна, переносить всі види грунтів в тому числі і дуже сухі бідні піщані грунти. Морозостійка, переносить посушливі періоди, зміцнює грунт, переносить забруднення повітря, рано розпускається, необхідно проводити обрізку тільки в період спокою. Застосовується для озеленення промислових територій. Береза бородавчаста одна з найбільш декоративних берез з плакучою кроною і гладкою білою відшаровующєйся корою, відрізняється надзвичайною різноманітністю декоративних форм росту і культиваторів. Зона зимостійкості 2

Caragana arborescens (карагана деревоподібна, карагана сибірська, або жовта акація)

Рід включає близько 70 видів. Ареал Сибір, Маньчжурія, Алтай, Саяни, Казахстан, Грузія і Монголія, зростає в лісовій зоні, в розріджених листяних і соснових лісах, зустрічається в підлісках, на узліссях і кам'янистих схилах. Листопадний великий вертикально зростаючий кущ, іноді невелике дерево, досягає 4-5 (6) м. висоти і 3-4 (5) м. ширини, з товстими мало розгалуженими гілками, живе до 60 років. У перші 3 роки швидкозростаюча, в 10 річному віці 3 м. висота і 2 м. ширина. Молоді пагони зелені опушені, пізніше гладкі жовто-зелені з відшаровующимися волокнами. Листя складні парноперисті 15 см. завдовжки, листочки еліптичні складаються 9-11 шт. на черешку, світло-зелені, після листопаду частина черешків залишається на рослині тверднуть і перетворюються в колючку до 1 см. завдовжки. Цвіте в травні, початку літа, квітки двостатеві, жовті, метельковидні, поодинокі або зібрані в пучки по 2-5 штук. Є цінним ранньолітнім медоносом і пильценосной рослиной. Плоди лінійно-циліндричні боби до 7 см. завдовжки, дозрівають в липні-серпні. Незрілі боби використовуються в їжу, в свіжому вигляді використовують як зелень для супів, готують салати, в квашеному і маринованому вигляді подаються як гарнір. Плодоношення з 2 років. Коренева система м'ясиста поверхнева, накопичувач азоту, збагачує грунт азотом. До грунтів маловимоглива, зростає на сухих до свіжих від кислих до лужних грунтах. Місцям віддає перевагу сонячним до півтіні. Вітростійка, добре переносить тривалі періоди літньої посухи і сільостійка, стійка до міських умов і забруднення повітря, добре переносить стрижку. У ландшафтному озелененні карагана деревоподібна застосовується для створення щільних живоплотів і захисних смуг, для меліорації як поліпшуюч грунтів і закріплювач пісків і схилів. Крок посадки для формованого живоплоту: 3-4 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота 1-2 м. Зона зимостійкості 3

Carpinus betulus (граб звичайний, або європейський, або кавказький) і сорти

Листопадне дерево середніх розмірів з конічною з віком більш кулястоюдуже густою кроною, стовбур часто кривий. У природі ареал виду Європа, Балканський півострів, Кавказ, Закавказзя, Північна Персія, Іранське нагір'я, в змішаних дубово-грабових лісах, іноді утворює і чисті насадження, зростає на помірно багатих глибоких грунтах, від помірно сухих до вологих, від кислих до лужних, від піщаних до глинистих. Дерева із середньою швидкістю росту, річний приріст у висоту 35 см., в ширину 25-30 см., дерева досягають 8-15 в рідкіх випадках 20-25 м. висоти і 7-12 (18) м. ширини, живе 150 років. Гілки довгі сіро-чорні, кора срібляста або темно-сіра довго залишається гладкою, з віком глибоко розтріскується. Листя темно-зелені, овальні або довгасто-овальні 5-10 см. завдовжки і 3-6 см. шириною, загострені, восени світло-жовті часто залишаються до весни. Рослина однодомна, чоловічі сережки жовті, завдовжки 4-7 см., з'являються до або вчасно з розпусканням листя, жіночі сережки зелені довжиною 3 см., непомітні, запилюються вітром. Плоди світло зелені супліддя, маленькі горішки в 3-х лопатевих околоцветних лусочках. Коренева система стрижнева глибиною до 1,4 м., розгалужується променями з великою кількістю тонких коренів у верхніх шарах грунту, помірно вимогливий, пристосовується до різних грунтових умов. Виносить більшість грунтів, від помірно сухих до вологих, глибоких кислих і лужних, добре росте на не надто бідних піщаних і глинистих грунтах, переносить високе стояння грунтових вод і коротке затоплення, але не виносить заболочування. Тіньовитривалий, морозостійкий, вітростійкий, теплолюбний, переносить добре періоди літньої посухи і спеку, відмінно переносить обрізку, листя покращує структуру грунту. Граб звичайний широко застосовується в декоративному озелененні, в затінених місцях, в природних насадженнях, в шпалерах і прямо стрижених живоплотах. Крок посадки: 3-4 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 1,5-4 м. Граб звичайний дуже популярна рослина в озелененні, має багато декоративних форм росту і культиваторів. Зона зимостійкості 5В

Castanea sativa (каштан посівний, каштан їстівний)

Ареал - Південна Європа, Північна Америка, Мала Азія, в районах з жарким літом і м'якою зимою. Зростає в різнотравних дубових лісах на помірно сухих до вологих, слабо вапняних, середньої глибини, піщано-кам'янистих і глинистих грунтах. Листопадне швидкозростаюче велике довгоживуче дерево, з коротким часто крученим стволом, і широко розлогою округлою густою кроною. Річний приріст у висоту 35-45 см., в ширину 30 см., досягає 15-30 (35) м. висоти і 12-20 (25) м. ширини, діаметр стовбура до 2 м. Тривалість життя до 500 років. Кора темно-коричнева, з віком довгасто-тріщинувата, молоді пагони коричнево-червоні або оливково-зелені. Листя темно-зелені довгасті 12-20 см, гостро-зубчасті, знизу спочатку повстяні, потім голі, осіннє забарвлення жовте. Цвіте в червні-липні, рослина однодомна, чоловічі суцвіття зеленувато-білі, вертикально зростаючі колоски до 20 см. завдовжки, сильно пахнуть, жіночі квітки поодинокі, непомітні, маленькі, зеленуваті. Плоди їстівні коричневі горіхи 2-3 см. діаметром по 3 рідше по 1 в замкнутій колючій оболонці, по дозріванні розтріскується на 4 частини, дозрівають в жовтні, горіхи дуже поживні, містять багато крохмалю і цукру. Коренева система глибока, широко розпростерта. До грунтів невимогливий, вважає за краще не занадто сухі, родючі, кислі грунти, уникає сирих місць. Місцерозташування сонячне до легкої тіні. Кілька чутливий до ранніх і пізніх заморозків, низьким зимовим температур, висока здатність відновлення. Вітростійкий, теплолюбний, добре переносить спеку, літні посушливі періоди, потребує тепле і сонячне місце. Каштан посівний одне з найкрасивіших листопадних дерев з великим орнаментальним листям, під час цвітіння і плодоношення дуже декоративний, дуже ефектний в одиночних і групових посадках, алеях. Має численні садові форми, що розрізняються конфігурацією і забарвленням листя, розмірами плодів. Зона зимостійкості 6А

Castanea sativa (каштан їстівний) 'Variegata'

Листопадне швидкозростаюче велике дерево 20-30 м. заввишки. Крона розлога, густа, округла. Листя темно-зелені з кремово-жовтой нерегулярной облямівкою, ланцетоподібні, зубчасті. Кора, цвітіння, плоди, коріння, грунт, місце розташування, особливості як у виду Castanea sativa. Зона зимостійкості 6А

Chaenomeles (Хеномелес) види і сорти

Рід Хеномелес налічує 4 види, ареал диких видів Східна Азія. Листопадні або напіввічнозелені кущі з колючими пагонами і зазвичай червоними дуже красивими рясними великими квітами, які з'являються перед розпусканням листя, хороший медонос. Ще однією окрасою є дуже ароматні їстівні плоди, використовуються для приготування компотів та варення. У декоративному озелененні види і сорти хеномелесу, через невибагливість, дуже різноманітних форм росту і рясне цвітіння, відносяться до одних з найбільш вдячних і улюблених декоративних кущів. Вони підходять для солітерних посадок, для нижнього ярусу, посадки уздовж доріг, а також для вільно-зростаючих і стрижених живих бордюрів і огорож. У флористиці Хеномелес цінуються за декоративні пагони і як квіти на зрізання.

Chaenomeles japonica (хеномелес японський або айва японська)

Листопадний широкий невеликий кущ 1 (1,5-2) м. заввишки і шириною, з повільним зростанням і колючими пагонами, з віком дуже густий, майже напівкруглий, грунтопокровний. Листя широкояйцеподібні 3-5 см. завдовжки, зазвичай з тупозубчатими краями, зелені, знизу світліші. Цвіте довго, одночасно з розпусканням листя, квітень-травень, квітки від рожевих до оранжево-червоних, 2-3 см. шириною, зібрані в кисті по 2-4 штуки. Плоди майже округлі яблучка, жовті або жовто-зелені, близько 4 см. в діаметрі, декоративні, їстівні, тверді з ароматом зелених яблук, дозрівають у вересні-жовтні. Коренева система дуже жорстка в невеликій кількості різної глибини коренів, дає кореневу поросль. Світлолюбна, виносить півтінь. Посухостійка, до грунтів невимоглива, зростає на більшості кислих до нейтральних грунтів, на надмірно вапняних грунтах схильна до хлорозу, переносить сухі грунти але віддає перевагу свіжим до вологих грунтам. Підходить для одиночних, групових і бордюрних посадок. Зона зимостійкості 5А

Cornus alba (дерен білий, також свідіна біла або свіда біла) і сорти

Ареал Європейська частина колишнього СССР, Сибір до Маньчжурії, Північна Корея, Північна Монголія і Китай. Листопадний швидко зростаючий кущ середніх до великих розмірів, 3-4 (5) м. заввишки, в молодості широко-вертикальний, з віком розростається в ширину з дугоподібно пониклими до землі вкорінюючимися гілками, на вологих місцях, особливо поблизу водойм, утворює великі зарості. Молоді пагони криваво-червоні, старі червоно-коричневого або оливково-коричневого кольору, малюнок кори взимку дуже декоративний. Листя еліптичні до яйцевидних 4-8 см. завдовжки, зелені, з нижньої сторони з блакитним відливом, восени жовті або оранжево-червоні. Цвіте в травні, цвіте дуже рясно, жовто-білі великі численні щільні щитковидні суцвіття 3-5 см. Плоди білі або світло-блакитні круглі ягодоподібні кістянки завбільшки з горошину. Коренева система поверхнева, сильно розгалужена, з великою кількістю тонких коренів. Місцям віддає перевагу сонячним до пів тіні. До грунтів невимогливий, виносить сухі місця, але воліє вологі грунти, переносить вапно. Морозостійкий, дуже висока регенеративна здатність, за допомогою радикальної обрізки можна знову отримати красиві криваво-червоні пагони, але може стати обтяжливим на вологих грунтах через сильне розростання. Добре переносить палючу спеку і перепади температури, прекрасно пристосовується до умов міського середовища, часто дичавіє, розноситься птахами і легко розмножується насінням. Дерен білий один з найбільш поширених в культурі вид, широко культивується в садах і парках, в міському озелененні, частіше в вільно зростаючих і стрижених живоплотах. Густота посадки живоплоту: 4-5 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 1-1,5 м. Має ряд садових форм з різним забарвленням листя. Зона зимостійкості 3

Cornus mas (кизил звичайний, або дерен чоловічий)

Ареал від Європи до Малої Азії, росте в світлих гірських лісах піднімаючись до висоти 1500 м., на сонячних узліссях і в заростях інших чагарників, на сухих або свіжих рихлих родючих гумусних добре дренованих суглинках і кам'янистих грунтах. Листопадний великий кущ, з роками виростає в деревце 4-7 м. заввишки, іноді і вище, з віком стільки ж в ширину, з широкою округлою кроною і звисаючими вниз пагонами. Повільноростучий, річний приріст 20-30 см. у висоту і 25 см. в ширину. Молоді пагони сіро-зелені, з сонячної сторони коричнево червоні, кора коричнева луската, відшаровується. Листя яйцеподібні або еліптичні, 4-10 см. завдовжки, края часто хвилясті, зелені, блискучі, з нижнього боку світліші, з обох сторін опушені, восени жовті, червоно-оранжеві, не яскраві. Листя кизилу заварюють замість чаю. Цвіте в березні квітні, рясно і довго, до появи листя, дуже декоративно, квітки жовті зібрані в маленькі парасольковидні пучки. Плоди блискучі червоні овально-яйцеподібні соковиті кістянки до 2 см. завдовжки, їстівні, кисло-солодкі на смак, містять 14% цукру, терпкі, плодоношення в вересні. Плоди вживаються в сирому і сушеному вигляді, підходять для компотів, соків, варення, плодового вина, стародавні греки і римляни солили кизил як маслини. Сіянці вступають у плодоношення на 6-8 рік, при вегетативному розмноження перші плоди на 2-3 рік. Коренева система стрижнева добре розгалужена. Місцям віддає перевагу сонячним до півтіні, в сильно затінених місцях урожай дає слабкий або не плодоносять зовсім. До грунтів невимогливий, росте на всіх грунтах, від слабокислих до сильно лужних. Вітростійкий, стійкий до міських умов, стійкий до посухи, любить тепло, стійкий до спеки і літнім тривалим засухам, добре переносить обрізку, в молодості росте дуже повільно, з віком помітно швидше, в групах з іншими рослинами саджати не рекомендується (не любить конкуренцію). Має ряд плодових сортів з різним забарвленням плодів: темно-червоні, вишневі, рожеві, жовті. Кизил вирощують як плодову і декоративну рослину, дуже декоративний завдяки ранньому довгому і рясному цвітінню, густим інтенсивно-зеленим листям і рясним красивим плодам, може вирощуватися як солітер, добре переносять стрижку, використовується на сонячних і напівтінистих місцях для створення формованного живоплоту. Крок посадки: 4-5 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 1-2 м. Зона зимостійкості 5А

Cornus sanguinea (дерен криваво-червоний або свідіна червона)

В природних умовах зустрічається по всій території Європи, зростає в світлих змішаних листяних і заплавних лісах, на лісових галявинах, на помірно кислих і вапняних гумусних суглинках або глинистих грунтах. Листопадний кущ 4-6 м. заввишки, іноді вище, з віком стільки ж в ширину, в молодості скелетні гілки вертикально зростаючі, сильно розгалужені, з віком широко розлогі, з тонкими звисаючими пагонами. Молоді пагони темно-криваво-червоні, особливо взимку, стара деревина сіро-коричнева. Листя темно-зелені, широкоеліптичні 5-12 см. завдовжки, з обох сторін рідко опушені, осіннє забарвлення яскраво винно-червоне або жовто-помаранчеве. Цвіте після розпускання листя в травні-червні, сильно пахнуть білі великі щитковидні суцвіття, 4-8 см. діаметром. Плоди круглі чорно-фіолетові соковиті кістянки на червоних черешках, гіркуваті на смак, для птахів не отруйні, для людини слабо отруйні, можуть викликати розлад шлунка! Коріння поверхневі, розгалужені з великою кількістю тонких коренів, утворює кореневі нащадки. Віддає перевагу сонцю до півтіні, виносить тінь. До грунтів невимогливий, добре росте на сухих і на вологих грунтах, воліє вапнування. Рослина з широким діапазоном застосування, вітростійка, переносить тінь, спеку, зміцнює грунт, стійка до міських умов і забрудненного середовища. Підходить для прямо стрижених живоплотів, крок посадки: 4-5 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота 1-2 м. Зона зимостійкості 4

Corylus avellana (ліщина звичайна, або лісовий горіх)

Ареал виду в природі охоплює всю Європу, Західну Азію, зростає в світлих змішаних хвойних і листяних лісах, на лісових галявинах, у вигляді підліска, в заплавних лісах, як жива огорожа на обривах, по краях полів, на схилах пагорбів і в степових балках, іноді утворює чисті зарості. Найчастіше росте на глибоких родючих грунтах, з вмістом глини і перегною, від слабокислих до лужних, уникає болотисті місця, бідні і сильно кислі грунти. Листопадний великий вертикально зростаючий широкий кущ 5-7 м. заввишки, з численними рівними стовбурами, з віком приймає парасолькоподібну форму. На початку розвитку росте повільно, пізніше швидше, живе 60-80 до 100 років. Молоді пагони буро-сірі з численними чечевичками, старі пагони гладкі коричнево-сірі поперечносмугасті. Листя чергові, округло-оберненояйцеподібні, округлі до широкояйцевидних, 6-10 см. завдовжки, зазубрені, темно-зелені, восени жовті до жовто-помаранчевих. Цвіте за довго до розпускання листя в березні-квітні, в м'які зими в січні-лютому, чоловічі квітки звисаючі зелено-жовті сережки в пучках по 2-4 шт. до 8 см. завдовжки, жіночі квітки з яскраво червоними рильцями визирають з бруньок. Запилюється вітром. Плоди по 1-5 шт. майже кулясті або кілька подовжені односімянні горіхи з щільною шкаралупою, 18 мм. довжиною, 13-15 мм. діаметром, обгорнуті трубчастою зеленою плюскою. Дозрівають з вересня-жовтня, плодоношення починається з 6-10 років, врожайні роки чергуються з маловрожайними, бувають роки що взагалі не плодоносить. Через різницю в термінах цвітіння чоловічих і жіночих квіток самозапилення відбувається не завжди, для хорошого врожаю горіхів потрібно мати кущі різних сортів з різними термінами цвітіння. Горіхи використовують в їжу сирими, сушеними і підсмаженими, вживають в кондитерській і харчовій промисловості, роблять одне з кращих рослинних масел. Коренева система поверхнева, широко розпростерта з великою кількістю тонких коренів і декількома вертикальними коріннями. Іноді утворює кореневу поросль. Тіньовитривалий, дуже добре відновлюється навіть після радикальної обрізки, зростає на будь-яких видах грунтів, від сухих до вологих, від слабо кислих до лужних, віддає перевагу родючим. Широко використовується в полезахисних лісових смугах, для закріплення схилів, ярів і укосів, листя багате солями кальцію, покращує родючість грунту. Має ряд плодових і декоративних сортів. Зона зимостійкості 5А

Corylus colurna (ліщина деревоподібна, або горіх ведмежий, або ведмежий горішник)

На відміну від всіх видів ліщини кущовой, цей вид величне листопадне дерево середніх розмірів 15-18 м. заввишки і 8-12 (16) м. шириною, рідко зустрічаються екземпляри і до 30 м. висоти. Ареал поширення в природі від Істрії, Боснії, південно-східної Європи через гірські ліси Малої Азії, Кавказ до Гімалаїв, зростає як окреме дерево і в змішаних широколистяних лісах, піднімається до висоти 1700 м. Дерево із симетричною широко-конічною кроною і прямим що йде до самої вершини стволом, з віком набуває більш кулясту форму. Зростає повільно, річний приріст 20-35 см. у висоту і 15 см. в ширину, живе до 200 років. Молоді пагони сірі до світло-жовтувато-сірих, стара кора світло-сіра до коричневої довгасто-тріщинувата. Листя широкояйцеподібні 8-12 см. завдовжки, зверху темно-зелені блискучі, знизу трохи світліші матові, восени золотисто-жовті. Цвітіння різностатеве, чоловічі тичинкові сережки зеленувато-жовті завдовжки 12 см. з'єднані по кілька штук, жіночі квітки схожі на бруньки, дуже рано зацвітає, іноді навіть в лютому, зазвичай в березні-квітні, запилюється вітром. Плоди майже кулясті їстівні горішки, трохи крупніші ніж у ліщини звичайної до 2 см. завдовжки, з дуже товстой твердой шкаралупою і маленьким смачним ядром, загорнуті в глибоко розсічену залозисту оболонку, зібрані по 3-8 шт. Плодоношення починається з 5-8 років, плодоношення нерегулярне раз в 2-3 року. Коренева система стрижнева, з головним глибоким коренем і тонким поверхневим корінням. Виносить півтінь, любить глибокі глинисті вапняні грунти, але з іншого боку невимогливий, що стосується наприклад pH, добре росте на сухих і слабокислих грунтах. Вітростійка, теплолюбна, стійка до посухи та спеки, до міських умов, до забруднення повітря, досить здорове дерево і не уражається шкідниками. Рекомендується для міської посадки, уздовж вулиць. Зона зимостійкості 5В

Cotoneaster divaricatus (кизильник розчепірений)

Ареал центральний і західний Китай, Хупех, Сетчуан. Листопадний густий сильно розгалужений широко розлогий кущ, 2-3 м. заввишки, з віком нерідко до 5 м. в ширину, основні пагони на старих екземплярах утворюють спочатку широко округлу крону, пізніше дугообразно відхилену парасолькоподібну форму, бічні гілки приймають віялообразну форму. Листя еліптичні 1-2,5 см. завдовжки, темно-зелені, блискучі, з нижнього боку світло-зелені злегка опушені, восени темно-помаранчеві або коричнево-помаранчеві, дуже декоративні. Цвіте в червні, квітки білі до червонуватих зібрані по 2-4 шт. Плоди темно-червоні, блискучі, овально-циліндричні, 0,9-1,1 см. завдовжки і 0,6-0,7 см. шириною, численні, довго залишаються на кущі. Коренева система поверхнева, основні коріння з великою кількістю тонких коренів. Світлолюбивий, виносить півтінь (тінь). До грунтів невибагливий, виносить всі види грунтів, від слабокислих до лужних. Морозостійкий, виносить спеку і посуху, стійкий до міських умов. Підходить для живоплотів, одиночной і груповой посадки. Зона зимостійкості 5В

Cotoneaster horizontalis (кизильник горизонтальний)

Ареал західний Китай. Листопадний невеликий розлогий кущ, досягає 1 м. висоти, іноді вище, на опорах і стінах будинків до 2 м. і майже в два рази ширше, на початку плоско розлогий, майже з горизонтальними гілками, пізніше основні пагони дугоподібно відгинаються і дуже декоративно розгалужуються, нагадують риб'ячий скелет. Листя майже округлі з витягнутим кінчиком, 1,2 см. завдовжки, блискучі, темно-зелені, шкірясті, з нижнього боку світло-зелені, восени забарвлюються в помаранчевий або яскраво-червоний колір. Цвіте на пагонах минулого року в червні, квітки біло-рожеві, цвітіння триває 20-25 днів. Плоди червоні, округлі, розміром з горошину, зав'язуються у великій кількості, довго залишаються на кущі. Коріння поверхневі, але деякі скелетні корені знаходяться в глибоких шарах грунту. Світлолюбний, виносить півтінь. Росте на всіх видах грунтів, від слабокислих до лужних. Морозостійкий, вітростійкий, стійкий до міських умов, добре переносить спеку і посуху. Рекомендується для рокаріїв, на підпірні стінки, прекрасно виглядає як грунтопокривна рослина, особливо на схилах. Зона зимостійкості 6А

Crataegus lavalleei (Глід Лавальє) 'Carrierei'

Популярний гібрид глоду з шкірястим довго зберігающимся листям на рослині, виведений в 1870 р. Франція. Листопадне невелике дерево або великий кущ 7 м. висоти, іноді і вище, з кулястою а пізніше розлогою ажурною кроною, дуже старі екземпляри можуть бути майже в два рази ширше. Швидкість зростання середня, річний приріст 20-35 см. у висоту і 20-30 см. в ширину. Кора сіро-зелена або оливково-зелена пізніше сіро-коричнева, з злегка вигнутими колючками до 5 см. завдовжки. Листя еліптично-довгасті 5-15 см. завдовжки, шкірясті, блискучі, темно-зелені, зберігаються на дереві до грудня, осіннє забарвлення жовто-коричневе або помаранчеве. Цвіте в травні, біло-рожеві зібрані в парасолькові суцвіття медоноси. Плоди оранжево-червоні з цятками, 1,3-1,8 см. діаметром, дозрівають у великій кількості і тримаються на дереві в м'які зими до січня, дуже декоративні. Корні товсті дуже міцні і глибокі, широко розпростерті, сильно розгалужені, з незначною кількістю тонких коренів. Місцезнаходження сонячне до легкої тіні. Віддає перевагу середньотяжкім або легкім грунтам, від сухих до свіжих, нейтральних до лужних. Морозостійкий, стійкий до міських умов, переносить спеку і посуху, вітростійкий. Рекомендується для озеленення вулиць, посадки в парках і великих садах. Зона зимостійкості 5В

Crataegus crus-galli (Глід півнева шпора)

Ареал поширення в природі Східна Північна Америка і західна Пенсільванія, зростає по лугах і лісових узліссях, на вологих родючих добре дренованих грунтах, на схилах невисоких гір. Листопадний великий кущ (чагарник) або невелике дерево 5-7 (9) м. заввишки, з широкоокруглою кроною і коротким стволом, гілки горизонтальні широко розкидисті і щільно переплетені між собою, у старих екземплярів дуже мальовнича трохи сплющена парасольковидна форма крони і звисаючі гілки. Повільно зростаючій, річний приріст 25 см. у висоту і ширину, в природі часто розростається більше в ширину. Пагони сіро-коричневі з довгими до 8 см. трохи вигнутими вузькими колючками. Листя назад вузько-яйцевидні трохи шкірясті 7,5 см. завдовжки і 3,5 см. шириною, темно-зелені блискучі, восени жовті - помаранчеві або бронзово-червоні. Цвіте в травні/червні, великі білі квіти медоноси 1,5 см. діаметром зібрані в парасольчаті суцвіття до 10 см. завдовжки. Плоди темно-червоні округлі 1,5 см. діаметром яблучка дуже численні, зберігаються на дереві дуже довго, в м'які зими до весни, один з найбільш декоративних. Коренева система поверхнева, але скелетні корені глибокі грубо розгалужені, тонких коренів мало. Світлолюбний, виносить півтінь. Виносить всі грунти, росте як на сухих так і на вологих місцях, віддає перевагу свіжим родючім але добре дренованим грунтам, не вимогливий до значення pH. Стійкий до морозів і міських умов, до диму, вітру, до засолення дуже витривалий, випробуваний на морському узбережжі! З давніх-давен широко застосовується в декоративному озелененні, як в Північній Америки так і в Європі. Зона зимостійкості 5А

Crataegus laevigata (Глід звичайний, або глід колючий, або глід згладжений)

Ареал поширення майже вся територія Європи, зростає часто по лісових галявинах, вирубках, в чагарниках, як жива огорожа, на кам'янистих схилах, в сланцевих горах, як підлісок в рідкісних багатих травою світлих змішаних дубово-букових і хвойних лісах, на свіжих родючих помірно кислих або слаболужних гумусних глибоких суглинках. Листопадне добре розгалужене з дуже густою кроною невелике дерево з коротким стволом або великий кущ, 2-8 (12) м. заввишки і 2-6 (8) м. шириною. Повільно зростаючій, річний приріст у висоту 20-30 см., в ширину 15-20 (25) см. Молоді пагони м'яко-волосисті оливково-зелені або сіро-зелені, гілки довго залишаються гладкі, з колючками 0,6-2,5 см. завдовжки, кора пізніше коричнево-сіра відшаровується. Листя назад-яйцевидні 2-6 см. завдовжки і 2-5 см. шириною, нижнє листя цільні, інші 3-5 лопатеві, розрізані не більше ніж до середини, шкірясті, з верху темно-зелені блискучі, з низу світло-зелені, восени жовті до жовтогарячого кольору. Цвіте в травні, білі розташовані на кінцях парасольчаті суцвіття медоноси. Плодоношення з серпня, плоди багряно-червоні блискучі яйцеподібні або майже кулясті м'ясисті соковиті яблучка, з 2 (1-3) кісточками, на смак прісні, раніше використовувалися для приготування мармеладу. Коренева система міцна широко розпростерта, глибока. Світлолюбний, виносить півтінь. Виносить всі не дуже бідні грунти і легкі грунти, від помірно сухих до вологих, слабокислих і лужних, віддає перевагу більш вологім і родючім грунтам, любить сонячне тепло і вологе повітря. Морозостійкий, вітростійкий, висока регенеративна здатність, добре переносить стрижку. Рекомендується для живоплотів (вільно зростаючих і стрижених). Крок посадки: 4-5 шт. на м/п., оптимальна висота формованого живоплоту 1-2 м. Зона зимостійкості 5В

Crataegus laevigata (Глід звичайний) 'Paul's Scarlet' або Crataegus × media 'Paul's Scarlet'

Листопадне невелике дерево або великий кущ (чагарник) 4-6 (8) м. заввишки і 3-4 до 6 (8) м. шириною, з широко-конусоподібною пізніше більш округлою широко розкидистою кроною. Зростає повільно, річний приріст 25 см. у висоту і 20 см. в ширину. Кора жовто-коричнева пізніше сіро-коричнева тріщинувата, колючки 2,5 см. тонкі і гострі. Листя широкояйцеподібні 3-5 лопатеві, з верху темно-зелені блискучі, з нижнього боку світло-зелені. Цвіте в травні/червні, квітки дуже декоративні, карміново-червоні махрові медоноси. Коріння як і у виду, міцні глибокі і дуже широко розпростерті. Світлолюбив, виносить всі не дуже бідні і легкі грунти, від помірно сухих до вологих, слабокислих або лужних, віддає перевагу більш зволоженим і родючім ніж Crataegus monogyna (Глід однопестічний). Інші ознаки і особливості як у виду C. laevigata. Морозостійкий, стійкий до міських умов і забруднення повітря. Рекомендується для посадки в парках і садах, а також для озеленення вулиць. Зона зимостійкості 5В

Crataegus monogyna (Глід однопестічний)

У природі ареал виду від Європи до Західної Азії, зростає поодиноко і невеликими групами в уздовж доріг, по лісових галявинах, на скелястих кручах, в змішаних листяних і хвойних лісах, в чагарниках як жива огорожа, на сухих і свіжих переважно вапняних піщано-каменистих або часто глинистих і суглинних грунтах. Листопадний великий кущ або невелике дерево 2-6 (10) м. заввишки, зустрічаються екземпляри 17-18 м. заввишки, з округлою кроною. Старі екземпляри розростаються в ширину утворюють ажурну крону з живописно розлогими гілками. Зростає швидше ніж Crataegus laevigata (Глід звичайний), річний приріст у висоту 20-30 см., в ширину 15-20 (30) см. Молоді пагони оливково-зелені або сіро-зелені гладкі, колючки нечисленні 2-2,5 см. довжиною, кора в підставі старих стовбурів відшаровується. Листя з верху темно оливково-зелені лискучі, знизу блакитно-світло-зелені, на старих гілках нижнє листя оберненояйцевидні до довгасто-яйцевидних, на вершині 3-5 надрізані або крупно зубчасті. Цвіте в травні-червні, на 14 днів пізніше ніж Crataegus laevigata (Глід звичайний), квіти білі у великій кількості, розташовані на кінцях щитковидні суцвіття, дуже хороші медоноси. Плоди темно-червоні м'ясисті з однією кісточкою 8-9 мм. в діаметрі, без смаку, йдуть на приготування компотів, при -8 °C плоди ще в доброму стані. Коріння глибокі міцні широко розпростерті. Виносить півтінь, всі не дуже бідні і легкі грунти, від сухих до свіжих, слабокислих до лужних, воліє вапняні глибокі субстрати. Морозостійкий, вітростойкій, добре переносить міські умови, стійкий до забруднення повітря, добре переносить спеку і сухість, особливо високу сухість повітря, чутливий до засолення грунту. Легко переносить механічні пошкодження, неймовірна регенеративна здатність, навіть сто річні рослини обрізані низько над землею знову добре відновлюються. Використовується як медоносна, плодова, лікарська і декоративна рослина. Рекомендується для посадки в парках і садах, для озеленення вулиць, ідеальна рослини для формованих колючих листяних живоплотів 1-2 м. заввишки. Крок посадки: 4-5 шт. на м/п. Зона зимостійкості 5А

Crataegus monogyna (Глід однопестічний) 'Stricta'

Листопадне невелике дерево або великий кущ близько 6 (9) м. заввишки і 3 м. шириною, спочатку із симетричною щільною колонновидной кроною, пізніше з більш рихлой округлой формою крони. Листя дрібні, темно-зелені блискучі, округло-яйцеподібні, 1-3 лопаті які розрізані часто до середини прожилок, на довгих пагонах розрізані глибше ніж на коротких, восени жовті, іноді темно-червоні. Грунт, коріння, місце розташування, цвітіння, плодоношення і інші особливості як у виду Crataegus monogyna. Сильний вертикальний акцент для парків і міського озеленення. Хороший сорт для обсадження вузьких вулиць і парків. Зона зимостійкості 5А

Elaeagnus angustifolia (лох вузьколистий або лох східний)

(Від грецького слова elaios = оливкове дерево, agnos = верба)

Дико зростає от Середземномор'я до Монголії, зустрічається на берегах річок, озер і морів, в пустелях і напівпустелях, в степу на дюнах, на глибоких і добре дренованих кам'янистих, гравійних і піщаних грунтах. Листопадне невелике широке дерево або великий кущ 5-7 м. заввишки, іноді вище, з віком стільки ж в ширину або ширше, з широко розлогими гілками які з віком мальовничо звисають, має дуже своєрідну нерегулярну форму. Швидкість зростання середня, річний приріст у висоту 30-35 см., в ширину 20-25 см. Молоді пагони з сріблястими лусочками, пізніше сіро-коричневі з поздовжніми тріщинами, з колючками 1-3 см. завдовжки. Листя довгасто-ланцентні 4-8 см. завдовжки і 2,5 см. шириною, при розпусканні білі, пізніше зверху зелено-сірі, з нижнього боку сріблясто-опушені, м'які, сріблясті лусочки покривають обидві сторони листа. Цвіте в травні-червні, цвітіння дуже рясне, квітки по 1-3 розташовані в пазухах листків на молодих коротких пагонах, квітка 1 см. діаметром, вузькі дзвіночки, внутрі жовті, зовні сріблясті, з приємним ароматом, медоносні. Цвісти і плодоносити починає з 3-5-ти річного віку. Плоди жовті з сріблястими лусочками, овальні або яйцевидно-кулясті кістянки, маслина подібні, близько 1 см. завдовжки, околоплодники їстівні солодкі на смак, дозрівають в серпні-жовтні. Коренева система товста помірно глибока, тонких коренів мало, на занадто родючих грунтах нестабільна. Светолюбивий, виносить всі види грунту, вологі і дуже сухі місця, вважає за краще добре дреновані і вапняні субстрати. Морозостійкий, вітростійкий, добре переносить стрижку і пересадку, посухостійкий, переносить сильне засолення, спеку, не страждає від жарких суховіїв, добре підходить для міст з сухим і спекотним кліматом, димо-газоустойчив, переносить пісковання, хороший медонос. Дуже декоративна плодова невибаглива рослина, рекомендується для всіх садів і парків, як грунтозміцьнююча рослини, для важких міських умов і рекультивації промислових районів. Зона зимостійкості 4

Elaeagnus commutata (лох сріблястий)

Дико росте в Північній Америці, в сухих лісах, від прерій до бореальних хвойних лісів, але також по берегах річок і озер і інших вологих місцях. Листопадний широкорозлогий великий кущ, 3-5 м. заввишки і шириною, з великою кількістю кореневих нащадків, з часом утворює зарості. Пагони червоно-коричневі, пружні, лускаті, без колючок. Листя яйцеподібні або еліптичні, 10 см. завдовжки, з обох сторін сріблясто-блискучі. Цвіте в травні-червні, квітки дрібні дзвіночковидні, розташовані в пазухах листків по 1-3 шт., з нутрі жовті, зовні сріблясті, сильно пахнуть, медоноси. Плоди дрібні округлі або циліндричні кістянки до 1 см. завдовжки, темно-коричнево-сріблясті, їстівні. Плодоносить з 7-10 років, плоди дозрівають до серпня-вересня, дозрілі плоди від бурого до чорного кольору, смак нагадує солодку брусницю, рідко вживаються, кісточка становить значну частину дрібного плода. Коренева система сильна, м'ясиста, глибоко і поверхнево розташована, кореневі нащадки на піщаних грунтах можуть з'являтися на відстані до 1 м. Світлолюбивий, виносить півтінь, виносить всі види грунтів, віддає перевагу сухим піщаним, вапняним. Морозостійкий, вітро і посухостійкий, стійкий до засоленості грунту, також добре переносить тимчасове затоплення, буває обтяжливим через численної порості. Прекрасний кущ для зміцнення різного роду схилів, насипів, дюн. Зона зимостійкості 3

Elaeagnus commutata (лох сріблястий) 'Zempin'

Листопадний вертикально зростаючий високий кущ до 4 (5) м. заввишки і шириною, з широко розкидистою кроною і великою кількістю кореневої порослі, зростає швидше ніж вид. Пагони світлі, вкриті сріблястими лусочками, без колючок. Листя овальне або еліптичні, 10 см. завдовжки, з обох сторін сріблясті, покриті сріблястими лусочками. Квітки дрібні дзвіночки, розташовані в пазухах листків по 1-3 шт., в нутрі жовті, зовні сріблясті, з сильним ароматом, медоноси, цвіте на 4-ри місяці пізніше ніж інші представники виду. Інші характеристики та переваги як у виду Elaeagnus commutata. Завдяки великій кількості кореневої порослі швидко озеленює територію, прекрасний чагарник для зміцнення різного роду піщаних дюн, схилів, насипів; застосовується для утримання піщаних дюн на узбережжі Балтійського моря. Зона зимостійкості 3

Euonymus europaeus (бересклет європейський)

Ареал Європа, від центральної Іспанії до Волги, зростає по всій території України, Мала Азія, Кавказ, відсутній в Шотландії, Скандинавії і в півночій Росії. Зростає в багатих травою в заболочених світлих лісах, полезахисних смугах, живоплотах, і на лісових галявинах, на свіжи, більш-менш глибоких родючих багатих вапном глинистих грунтах і суглинках. Листопадний кущ або невелике дерево з рихлими гілками, 2-6 м. заввишки, 1,5 (2) - 4 (5) м. шириною, річний приріст 20-25 см. у висоту і 10-15 (20) см. в ширину. Пагони 4-х гранні або круглі, зелені, іноді зі слабкими корковими виступами або гладкі, згодом сірувато-бурі. Листя яйцеподібні або еліптичні, рідше широкояйцевидні, 6-8 см. завдовжки, темно-зелені, восени жовті або червоні. Цвіте в травні, запилюється комахами, в квітках багато нектару, квітки жовто-зелені, дрібні, непомітні. Плоди дуже декоративні і дуже отруйні, рожево-червоні або кармінно-червоні 4-х лопатеві пониклі коробочки, 1,5 см. діаметром, принасінникі помаранчеві, дозрівають з серпня до вересня. Коренева система у верхньому шарі грунту дуже густа, з великою кількістю тонких середньо глибоких коренів, не виносить багаторічники і цибулинні. Коріння містить близько 15% гутаперчі, соку схожого на каучук, який застосовується як ізолятор. Світлолюбивий, але виносить півтінь, виносить всі грунти, від помірно сухих до вологих, від нейтральних до сильно лужних, воліє вологі родючі місця, любить вапнування. Зимостійкий, був випробуваний на берегах морів і виправдав себе як вітростійка рослина, добре переносить посуху і спеку, а також повені. Листя і плоди дуже отруйні! Рослина після розпускання листя часто піддається нападу павутинної молі. Має сорт Euonymus europaeus 'Red Cascade', всі дані як у виду, але з пурпурним забарвленням листя восени. Чудово підходить для природних пейзажних груп і живоплотів. Зона зимостійкості 4

Fagus sylvatica (бук лісовий або бук європейський) і сорти

Бук лісовий один з найкрасивіших і найбільш поширених дерев по всій Європі, росте від низин до Альп, в горах піднімається на висоту до 2300 м. над рівнем моря, часто домінує в листяних і змішаних лісах, росте на пухких вологих або свіжих добре дренованих як бідних так і багатих вапном глибоких піщано-кам'янистих суглинках, при холодно-вологому кліматі з опадами понад 500 мм. В Україні буковий ліс росте переважно в Карпатах, в вигляді островів зустрічається по всій території України, через господарську діяльність людини букові ліси зникли на більшій частині займаної ними раніше території. Листопадне велике дерево з широкою кулястою кроною, з сильними гілками що звисають до землі, (в природі) в групових насадженнях утворює високі і прямі стовбури. Швидкорослі дерева, річний приріст у висоту 50 см., в ширину 40 см., досягають до 25-30 (50) м. висоти, в природі старі екземпляри досягають такої ж ширини. Дерева живуть 300-400 років. Молоді гілки сіро-коричневі, з віком з гладкою сріблясто-сірою корою. Листя чергові, широко-еліптичні до овальних 5-10 см. завдовжки з 5-9 прожилками, край злегка хвилястий, спочатку листя шовковисто опушені, пізніше зверху гладкі, темно-зелені, блискучі, знизу опушені на прожилках, осіннє забарвлення яскраво-жовте до червоно-коричневоого. Цвіте в травні, бук лісовий однодомна рослина з роздільностатевими квітками, чоловіче цвітіння зібрано в численні кулясті суцвіття на довгих черешках, жіноче цвітіння складається з двох квіток, перші квіти і плоди з'являються через 15-20 років, медонос і пергонос. Плоди завжди два однонасінних букових горішка, в одній покритою щетиною горизонтально або вертикально розташованой коробочці, горішки їстівні дуже поживні, із за щавлевої кислоти у великих кількостях слабо-отруйні, дозрівають в кінці вересня і обсипаються з жовтня по листопад. Коренева система потужна але неглибока, без явно вираженого стрижневого кореня, з сильно вираженими бічними основними коріннями що далеко йдуть косо вглиб грунту, і дуже великою кількістю поверхневих коренів, не одна інша з місцевих лісових порід не пронизує верхній горизонт грунту так інтенсивно своїм корінням. У старих дерев дуже характерне розташування глибини коренів 1-1,4 м., а при сильно ущільнених грунтах або високому рівні грунтових вод часто лише 30 см. в глиб, на більш легких грунтах іноді в два рази ширше ніж крона. Коріння дуже чутливі до ущільнення, обкопування, зміни рівня грунтових вод. До грунтів невимогливий, віддає перевагу свіжім або вологім родючім глинистим грунтам з певним значенням вапна, оптимальні місця розташування з вологим повітрям, добре росте на слабо кислих бідних грунтах. Дуже тіньовитривалий (росте навіть при 1/60 денного освітлення, кілька чутливий до пізніх заморозків і спеці, любить високу вологість повітря, не переносить застою води і довгих посушливих періодів, чутливий до забруднення повітря і грунту, кора старих дерев при одиночній посадці на відкритому просторі може отримувати сонячні опіки. Лісовий бук утворює дуже густу сильно тінисту крону, добре переносить стрижку і форміровку, широко використовується для формованих високих живоплотів 2-4 м. заввишки, крок посадки: 2-3 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди. У парках і великих садах як солітер. Бук лісовий одна з найпопулярніших рослин в ландшафтному озелененні, має дуже багато цікавих форм росту і культиваторів. Зона зимостійкості 5В

Fraxinus excelsior (ясен звичайний або ясен високий)

Ареал поширення в природі: Європа, Мала Азія до Закавказзя і Північної Персії, в Центральній Європі всюди, в Альпах піднімається до 1400 м. над рівнем моря, зростає в ущельних лісах, в листяних і змішаних лісах з багатим травостоєм, уздовж річок і струмків, на кам'янистих схилах, на вологих, пухких, глибоких до іноді не глибоких, багатих, вапняних до помірно кислих суглинних до глинистих грунтах. Листопадні великі в молодості швидкорослі дерева з овальною або округлою світлою кроною, окремі гілки з віком широко розлогі. Дерева досягають 25-40 м. висоти і 20-30 (35) м. ширіни, річний приріст у висоту 30-45 см., в ширину 20-30 см., в перші 10 років ростуть значно швидше, живуть до 200 років. Кора на молодих гілках від оливково-зеленого до сіро-зеленой, пізніше сіра, довго залишається гладкою, зимові брунки чорні. Листя розташовані супротивно, непарноперисті, до 40 см. завдовжки, складаються з 9-13 листочків, листочки довгасто-яйцеподібні або ланцетні, 5-12 см. завдовжки, 1,5-4-5 см. шириною, осіннє забарвлення жовте або після перших морозів опадають зеленими. Квітки одно або двостатеві, з'являються до розпускання листя на кінцях торішніх пагонів, 10 см. завдовжки, зібрані пучками, жовті або червонувато-зелені, малопомітні, запилюються вітром, цвітуть в квітні/травні. Плоди горішки, вузько-довгасті крилатки до 5 см. завдовжки зібрані в пучки, дозрівають вересень-жовтень, залишаються на дереві до весни, можуть відлітати від материнського дерева до 150 м. Коренева система в перші 10 років стрижнева, з віком відростають сильні бічні поверхневі корені, які розростаючись заходять далеко за межі крони. На них з'являються вертикальні коріння які досягають глибини 1,5 м., серед європейських деревних рослин у ясеня самі широко поширені коріння, коріння ростуть тільки з травня до початку вересня, болісно реагує на зниження рівня води, переносить невелику підсипку грунту, часто утворюються кореневі нащадки. Воліє гумусні досить свіжі-вологі глибокі родючі і пухкі добре дреновані грунти, любить вапнування, добре росте на помірно кислих, не любить ущільнення і занадто сирі грунти, уникає перезволожених місць, вважає за краще багату на кисень проточну воду. Світлолюбивий, вважає за краще легку півтінь, в молодості тіньовитривалий, досить теплолюбний, молоді дерева можуть пошкоджуватися пізніми заморозками, вітростійкий, висока регенеративна здатність. При опусканні рівня грунтових вод - всихання вершини, квітконоси часто пошкоджуються кліщами, галоутворення призводить до каліцтва і одревесневинню квітконосів, які і взимку залишаються на дереві, дичина і худоба охоче обгризають кору, в промислових районах чутливий до впливу промислової загазованості. Підходить для посадок в великих парках і вздовж доріг. Зона зимостійкості 4

Hippophae rhamnoides (обліпиха крушиновидная або обліпиха звичайна)

Ареал вся територія Європи, Азія, росте в світлих лісах на піщаних дюнах, піщано-кам'янистих грунтах, гравійних кар'єрах і пустищах, в заплавах річок і по берегах озер. Листопадний широко зростаючий не симетричний великий кущ, рідше невелике дерево, 3-6 (10) м. заввишки і 2-3 м. шириною, з віком стає ширше, з колючими короткими пагонами і часто з дуже великою кількістю кореневих нащадків. Гілки спочатку сріблясто сірі, пізніше сіро коричневі або чорні з бурими лусочками. Листя вузькі, лінійно-ланцетні, 1-6,5 см. завдовжки і 7-8 мм. шириною, сріблясто-сірі, довго зберігаються на рослині, осіннього забарвлення немає. Обліпиха рослина дводомна, жіночі кущі плодоносять, чоловічі кущі не плодоносять, служать для запилення жіночих. Цвіте до або одночасно з розпусканням листя, в березні-квітні (травні), квітки малопомітні зеленувато-коричневі, запилюються вітром і комахами, в квітках практично відсутній нектар, для багатих врожаїв, особливо на плантаціях необхідні сорти запилювачі з різним часом цвітіння, на 4 жіночі плодові рослини потрібно один чоловічий запильник. Плоди помаранчеві гладкі блискучі кістянки з однією кісточкою, яйцеподібні або циліндричні, 6-8 см. завдовжки, на пагонах сидять дуже густо, дозрівають в серпні-вересні, зберігаються на гілках до весни. Плодоношення починається з 4-5 років, щорічне, рясне, саме «обліпиха крушиновидная» вирощується для збору плодів, вирощується в промислових масштабах, ведеться її селекція і виведено досить велика кількість сортів, великоплідні, десертні і безколючкові сорта.

Плоди дуже соковиті зі своєрідним запахом і смаком (кислі), містять багато вітамінів, відносять до полівітамінним, крім високого вмісту вітаміну С, містять B1, B2, B3, B6, C, E, К та ін., плоди в замороженому стані зберігають вітаміни 6 місяців, свіжі плоди після проморожування кілька втрачають кислоту. Вживаються в сирому вигляді, йдуть на соки, сиропи, компоти, варення, лікери та обліпихове масло. Масло з м'якоті і насіння плодів обліпихи дещо різниться за складом, з м'якоті плодів масло має яскраво-помаранчове забарвлення, з насіння жовтувате, масло з плодів обліпихи застосовується в медицині і косметології, прискорює процес загоєння ран, підсилює ріст волосся, косметологи з масла обліпихи готують живильні маски, які прискорюють епітелізацію і грануляцію тканин шкіри, всередину приймають при авітамінозі, виразковій хворобі шлунка, дванадцятипалої кишки і т. д.

Коренева система, скелетні корені глибокі, бічні поверхневі широко поширені, містять азотфіксуючі бактерії, збагачують грунт азотом, утворюють кореневі нащадки, здатні підірвати дорожнє покриття, розкрити дорожні плити. Світлолюбна, в тіні погано росте! До грунтів і вологи невимоглива, може рости на піщаних насипах, добре росте на бідних грунтах, нейтральних або сильно лужних, віддає перевагу добре дренованим піщаним вапняним грунтам. Рослина-першопроходец, морозостійка, вітростійка, посуха-і-жаро стійка, стійка до міських умов, переносить повені і засолення. Не любить гумусування і сильне мульчування, призводить до викривлення або поступового відмирання. Рекомендується для мікрорайонних ландшафтних рекультиваційних насаджень, насичує грунт азотом, для зміцнення піщаних дюн, утворює зарості завдяки сильній порослі. Тривалість життя понад 50 років. Зона зимостійкості 4

Hippophae rhamnoides (обліпиха крушиновидная) 'Hikul' або 'Silver Star'

Листопадний невисокий густий кущ майже кулястої форми, досягає близько 1,5 м. висоти і рівного діаметра. Пагони міцні, сильно розгалужені, не колючі, дає кореневі нащадки. Листя густі вузькі до 5 см. завдовжки, зелені з сильним сріблястим блиском. Чоловічій сорт, запильник, не плодоносить. Кора, коріння, грунт, переваги як у виду Hippophae rhamnoides. Дуже декоративний сорт, рекомендований для міського озеленення, придорожніх посадок (велика стійкість до засолення), як грунтопокривна грунтозміцнюча рослина для зміцнення піщаних дюн, і для низьких живоплотів. Сорт отримав бронзову медаль, «Зелень - це життя», Варшава 2008 р. Зона зимостійкості 4

Ilex х meserveae (падуб Мезерва) в асортименті

Один з найбільш морозостійких вічнозелених гібридів, гібрид між ilex aquifolium (падуб гостролистий або звичайний - вічнозелений кущ або невелике дерево 3-6 до 25 м. заввишки, ареал Приатлантична і Південна Європа, Північно-Західна Африка і Південно-Західна Азія), і ilex rugosa (падуб зморшкуватий - вічнозелений низький або сланкий кущ росте в Східному Сибіру і Японії). Цей вічнозелений гібрид падуба виведений Американським товариством в 1964-1972 рр., На відміну від падуба гостролистого витримує сильні морози без шкоди для рослини. При купівлі саджанців так само потрібно враховувати, «падуб Мезерва» рослина дводомна, має ряд жіночіх та чоловічіх сортів, жіночі кущі плодоносять, чоловічі кущі не плодоносять, служать для запилення жіночих.

Ilex × meserveae (падуб Мезерва) 'Blue Prince'

Вічнозелений густо розгалужений широкопірамідальний швидко зростаючий кущ, 3-4 м. заввишки і шириною. В молодості річний приріст 40-50 см. у висоту, з віком 30 см., у віці 15 років близько 2,7 м. висота. Пагони ребристі, коричнево-фіолетові, молоді червонуваті. Листя еліптичні або загострено-яйцеподібні 4-5 см. завдовжки і 3-3,5 см. шириною, щільні, злегка махрові або зовсім гладкі, зелені, темно-зелені, блискучі, з колючими зубцями по краях. Чоловіча рослина (плоди не зав'язує, що є навіть плюсом, можна висаджувати в садах де грають маленькі діти), цвіте в травені, квітки білі густі бутони на пагонах, мають багато пилку, цінний запильник для інших підвидів. Світлолюбивий, виносить тінь, до грунту і вологості невимогливий, краще розвивається на рівномірно зволожених пухких поживних грунтах. Дуже морозостійкий, за американськими спостереженнями морози до -27 °C не нанесли листю ніякої шкоди. Вітростійкий, добре переносить пряме сонце, добре переносить сильну стрижку, прекрасна рослина для щільних високих вічнозелених листяних прямо стрижених живоплотів. Крок посадки живоплоту: 8-9 шт. на м/п., в 2 або 3 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 0,5-2 м. Зона зимостійкості 6А

Juglans nigra (горіх чорний)

Листопадне велике могутнє дерево 20-25 (40) м. заввишки, з широкою сводчатой кроною, вільно ростуче дерево досягає такойже або більшої ширини, на батьківщині досягає до 50 м. висоти. Природний ареал виду східні регіони Північної Америки, в 1629 році був ввезений до Європи. Дуже швидко зростаюче, річний приріст у висоту 70-90 см. і 35-45 см. в ширину, в молодості ще швидше. Молоді пагони сірі, з віком кора чорно-коричнева глибоко-борозниста. Листорозміщення чергове, листя перисті 30-60 см. завдовжки, з 13-23 яйцевидно-ланцетними листочками 6-12 см. завдовжки, супротивно розміщеними на черешку, з верху гладкі темно зелені, трохи блискучі, з низу світліше злегка опушені, верхній листочок часто відсутній або дуже маленький, восени жовті. Цвіте одночасно з розпусканням листя в квітні/травні, чоловічі багатоквіткові сережки 5-15 см. завдовжки, жовто-зелені на дворічних пагонах; жіночі зелені квіти поодинокі або по 2-3 на кінцях однорічних пагонів, запилюється вітром. Плоди округлі горіхи, зазвичай поодинокі, рідше зібрані по 2-3, до 6,5 см. в діаметрі, з твердою товстою і шорсткою шкіркою, (околоплодніком 5-10 мм. товщиною). Горіх жорсткий з міцною товстою шкаралупою, ядро їстівне, становить близько 15% від загальної ваги плоду, з шкаралупи дістається важко, дозрівають у вересні-жовтні після чого обсипаються, частина залишається на дереві всю зиму. Горіхи мають велику цінність, містять до 30% білків (майже вдвічі більше ніж горіх волоський), і до 66% високоякісної олії. Плодоношення з 7-8 років, щорічне, рясне. Коренева система потужна, глибока і широка, стрижнева до 5 м. проникає в глибину з потужним бічним корінням. Віддає перевагу глибокім свіжім в плоть до вологих родючих проникних слабокислих або багатих вапном грунтам, мириться з нетривалим затопленням, відносно посухостійкий. Краще росте на зволожених грунтах річкових долин. Віддає перевагу сонячним до легкої тіні місцям, вимагає великий простір, пригнічує ріст рослин ростущіх під ним. Досить морозостійкий, більш морозостійкий ніж горіх волоський, проте в молодості теж може страждати від заморозків, особливо від пізніх. Добре переносить спеку, вітростійкий, стійкий до міських умов, на батьківщині деревина і його плоди мають велику цінність. Цінне паркове дерево, часто використовується в посадках уздовж доріг. Зона зимостійкості 5В

Ligustrum vulgare (бирючина звичайна)

Ареал в природі Європа, в Україні в південних і південно-західних районах, Північна Африка і Мала Азія, мешкає в теплих світлих листяних дубово-грабових і соснових лісах, на лісових галявинах, у заростях чагарників. Зростає на теплих сонячних помірно сухих гумусних, глинистих і суглинних, а також піщаних грунтах, частіше за все на багатих вапном субстратах. Листопадний до вічнозеленого великий вертикально зростаючий кущ, 2-5 (7) м. заввишки і шириною, з широко розлогими бічними гілками і злегка несиметричною кроною, в тінистих місцях часто стелеться з вкорінюющимися пагонами. Швидкість зростання середня, річний приріст 25 см. у висоту і 20 см. в ширину, в молодості росте швидше ок. 50 см. у висоту. Листя довгасто-яйцеподібні або ланцетні, 4-6 см. завдовжки і 2 см. шириною, з витягнутим кінчиком, злегка шкірясті, верхня сторона темно-зелена матово блискуча, з низу світліші жовто-зелені, розпускаються ранньою весною, в м'які зими можуть зберігатись до весни. Цвіте рясно в червні-липні, квітки дрібні зібрані в густі суцвіття волоті 8 см. завдовжки, запашні, відвідуються великою кількістю комах. Плоди блискучі ягодоподібні чорні кістянки розміром з горошину, дозрівають в серпні і зберігаються до весни, поширюються птахами, слабо отруйні, раніше використовувалися для приготування барвників і вина. Коренева система поверхнево густо розгалужена, сітка поверхневих тонких коренів така щільна що жодна інша рослина не може прорости, утворює кореневі нащадки. Світлолюбна, тіньовитривала. До грунтів і вологи дуже невибаглива, добре росте як на сухих так і на вологих грунтах, вважає за краще вапняні субстрати. Морозостійка, як і всі види бирючини теплолюбива, посухостійка, стійка до міських умов, рослина з широкою світловою амплітудою, дуже тіньовитривала, виносить перезволоження грунту, зміцнює грунт, відносно стійка до засолення повітря і грунту, вітростійка. Основна рослина для прямо формованих живоплотів і шпалер. Крок посадки живоплоту: 8-9 шт. на м/п., в 2 або 3 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 0,5-2,5 м. Зона зимостійкості 5А

Ligustrum vulgare (бирючина звичайна) 'Atrovirens'

Вічнозелений або напіввічнозелений великий вертикально зростаючий кущ, 3-4 м. заввишки і шириною, густо розгалужений, з короткими бічними гілками, старі рослини розлогі. Річний приріст 25 см. у висоту і 20 см. в ширину, в молодості росте швидше ок. 50 см. у висоту. Листя довгасто-яйцеподібні або ланцетні, 4-6 см. завдовжки і 2 см. шириною, гостро витягнуті, блискучі, темно-зелені або чорно-зелені, взимку часто пурпурно-бурі з металевим блиском, часто зберігаються до весни. Інші характеристики, цвітіння, плоди, коріння, грунт і переваги як у виду Ligustrum vulgare. Ідеальна рослина для прямо формованих живоплотів і шпалер. Крок посадки живоплоту: 8-9 шт. на м/п., в 2 або 3 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 0,5-2,5 м. Зона зимостійкості 5А

Lonicera caerulea (жимолость синя, блакитна)

В природі росте в межах помірної зони всієї Північної півкулі. Поширена в соснових болотах, змішаних гірських світлих лісах з модрин і сосни кедрової, зростає на вологих, сирих, бідних піщаних грунтах, а також на гумусних і суглинках. Листопадний густий округлий кущ, 1-2,5 м. заввишки, старі екземпляри в природі в два рази ширше, гілки з віком стають більш горизонтальними. Однорічні пагони округлі або злегка ребристі, гладкі або злегка опушені, взимку червонувато-коричневі, з віком темніють, чорно-коричневі, стара кора з довгими відшаровующимися смужками які дуже декоративні. Листя темно-зелені, яйцевидно-еліптичні, дуже різні, 3-8 см. завдовжки, осіннє забарвлення відсутнє. Цвіте в квітні-травні, квітки жовто-білі трубчато-воронковидні суцвіття 1,5 см. завдовжки, зібрані попарно на короткому черешку, мають багато нектару і пилку, на Алтаї є найважливішим медоносом. Плоди світло-сині з сизим нальотом, часто зрощені подвійно округло-довгасті ягоди, м'ясисті, їстівні, гіркувато-кислий смак, дозрівають в червні-липні, плодоносити починає з 3-5 років. Активно ведуться роботи по виведенню десертних форм, і на сьогоднішній день виведено багато більш великоплідні без гіркоти сорти. Коренева система плоска і сильнорозгалужена. Світлолюбна, виносить півтінь, морозостійка, зростає на всіх кислих і нейтральних грунтах, віддає перевагу рівномірно зволоженим місцям, уникає вапняних. Вирощується як декоративна так і плодова рослина, часто використовується в вільно зростаючих живоплотах. Зона зимостійкості 3

Lonicera Ledebourii (жимолость Ледебура)

Названа на честь німецького ботаніка і мандрівника Ледебур Карл Християн Фрідріх (1785-1851).

Ареал узбережжя Каліфорнії. Листопадний широкий вертикально-зростаючий мало розгалужений кущ, 2-3 м. заввишки, іноді вище, і 1,5-2,5 м. шириною, з віком однакової висоти і ширини, з довгими вузькими прутообразними пагонами. Річний приріст у висоту 35 см. і 20 см. в ширину. Однорічні пагони коричневі блискучі з 4 ребрами, 2-х літні сірі або світло-коричневі, злегка лущаться, стара деревина світло-коричнева лущиться. Листя яйцевидно-ланцетні, 6-12 см. завдовжки, розташовані супротивно, зморшкуваті і товсті, темно-зелені, з нижнього боку світліші, слабо опушені. Цвіте в травні-червні (липні), квітки жовті, з сонячної сторони червонуваті, трубчасті 2 см. завдовжки, зібрані по парно на червонуватих приквітках, дуже привабливі. Плоди блискучі чорні кулясті ягоди, 1 см. діаметром, оточені пурпурно-червоним приквітником, дуже привабливі. Світлолюбна, виносить тінь. До грунтів невимоглива, добре росте на всіх слабокислих або лужних грунтах, від помірно сухих до вологих. Морозостійка, виносить посуху і вогкість, добре росте на морських узбережжях, стійка до міського клімату, димо-газостійка, добре переносить обрізку, з широкою світловою амплітудою, дуже тіньовитривала. Зона зимостійкості 5А

Lonicera tatarica (жимолость татарська)

Ареал південно східна європейська частина Росії, Сибірь, Китай і Туркменістан. Листопадний вертикальнозростаючий густо розгалужений кущ, 3-4 м. заввишки і шириною, з віком широко розлогий, з щільною кроною. Річний приріст 30-35 см. у висоту і 20-25 см. завширшки. Однорічні пагони сірі або світло-коричневі, довгі пагони часто трохи хвилясті, стара деревина лущиться. Листя яйцевидно-ланцетні, 4-6 (8) см. завдовжки, розташовані супротивно, темно-зелені або блакитно-зелені, з двох сторін гладкі, цілокраї, дуже рано розпускаються, в кінці лютого. Цвіте рясно травень-червень, біло-рожеві суцвіття без запаху зібрані попарно, окремі квітки 2 см. шириною, з двугубим віночком, верхня губа майже дощенту розділена, трубочки коротші ніж кінчики пелюсток. Плоди округлі помаранчеві або світло-червоні ягоди діаметром близько 6 мм., неїстівні, гіркі на смак, слабо отруйні, дозрівають в липні-серпні. Світлолюбива, виносить півтінь, добре росте на всіх грунтах, навіть на необроблених, виносить посуху і вологу. Морозостійка, переносить міські умови, димо-газостійка, іноді страждає вірусними хворобами при якій кінчики пагонів спотворюються. Широко використовується в парках і в міському озелененні, підходить для живоплотів. Зона зимостійкості 3

Lonicera xylosteum (жимолость звичайна або жимолость лісова)

Видова назва від грецького слова xylon = деревина, osteon = кістка, відноситься до міцної закостенівшой деревини.

У дикому вигляді зустрічається в усіх областях Європи, на Уралі і в Західному Сибіру, поширена в різнотравних листяних і хвойних лісах, в заростях, в живих огорожах, часто в букових лісах, на сонячних свіжих багатих пухких гумусних і глибоких суглинистих і глинистих як правило вапняних грунтах. Листопадний вертикально зростаючий широкий розгалужений кущ, 2-3 м. заввишки і шириною, основні пагони вертікально ростуть, бічні гілки горизонтальні, кінці гілок злегка зігнуті вниз. Дуже різноманітні за формою. Річний приріст 35 см. у висоту і 30 см. в ширину. Пагони світло-сірі, часто зігнуті зигзагоподібно, стара деревина світло-сіра або буро-сіра. Листя розташовані супротивно, яйцевидно-еліптичні, 4-7 см. завдовжки, цілокраї, зелені, з нижнього боку сіро-зелені, з обох сторін опушені м'якими волосками, восени жовті. Цвіте в травні-червні, квітки білі, після запилення жовті, розташовані попарно в пазухах листків, двічі зубчасті, 1-1,5 см. завдовжки. Дають бджолам багато нектару і пилку. Плоди парні соковиті темно-червоні ягоди, діаметром 5-7 мм., дозрівають серпень-вересень, слабо-отруйні, корм для птахів. Коренева система поверхнева, сильно розпростерта, дуже об'ємна, зміцнює грунт. Світлолюбна, виносить тінь, добре росте на всіх слабокислих або сильно лужних сухих субстратах, воліє багаті вапном гумусні глибокі суглинки. Морозостійка, переносить посуху і спеку, вітростійка, стійка до міських умов, диму і газу, переносить засолення, добре відростає після стрижки, страждає тільки від поїдання тваринами. Використовується в живоплотах, зміцненні схилів. Зона зимостійкості 3

Lycium barbarum (дереза звичайна або дереза берберів)

Дереза звичайна часто зустрічається під назвою Goji (годжі). Ареал Китай, в Китаї її називають 寧夏枸杞 (Нинся гоуці) перекладається «Нінсянская дереза». Назва «годжі» російська транслітерація англійського goji.

Дереза звичайна листопадний кущ з довгими гнучкими дугоподібними колючими гілками, 2-3 м. заввишки і шириною, з віком стає ширше, утворює багато кореневих відводків. Листя ланцетні, 4-6 (10) см. завдовжки, сіро-зелені, слабоопушенні. Цвіте з травня, червня до жовтня, квітки малодекоративні пурпурні, пізніше коричневі, дрібні дзвіночки трубочки, зібрані в пазухах листків по 2 або 4. Плоди коралово-червоні яйцеподібні ягоди 1-2 см. завдовжки розташовані уздовж пагонів, дуже декоративні під час плодоношення, дуже слабо отруйні, їстівні, корисні, використовуються в народній медицині. Ягоди дерези звичайної вживаються свіжими і сушеними, в Китаї з них готують алкогольний напій. Коріння дуже жорсткі, основні коріння товсті, глибокі. Світлолюбна, виносить невелике затінення, до грунтів і вологи невимоглива, добре росте на необроблених сухих грунтах. Морозостійка, надзвичайно вітростійка, добре переносить посуху і спеку, засолення, стійка до міських умов, добре відростає після стрижки, навіть механічної, всі частини рослини слабо отруйні. Рослина інвазивна, утворює щільні важкопрохідні зарості, рекомендується для зміцнення сухих схилів, укосів, насипів, дюн. Зона зимостійкості 5А

Morus alba (шовковиця біла)

Ареал поширення в природі Китай, Маньчжурія і Корея, зростає на помірно багатих особливо вапняних грунтах. Листопадне дерево середніх розмірів, 8-10 (15) м. заввишки і 4-6 (8)м. шириною, з рихлою округлою кроною, іноді великий кущ. Пагони сірі або сіро-жовті, кора тріщинувата, сіра. Листя широкояйцеподібні, різно-лопатеві, 8-20 см. завдовжки, по краю пальчасто-зубчасті, світло-зелені, блискучі. Листя служать кормом для гусениць шовкопряда. Цвіте з травня по червень, квітки циліндричні звисаючі колоски, невеликі, малопомітні. Плоди відрізняються за кольором, білі, біло-рожеві кістянки до 4 см. завдовжки, дуже нагадують довгасту ожину, їстівні, солодкуваті, трохи прісні, дозрівають в червні-липні. Плодоношення з 5-7 років. Коренева система глибока і широка. Віддає перевагу місцям розташування сонячним, теплим, захищеним, не дуже вологм і родючим (тоді пагони краще визрівають), любить вапно, невимоглива, добре росте на бідних грунтах, не переносить місць із застоєм води. Молода рослина кілька чутливо до морозу, теплолюбна, добре переносить сухість. За народними прикметами, якщо на гілках шовковиці з'являються маленькі паростки значить в цьому році більше не буде морозів. Зона зимостійкості 6А

Physocarpus opulifolius (пузиреплодник калинолистий)

Ареал Північна Америка, росте по берегах річок, струмків, і на скелястих схилах. Листопадний витривалий швидко зростаючий кущ, досягає 3-5 м. заввишки і ширини, з безліччю прямих основних пагонів, з віком гілки пониклі. Річний приріст у висоту і ширину 30-40 см. Пагони світло-коричневі, часто зигзагоподібно вигнуті, трохи ребристі, з віком гілки коричневі з поздовжньо відшаровующейся корою. Листя зелені, знизу світліші, розташовані чергово, яйцевидно-округлі, трійчасті, 5-10 см. завдовжки, схожі на листя калини, восени жовті або коричнево-жовті. Цвіте в червні-липні, квітки біло-рожеві в парасольковидних суцвіттях до 5 см. в діаметрі. Плоди червонуваті пузиревидно роздуті багатолистівки, зібрані з 3-5-ти шкірястих роздутих листівок, дозрівають на початку осені, ця морфологічна риса і зумовила родову назву виду. Цвісти і плодоносити починає з 4-х років. Місцезнаходження воліє сонячне до тінистого, сорти з золотистим і пурпуровим листям вирощуються на сонячних місцях, в тіні забарвлення листя не яскраве. До грунтів невибагливий, росте на сухих і вологих грунтах, від кислих до лужних. Морозостійкий, витривалий, стійкий до вітру, добре переносить міські умови, дуже стійкий до диму і промислових викидів, легко пересаджується, висока регенеративна здатність. Має ряд декоративних форм, використовується в одиночних і групових посадках, прекрасна рослина для середніх і високих живоплотів (свободнозростаючих і формованих), і міських насаджень. Часто використовується в захисних посадках уздовж автомобільних і залізничних доріг. Зона зимостійкості 4

Platanus × acerifolia (платан кленолистий або платан іспанський)

Імовірно гібрид між Platanus orientalis і Platanus occidentalis. Також відомий під назвою Platanus × hibrida, Platanus x hispanica.

У стародавній Греції платан назвали Platanus, можливо це слово походить від грецького platys що означає широкий, що могло означати широке листя або широку крону. Листопадне монументальне швидкоросле дерево 20-30 м. заввишки, іноді і вище, і 15-25 м. шириною, поодинокі екземпляри в природі бувають ширше, з сильними основними гілками і широко-розкидистою ажурною формою крони, нижні гілки з віком трохи звисають. Швидко зростаючий, річний приріст 50 см. у висоту і 40 см. в ширину, в перші 10-15 років зростає ще швидше. На молодих гілках кора світло-коричнева, пізніше жовто-зелена або сіро-коричнева, стара кора відшаровується великими пластинами. Листя схожі на листя клена, 3-х лопатеві, 12-25 см. шириною, зелені, шкірясті, зверху протягом літа гладкі, з низу прожилки опушені, довго тримаються на дереві, восени часто тільки зеленувато-жовті. Квіти жовто-зелені головки на довгих звисаючих черешках з'являються з листям, непоказні. Плоди декоративні, звисаючі кулясті супліддя на довгих плодоніжках 15-20 см. завдовжки, частіше по 2, рідше по 3, зберігаються на дереві часто до весни. Коренева система стрижнева, скелетні корені глибокі густо розгалужені. Бічні корені сильні, поверхневі, можуть підняти дорожнє покриття, добре переносить повінь, в природних умовах росте по берегах річок на вологих грунтах. До грунтів дуже невибагливий, добре росте на дуже сухих грунтах якщо вони не дуже бідні. Віддає перевагу глибокім дренованним досить вологім трохи глинистим субстратам, від нейтральних до сильно лужних. Місцезнаходження воліє сонячне до легкої тіні. Морозостійкий, теплолюбний, димо-газо стійкий, добре переносить міський клімат, переносить промислові викиди і випромінювання, добре переносить пересадку, добре відростає після стрижки, підходить для формування. В деяких країнах страждає грибним захворюванням Gloeosporium nervisequum (при якому опадають розпускающієся листя). У південних країнах хворіє на рак платанів. Прекрасна рослина з незвичайною корою що відшаровується, підходить для великих парків і широких вулиць. Зона зимостійкості 6А

Populus alba (тополя біла, або тополя срібляста) 'Nivea'

Ареал дикого виду практично вся територія Європи, Північна Африка, на Кавказі до Центральної Азії, зростає в заплавних лісах і їх галявинах, на регулярно затоплюваних, на свіжих, багатих суглинних, глинистих, піщаних і гравійних грунтах. Утворюючи ліси, гаї чи по одинокі дерева. Зростає в співтоваристві з в'язом, дубом черешчатим, вільхою та ясенем. Листопадне велике дерево 20-30 м. (іноді до 40 м.) висотою і 15-20 м. шириною, з широко-кулястой рихлой кроною, і найчастіше коротким кривим і перекошеним стволом, бічні гілки нерегулярні, нижні гілки звисають. На піщаних грунтах (дюнах) зростає часто тільки як чагарник. Швидко зростаючий, річний приріст 50-60 см. у висоту і 40 см. в ширину, в 40 років має остаточну висоту, живе близько 400-600 р. Молоді пагони оливково-зелені до зеленувато-сірих, кора біло-сіра до темно-сірої з віком глибоко довгасто-тріщинувата. Листя дуже різні, яйцевидно-округлі або яйцевидно-трикутні, края грубо-зубчасті, 6-12 см. завдовжки, зверху темно-зелені глянцеві, знизу білуваті, края хвилясті, осіннє забарвлення лимонно-жовте, велика частина листя опадає зеленими. Цвіте до або з розпускання листя в квітні-травні, чоловічі сережки товсті 3-7 см. завдовжки червоно-бурі, жіночі сережки 10-12 см. завдовжки з жовтувато-зеленими рильцями, запилюються вітром. Плід конусоподібні подовжені коробочки зібрані гронами, розкриваються і звільняють багато дрібного пухнастого насіння, дозрівають в червні. Коренева система в місцях з високим рівнем грунтових вод поверхнева, на сухих грунтах дуже глибока. Основні коріння розходяться в формі одного або декількох вінців один над одним радіально прямо від стовбура. На бідних грунтах дуже широко розростаються, можуть досягати чверті гектара, на родючих ледь досягають проекції крони, дає рясні кореневі нащадки. Віддає перевагу місцям розташування сонячним до легкої тіні, грунти свіжі-вологі багаті поживними речовинами, від слабо кислих до сильно лужних, дуже невибагливий і добре росте на сухих грунтах, на пісках тільки як чагарник. Морозостійкий, стійкий до міського клімату, промислових викидів, виносить спеку, вітростійкий, виносить засолення грунту і солоний вітер. Без наслідків переносить короткочасні періоди повеней. Зона зимостійкості 4

Populus nigra (тополя чорна, або осокір)

Ареал дикого виду Центральна, Південна і Східна Європа, зустрічається рідко в Азії, Персії, Північній Африці. Росте в низинах уздовж річок, на сирих, заливних лугах, періодично затоплюваних грунтах, на глибоких родючих глинистих і піщаних, кам'янистих грунтах. Листопадне велике дерево 20-25 (30) м. заввишки і 15-20 (30) м. шириною, з широкою рихлою кроною, і прямим але не до самої верхівки йде стволом, гілки розташовані нерегулярно і широко розлогі. Швидко зростаючий, річний приріст 70 (80) см. у висоту і 50 (60) в ширину, тривалість життя 200-300 (іноді до 400) років. Молоді гілки жовто-коричневі блискучі, сучкуваті, бруньки на кінцях пагонів до 12 мм. довжиною, бічні бруньки 6 мм., кінці загнуті назовні, червоно-коричневі, навесні клейкі, кора темно-сіра майже чорна, товста, тріщинувата. Листя дуже різні, від яйцевидних до ромбовидних, трикутних і довгасто-загострених, 5-10 см. завдовжки і 4-8 см. шириною, зелені, осіннє забарвлення жовте. Цвіте в березні-квітні, квітки дводомні звисаючі сережки, чоловічі червоно-пурпурні 5-8 см. завдовжки, жіночі сережки жовто-зелені 10 см. завдовжки. Плоди конусоподібні подовжені коробочки зібрані гронами, дозрівають в травні-червні, розкриваються і звільняють безліч дрібних білих пухнастих насінь. Коренева система поверхнева, на сухих місцях глибоко і широко розпростерта, утворює нащадкі, єдиний з тополь виносить засипання щебенем, переносить тимчасові повені. Віддає перевагу сонячним до легкої тіні місцям. До грунтів невимогливий, росте на сухих місцях (дюнах), утворює форму з прямим стовбуром на вологих глибоких родючих грунтах з кислою реакцією, любить вапнування, уникає болотисті кислі грунти. Вітростійкий, морозостійкий, теплолюбний, утворює багато тіні. Зона зимостійкості 4

Populus nigra (тополя чорна) 'Italica'

Листопадне високе швидкоростуче дерево 20-30 м. заввишки і близько 3-5 м. шириною, з вузькою колонновидной формою крони, і декількома основними гілками що йдуть до самої вершини, часто має лише один центральний стовбур. Бічні гілки густо розгалужені ростуть строго вертикально. Листя блискучі світло-зелені, ромбовидні, 6-8 см. завдовжки, восени жовті, залишаються довгий час зеленими. 'Italica' чоловічий клон тополі чорної, чоловічі сережки з'являються в березні квітні. Світлолюбива, невимоглива, віддає перевагу родючим вологім грунтам, лужним, любить вапнування, на занадто сухих місцях хворіє, утворюються сухо-вершини. Вітростійка, морозостійка, теплолюбна, трохи схильна до хвороб, грибним інфекціям, відмирання гілок, з віком стає ламкою. Решта особливості як у виду. Високе струнке швидкоростуче дерево, не зав'язує плодів, часто використовується для шпалер і в вітрозахисних посадках, прекрасна рослина для посадки на розділових смугах. Зона зимостійкості 4

Populus tremula (тополя тремтяча, або осика тремтяча, або осика звичайна)

Тополь тремтячий поширений в районах з помірним і холодним кліматом, широко поширений в центральній Європі, зростає в Північній Африці, Малій Азії, в Сибірі. Зустрічається в світлих змішаних лісах, на лісових галявинах, вітрозахисних смугах на полях, пустельних місцевостях, скелястих схилах і кам'яно-насипних відвалах, на помірно родючих, вапняних, слабокислих, рихлих або змішано піщано-глинистих грунтах. Листопадне середнє або велике дерево, від (8) 10 до 20 (30) м. висотою і (5) 7-10 (12) м. шириною, з рихлой асиметричной дуже мальовничой кроной, з вузьким прямим стовбуром. На піщаних бідних грунтах або в горах багатостовбуровий або у вигляді куща, часто утворює густі зарості. Швидко зростаючий, в молодості річний приріст близько 80 см. в висоту, після 15 років 30-40 см., живе до 100 років. Молоді гілки блискучі жовто-коричневі, пізніше сірі, кора довго залишається гладкою, жовта або зелено-сіра, з віком тріщинувата, чорна. Листя яйцевидно-округлі або майже круглі з гострою або тупою верхівкою, края зубчасті, 3-8 см. завдовжки і шириною, хвилясті, на довгих зверху сплюснених черешках, тому листя легко коливаються при русі повітря, зверху матово-зелені, знизу блакитні, восени жовті і оранжево-червоні. Цвіте в березні-квітні до розпускання листя, квітки одностатеві звисаючі сережки, чоловічі сережки 7-12 см. завдовжки пурпурні, жіночі на короткому черешку червоні з пурпуровими рильцями. Плоди округло-довгасті коробочки зібрані гронами, звисають, дозрівають в червні і розкриваються звільняють безліч дрібних біло-опушених насінь. До грунтів невибагливий, добре росте на сухих піщаних і болотистих грунтах, воліє помірно родючі грунти, від кислих до лужних. Коренева система залежить від структури грунту, на піщаних грунтах дуже широко простягаються, інтенсивно обплітає грунт, утворюючи багато кореневих нащадків, на родючих грунтах менш агресивна. Світлолюбивий, виносить півтінь. Морозостійкий, стійкий до міського клімату, листя покращує грунт, висушує болотисті грунти. Зона зимостійкості 2

Populus tremula (тополя тремтяча) 'Erecta'

Листопадне швидкоростуче дерево середнього розміру, 10-15 м. заввишки і 3-5 м. шириною, з дуже вузькою колоновидною кроною, гілки ростуть строго вертикально уздовж стовбура. Річний приріст близько 50 см. заввишки. Листя типові для виду, тремтять і шелестять навіть при найменшому подиху вітру. Чоловічий клон. Усе інше, коренева система, переваги та особливості як у виду. Невибагливий, морозостійкий, вітростійкий сорт, цінне компактне вузькокронне дерево для посадок на тісних вузьких місцях, на вузьких розділових смугах, використовується для створення куліс і вітрозахисних смуг, використовується в ландшафтних композиціях, вертикальні акценти на площах і біля будівель. Зона зимостійкості 2

Prunus cirasifera (слива розчепірена) 'Hessei'

Невелике листопадне дерево або прямостоячий кущ до 5 м. заввишки. Крона нерегулярна округла. Пагони темно-фіолетово-коричневі. Своєрідні листя з мінливм забарвленням і формою, червоні з жовтой нерегулярной облямівкою, вузькі і злегка зазубрені, нерегулярно розрізані або частково деформовані. Квітки білі, цвіте в травні. Світлолюбна, виносить півтінь. До грунтів і вологи невибаглива, росте на всіх садових грунтах від помірно сухіх до свіжих. Використовується для невеликих ділянок, куліс і формованих живоплотів. Зона зимостійкості 5А

Prunus cirasifera (слива розчепірена) 'Nigra'

Невелике листопадне дерево або великий кущ, 5-7 м. висоти і 3-6 м. ширини, з округлою або конусоподібною кроною, з віком трохи нерегулярною і відкритою кроною, мальовничо звисаючими гілками. Повільно зростаюча, річний приріст 25 см. Листя темно-пурпурно-червоні, блискучі, не міняють колір весь сезон. Квітки темно-рожеві з'являються перед або разом з розпусканням листя, в квітні. Плоди округлі темно-червоні, 2-3 см. діаметром, соковиті і солодкі. Світлолюбна, виносить півтінь. До грунтів і вологи невибаглива, віддає перевагу помірно сухім до свіжих (вологих), багатим суглиновим субстратам, нейтральним до сильно лужних. Сорт стійкий до міських умов і посухи, добре підходить для озеленення міст, в одиночних і групових посадках. Підходить для формованих живоплотів. Зона зимостійкості 5А

Prunus laurocerasus (лавровишня або лавровишня лікарська) і сорти

Лавровишня одна з найбільш декоративних вічнозелених листяних рослин, рекомендується для вирощування в південних регіонах України.

Високодекоративна рослина родом з межуючих регіонів з Чорним морем, південно-східна Європа, південно-західна Азія, росте в теплих і помірних областях. З 16 століття широко культивується в садах і парках в помірних регіонах по всьому світу. Вічнозелений досить швидко зростаючий високий ширококонусовидний густий кущ або невелике дерево, в 20 річному віці досягає від 4 до 8 м. висоти і ширини. Листя темно-зелені, зверху глянцеві, жорсткі, шкірясті, розташовані чергово, вузькоеліптичні, великі до 15 см. завдовжки. Цвіте в травні, квітки білі в вертикальних суцвіттях до 15 см. довжиною, ароматні. Плоди соковиті округлі кістянки, при дозріванні чорні. Коренева система сильна, основні коріння глибокі, на піщаних грунтах до 1,5 м. Світлолюбна, виносить тінь. До грунтів в цілому невимоглива, добре росте на сухих, вологих, гумусних родючих садових грунтах, від слабо кислих до лужних, добре розвивається на легких піщаних грунтах. Добре переносить спеку і посуху, тиск коренів інших дерев, на відміну від рододендронів та інших рослин цвіте в тіні, виносить засолення, прекрасно переносить радикальну обрізку. Мало морозостійка, в середньоєвропейській смузі часто підмерзає до висоти снігового покриву, рекомендується для південних регіонів України, на сьогоднішній день виведені більш стійкі морозостійкі сорти лавровишні. Сортові форми можна пробувати вирощувати в середній смузі. Лавровишня з її численними сортами, своєю невибагливістю, тіньовитривалістю, добре переносить стрижки та формування, здатністю переносити посуху і засолення, декоративна круглий рік, лавровишні не можуть не привернути до себе любителів рослин. Лавровишні широко використовується в вільно зростаючих і прямо формованих живоплотах, а також в посадках на схилах для зміцнення грунту. Використовується в народній медицині і флористики. Всі частини рослини отруйні, крім м'якоті плодів, м'якоть плодів майже не містить отруйну речовину амигдалин, м'якоть їстівна в'язка, насіння отруйні. Зона зимостійкості 7А

Prunus padus (черемха звичайна)

Ареал поширення в природі: Європа, Північна Азія до Кореї і Японії. Зростає на вологих полезахисних смугах, між лугами, на лісових галявинах, як підлісок в заливних лісах, болотах, у струмків і ярів, на родючих, гумусних і глибоких, часто на каменісто-глинистих і піщано-глинистих грунтах або суглінках. Листопадне невелике дерево або багатостовбуровий великий кущ, 6-10-15 (18) м. заввишки і 4-8 (10) м. шириною, з вузькояйцевидной або округлой щільной кроной, з віком трохи нерегулярними звисаючими гілками. Швидко зростаюча, в молодості річний приріст 50-70 см. заввишки, пізніше повільніше наполовину, живе до 60 років. Молоді пагони коричневі з численними чечевичками, кора чорно-сіра пахне гірким мигдалем, крім того містить каучук, дубильні речовини і смоли. Листя еліптичні, довгасті або широко назад яйцеподібні 6-10 см. завдовжки, з верху темно-зелені, матові, знизу блакитно-зелені, часто розпускаються дуже рано, восени жовті, іноді червонуваті. Цвіте в квітні-травні, квіти білі, рихлі, злегка підняті або звисаючі суцвіття 10-15 (20) см. завдовжки, з'являються після розпускання або одночасно з листям, запашні, медоноси, дають нектар і багато пилку. Плоди дрібні блискучі кулясті вишні, розміром з горох, їстівні, слідкувато-гіркуваті, сильно в'яжучі, використовуються для приготування соків, мармеладу і оцету. Дозрівають в липні-серпні, плодоношення з 5-6 років, щорічне. Коренева система сильна, густо розгалужена і дуже широко розпростерта, рідко йде в глибину, має гарну відновну здатність, утворює багато кореневих нащадків, добре переносить повені. Світлолюбна, виносить півтінь. Невимоглива, виносить короткочасну посуху, росте на майже всіх грунтах, віддає перевагу зволоженим гумусним багатим поживними речовинами субстратам, від кислих до лужних. Добре росте на свіжих піщаних місцях, де і може вирости до значних розмірів. Морозостійка, іноді страждає від пізніх заморозків, переносить міські умови, висушує вологі грунти, добре відростає. Зона зимостійкості 3

Prunus padus (черемха звичайна) 'Colorata'

Декоративне швидкозростаюче листопадне дерево середнього розміру або великий кущ, 6-10-15 м. заввишки і 4-8 (10) м. шириною, з округлою густою кроною, часто низько розгалужене. В молодості річний приріст 50-70 см. заввишки, пізніше повільніше наполовину. Листя еліптичні, в молодості червоно-коричневі, пізніше коричнево-зелені. Квіти темно-рожеві, декоративні, зібрані в пучки, з сильним запахом, медоноси, дають нектар і багато пилку, цвіте в травні. Решта особливості, коренева система, грунт, плодоношення і переваги як у виду Prunus padus. Добре виглядає біля водойм або на великих газонах. Зона зимостійкості 3

Pyrus salicifolia (груша верболиста) 'Pendula'

Листопадне посухостійке невелике мальовниче дерево світло-сірого кольору, 8-10 м. заввишки, зі звисаючими гілками. Гілки дуже густо розгалужені з сіро-білим опушенням, пізньої осені стають гладкими. Листя вузьколанцетні або вузькоеліптичні, до 9 см. завдовжки при ширині 1-1,2 см, покриті сріблястими волосками, нагадують листя верби, дуже довго тримаються на дереві. Цвіте в квітні, квітки білі невеликі грона з 6-8 квіток, розпускаються разом з листям. Плоди дрібні, зелені і тверді круглої або грушоподібної форм 2-3 см. завдовжки, плодоношення вересень-жовтень. Під час плодоношення дерево виглядає дуже цікаво - груши на плакучій вербі. Коренева система глибока. Світлолюбна, морозостійка, виносить спеку і посуху, дуже невимоглива, добре росте на всіх дренованих грунтах, виносить сухі, але краще трохи свіжі не дуже бідні субстрати, від нейтральних до сильно лужних. Стійка до міських умов, підходить для посушливих районів з несприятливими грунтовими умовами, для закріплення пісків. Зона зимостійкості 5В

Prunus spinosa (терен, або слива колюча)

Ареал: Європа, Північна Африка, Західна Азія. Зростає по сонячних лісових галявинах, на полях, околицях доріг, зазвичай хащами, як піонерна рослина на бідних сухих до свіжих багатих гумусових грунтах. Листопадний дуже повільно зростаючий невеликий колючий чагарник, 1-3 (5) м. заввишки і завдяки кореневим нащадкам значно ширше. Скелетні гілки сильні, вертикальні, густо гіллясті, добре розгалужені, гілки спочатку червонувато-сірі, пізніше чорніють, короткі пагони покриті колючками, що утворює непрохідні колючі зарості. Листя розташоване чергово, оберненояйцевидні, еліптичні, 3-4 (5) см. завдовжки, темно-зелені матові, зубчасті, осіннє забарвлення не дуже привабливе, злегка жовтувате або іноді червонувате. Цвіте і плодоносить рясно. Цвіте до розпускання листя в кінці квітня в травні, квітки білі частіше поодинокі 1-1,5 см. шириною. Плоди округлі однокостянкі 1,5 см. в діаметром, темно-сині, чорнуваті, з блакитним нальотом, їстівні, дуже кислі, м'якоть не відділяється від кісточки, тільки підморожені жорсткі ягоди стають солодко-кислими. Коренева система плоско розпростерта, густо проростає в грунті, утворює багато кореневої порослі, не виносить повені. Світлолюбна, виносить півтінь. Дуже невимоглива рослина, росте практично на всіх грунтах, як на сухих так і на вологих, вважає за краще багаті поживними речовинами вапняні суглинки. Рекомендується для живоплотів і великих пейзажних парків. Висаджується для зміцнення грунту на схилах, ярів, по берегах річок і каналів. Зона зимостійкості 5А

Quercus palustris (дуб болотний)

Ареал Східна Північна Америка, зростає на погано дренованих грунтах, у передгірній зоні, в болотистих місцях, заливних від річок і струмків, на глибоких вологих-сирих глинистих грунтах і суглинках, де вода може стояти декілька тижнів. Листопадне струнке середньої величини дерево, 15-20 до 30 м. заввишки і 8-15 до 20 м. шириною, з ширококонусовидной кроною і прямим стовбуром з розлогими гілками, з віком сильно провислі, особливо нижні. Повільно зростаючій, річний приріст близько 25 см. Кора сіро-коричнева або темно-сіра, довго залишається гладкою. Листя зелені, з обох сторін блискучі, по контуру дуже різні, глибокорозрізані, 7-15 см. завдовжки і шириною, восени червоно-коричневі, часто багряно-червоні. Плоди напівкулевидні на третину в чашечці жолуді, на короткому черешку або без нього. Коренева система стрижнева з поверхневим бічними корінням. Світлолюбний, до грунтів і вологи невимогливий, добре росте як на нормальних, так і на сухих, вологих, навіть заболочених грунтах, віддає перевагу глибоким родючім субстратам, кислим або слаболужним. Стійкий до міських умов, переносить забруднення сірою, схильний до утворення сухих гілок, також і в природі. Підходить для парків, придорожніх посадок і пейзажних композицій. Зона зимостійкості 5В

Quercus robur (дуб черешчатий, або дуб звичайний, або дуб літній, або дуб англійський)

Ареал Європа, північ Малої Азії, зростає по рівнинах, долинах і заливних лугах, в змішаних лісах, на глибоких, вологих, родючих, вапняних, помірно кислих глинистих і суглинних грунтах. Листопадне монументальне дерево з широкою округлою високо-сводчатой рихлой і світлой кроною, 25-35 (40) м. заввишки і 15-20 (25) м. шириною, на відкритих місцях з коротким стволом, сильними товстими нерегулярними широко розлогими гілками, з віком вузлуватими живописно закрученими. Дерево з середньою швидкістю росту, річний приріст 35 см. у висоту і 25 см. в ширину, живе до 500-1000 років. Кора темно-сіра, майже чорна, з глибокими тріщинами. Листя шкірясті, з верху зелені, з низу світло-зелені, оберненояйцевидні, 10-15 см. завдовжки, хвилясті з кожного боку 3-6 округлі лопаті, восени жовті або жовто-коричневі, довго тримаються на дереві, до весни. Плоди жолуді 2-3 см. завдовжки на черешку 5-12 см. завдовжки, часто по кілька штук на черешку. Коренева система в молодості глибока, з віком розвивається потужна бічна розгалужена, проростає поверхнево і в глибину. Світлолюбивий, виносить півтінь, в молодості тіньовитривалий, до грунтів і вологи невимогливий, добре росте на сухих нормальних грунтах, кислих до лужних. Оптимальні грунти багаті мінералами глибокі свіжі до вологих, важкі суглинки, гумусні грунти заболочених лісів. Морозостійкий, теплолюбний, виносить періоди літньої спеки без наслідків, виносить великі коливання температур і вологі, димо-газостійкий, виносить затоплення і застій води до 3 місяців. В останні роки сильно пошкоджується дубовим заболонником і дубовой листовійкою, хворіє борошнистою росою. Надзвичайно стійкий до штормових вітрів, після обрізки верхівки розвивається поросль з сплячих бруньок, листя підвищує кислотність грунту. Рекомендується для посадки в парках, житлових районах і уздовж доріг. Зона зимостійкості 4

Ribes alpinum (смородина альпійська) 'Schmidt'

Ареал дикого виду вся Європа до Східного Сибіру і північно-західної Африки (Атлаські гори). У Центральній Європі від низин (рідше) до гір, в Альпах на висоті до 2000 м. зростає в багатих травою гірських мішаних лісах, часто в липових і букових, в ущільних лісах, по гірських лугах, також в заплавних лісах рівнин. Зростає на свіжих, родючих, частіше лужних, але і на помірно кислих, гумусних, рихлих, вологих, часто кам'янистих суглинках. Листопадний повільнозростаючій невеликий кущ з пружними строго вертикальними прямими головними пагонами, досягає близько 1-2 (2,5) м. заввишки і шириною, густо розгалужений, з віком крона більш округла, гілки трохи звисають. Молоді пагони світло-сіро-коричневі, кора щорічно відшаровується смужками. Листя розташоване чергово, 3-5 лопатеві, округлі, 3-5 см. завдовжки, соковито-зелені, з'являються ранньою весною і довго залишаються на кущі, осіннє забарвлення жовте. Цвіте в квітні-травні, чоловічі квітки зеленувато-жовтого кольору зібрані в густі суцвіття, складаються з 15-30 чоловічих квіток, жіночі складаються 1-5 квіток утворюють непониклі кисті. Плоди рожеві ягоди розміром 6-8 мм., їстівні, позбавлені смаку. Коріння густо розгалужені, з великою кількістю тонких коренів, помірно глибокі. Тіньовитривала, з великою амплітудою розташування, до грунтів невимоглива, росте на всіх видах грунту, на сухих, сирих, від слабо кислих до лужних, віддає перевагу свіжим вапняним і родючім, середньотяжкім і важкім. Морозостійка, виносить тиск коренів великих дерев, міську і промислову среду, добре стрижеться, не обгризається дичиною. Чудова для невисоких живоплотів і підбиття під великими деревами. Крок посадки живоплоту: 8-9 шт. на м/п., в 2 або 3 ряди, оптимальна висота формованої огорожі 0,5-1 м. Зона зимостійкості 3

Robina pseudoacacia (робінія псевдоакація, або псевдоакація, або робінія звичайна, або біла акація) і сорти

Ареал дикого виду Східна Північна Америка, зростає в змішаних листяних лісах, на пустощах, занедбаних полях, на помірно родючих, вологих і сухих, рихлих піщаних, глинистих і кам'янистих грунтах. Листопадне велике дерево 20-25 м. заввишки і 12-18 (20) м. шириною, з округлою рихлою кроною, часто з кривим стовбуром, з віком набуває мальовничу парасолькоподібну форму крони. У молодості дуже швидкоростуча, річний приріст 1-1,2 м. в висоту, після 10 років 25-50 см., після 40 років близько 20 см. Молоді пагони червоно-коричневі, ребристі, сильно колючі, колючки до 3 см. завдовжки, стара кора темно-коричнева до темно-сірої, глибоко тріщинувата. Листя складні, непарноперисті 20-30 см. завдовжки, складаються з 9-19 еліпсоїдних листочків 3-4 см. завдовжки, темно-зелені з сизувато-блакитним нальотом, з нижнього боку світло-зелені, розпускаються пізно, восени жовті. Цвіте в кінці травня початку червня, квітки двостатеві, зібрані в білі звисаючі кисті 10-25 см. завдовжки на молодих пагонах, з солодким запахом, медоноси, мед відноситься до кращих сортів з тонким ароматом і довго не кристалізується. Квіти їстівні в сирому вигляді, з них роблять наливки і настойки. Плоди коричневі плоскі стручки з 4-10 насінням, часто зимують на дереві. Коренева система в молодості стрижнева, через 15-20 років потовщується, потім починає формувати бічні корені, що залягають дуже близько від поверхні і далеко простягаються. На піщаних грунтах глибина коренів досягає 2-6 м., на коренях утворюються вузлики що містять бактерії, зв'язують азот, утворює кореневі нащадки, відноситься до інвазівних видів, включена в сотню рослин найбільш небезпечних чужорідних видів у флорі Європи. Світлолюбна, невимоглива, добре росте на бідних сухих піщаних і гравійних грунтах, від слабо кислих до лужних, уникає вапняні. Віддає перевагу родючим, свіжим, помірно сухім, рихлим глинистим грунтам. Погано росте на важких сирих і бідних киснем субстратах. Коріння потребують підвищений вміст повітря в грунті, тому віддає перевагу рихлим грунтам. Морозостійка, в молодості іноді страждає від пізніх заморозків, теплолюбна, стійка до спеки і посухи, добре переносить міський клімат, промислові викиди, переносить засолення, листя і коріння збагачують грунт азотом, при пораненні коренів коренева система швидко відновлюються. Листя і кора отруйна для коней, для корів і кіз є хорошим кормом. Для людини, кора, листя, боби, насіння, отруйні. Отруйні виділення коренів і листя витісняють інші рослини. Завдяки високій декоративності і невибагливості і хорошого медоноса, широко використовується в садах і парках, в обсадка доріг для вітрозахисних смуг, і закріплення укосів залізничного полотна, для зміцнення пісків схилів ярів. Добре переносить стрижку, підходить для живоплотів. Зона зимостійкості 6А

Rosa rugosa - Rosa Dagmar Hastrup (Роза ругоза, або Троянда зморшкувата, або Шипшина зморшкувата)

Потужний розлогий кущ 0,6-0,8 м. заввишки. Пагони товсті сіро-зелені мало розгалужені з численними шипами, утворює поросль, на піщаних грунтах завдяки кореневим нащадкам швидко розростається і утворює непрохідні хащі. Листя розташоване чергово непарноперисті складаються з 5-9 еліптичних листочків 5 см. завдовжки, блискучі, молоді світло-зелені пізніше темно-зелені, грубі, шорсткі, зморшкуваті, з нижнього боку світло-зелені. Квітки світло-рожеві середнього розміру 6-8 см. діаметром поодинокі або зібрані в невеликі багатоквіткові грона з ніжним ароматом. Цвіте рясно і тривало, двічі за сезон, на пагонах поточного року і на пагонах минулих років. Плоди багряно-червоні плоскоокруглі великі 2,5 см. діаметром у великій кількості, декоративні, їстівні, містять близько 3% вітаміну C. Коренева система потужна, основні коріння глибокі, бічні корені широко поширені. Світлолюбна. До грунтів невимоглива добре росте навіть на найбідніших піщаних грунтах від кислих до слабо лужних, при занадто високому значенні pH хворіє залізним хлорозом. Морозостійка, хворобостійка, стійка до спеки і посухи, стійка до міських умов, стійка до засолення грунту, переносить вплив вітрів з солоним повітрям з піском. У посадках на морських узбережжях листя не страждають від літніх солоних штормів, зміцнює грунт, не чутлива до механічних пошкоджень, добре переносить і відростає після стрижки. Троянда зморшкувата широко культивується в зоні помірного клімату, має кілька садових форм: сорт 'Alba' з білими і сорт 'Moje Hammarderg' з фіолетово-рожевими запашними квітками. Щільність посадки: 4-5 шт./м². Зона морозостійкості 4

Rosa rugosa (Роза ругоза або Роза зморшкувата) 'Hansa'

Середньорослий кущ 1,2-1,5 (2) м. заввишки, пагони товсті сіро-зелені пониклі покриті численними шипами. Квітки фіолетово-рожеві напівмахрові великі 9-10 см. діаметром з сильним чудовим ароматом гвоздики. Цвіте безперервно все літо і осінь, після цвітіння утворюються великі яскраво-червоні плоди. Листя темно-зелені зморшкуваті блискучі. Дуже витривала, морозостійка, стійкість до хвороб дуже висока практично не хворіє, до грунтів невимоглива добре росте навіть на бідних грунтах, стійка до спеки і посухи, стійка до міського клімату. Випускає кореневі нащадки. Хороша для живоплотів і в одиночних посадках. Щільність посадки: в ряду 1 шт./м., в групах 2 шт./м². Зона морозостійкості 5А

Salix alba (верба біла або срібляста)

Верба біла найвища і довгоживуча з усіх Верб, живе 80-200 років. Поширення і середовище проживання в природних умовах вся Європа (за винятком Крайньої Півночі), Західна і Північна Азія, натуралізовалася в Північній Америці. Культивується в багатьох місцях як культурна рослина, часто дичавіє на місці посадок. Зростає біля берегів морів, річок, струмків і озер, в заплавних лісах, часто зростає з тополею, осикою і іншими видами на свіжих або вологих, періодично затоплюваних родючих вапняних грунтах або глинистих і мулистих грунтах. Іноді створює чисті або змішані великі протяжні зарості, що тягнуться вздовж річок або озер на багато кілометрів. Листопадне струнке велике дерево 15-20 (25) м. заввишки і 10-15 (30) м. шириною, з високо-склепінчастою шатровидной рихлой кроною і широко розлогими гілками, іноді з пірамідальной широкой кроною. В молодості швидкозростаюча, річний приріст до 15 років близько 60-80 см. у висоту, до 30 років близько 30 см., після 30 років 20 см. Молоді пагони золотисті, жовто-зеленувато-коричневі або червоно-бурі, на кінцях сріблясто-пухнасті, стара кора сіра грубо-тріщинувата. Листя вузьколанцетні або ланцетні, до 15 см. завдовжки і 1-3 см. шириною, при розпусканні білуваті, пізніше зверху темно-сіро-зелені, матові або слабо блискучі, з низу сріблясті, з обох сторін сріблясто опушені, осіннє забарвлення незначне. Цвіте в квітні-травні, жовті сережки з'являються разом з розпусканням листя мають приємний аромат, ранній медонос. Плоди довгасті грушоподібні коробочки 4-6 мм. довжиною на ніжках до 1 мм. довжиною, дозрівають в травні-червні, відкриваються на 2 стулки, з дрібним насінням схожі на палички з довгими білими волосками. Коренева система плоска далеко розпростерта, з великою кількістю тонких коренів. Світлолюбна, до грунтів дуже невимоглива, добре росте навіть на помірно сухих піщаних грунтах, переносить невелику засоленість грунту, віддає перевагу родючим вологим лужним грунтам. Вітростійка, морозостійка, трохи теплолюбна, стійка до міського клімату і шкідливих викидів, випромінювання, завдяки дуже високому вмісту повітря в ксилемі переносить тривалі періоди перезволоження грунту, має високі регенеративні здібності. Відмінно розмножується живцями, навіть кілками, відсоток вкорінення близько до 100%. Широко використовується в декоративному садівництві, особливо в парках і лісопарках розташованих на берегах великих водойм і при обсадці доріг. Зона зимостійкості 4

Salix alba 'Tristis' актуально Salix × sepulcralis 'Chrysocoma' (верба біла або верба золотистоволосая)

Один з найпопулярніших в озелененні сорт верби, був отриманий шляхом схрещування морозостійкої верби Salix alba (верба біла) і плакучої верби Salix babylonica (верба вавилонська, або плакуча), вперше став доступний в 1888 р. під назвою Salix vitellina pendula nova, в 1908 році отримала назву Salix alba 'Tristis' і також відома під назвою Salix х sepulcralis 'Crysocoma'. Листопадне дерево середніх розмірів, 20 (22) м. висоти і такої ж ширини, з мальовничою плакучою кроною. Скелетні гілки вертикальні широко розкидисті з золотисто-жовтими гнучкими довгими густими прутєвидними гілками звисаючими до землі, красиво виглядає навіть в безлистому стані. Швидкозростаюча, в молодості до 20-25 років річний приріст близько 60 см. Листя ланцетні, 8-12 см. завдовжки, тьмяно зелені, при розпусканні яскраво-жовто-зелені, восени жовто-зеленого кольору. Цвіте в квітні вузькі жовті сережки, медоноси, з'являються разом з листям. Коренева система поверхнева дуже широко розпростерта, що обмежує її використання в невеликих садах. Віддає перевагу сонячним до легкої тіні місцям. Морозостійка, до грунту і вологи невимоглива, виносить навіть дуже сухі місця розташування. Дуже декоративне дерево круглий рік, займає велику площу, добре виглядає біля водоймищ і на великих газонах. Зона зимостійкості 5А

Salix caprea (верба козяча або Бредіна)

Ареал Європа, Північна Азія. Росте на лісових галявинах, уздовж доріг, живоплотах, гравійних кар'єрах, каменіломнях, пустощах, в світлих лісах різного складу і вздовж водойм, переважно на свіжих, сирих, родючих, слабокислих або слаболужних глинистих грунтах, уникає заболочених грунтів. Листопадний великий кущ або невелике дерево, основні гілки вертикальні, з віком нижні гілки слабо звисають. Швидкозростаюча, досягає 5-8 м. в висоту, 3-6 м. в ширину, іноді досягає більше 10 м. в висоту. Пагони темно-червоно-коричневі або червонувато-оливкові, з тіньової сторони оливкові, пізніше кора сіро-зелена, з віком сіра. Листя розташовані чергово, довгасто-еліптичні або широкоовальні, 10 см. завдовжки, зелені, зморшкуваті, з нижнього боку біло-сірі опушені особливо по жилах. Одна з найбільш раноквітучих рослин, цвіте в березні-квітні, великі сріблясто-сірі або золотисто-жовті сережки перед розпусканням листя, хороший ранній медонос, мед з верби козячої дрібнозернистий має золотисто-жовтий колір. Крім надзвичайно великої кількості нектару (при сприятливих умовах), з верби козячої бджоли збирають цветень, медяну росу і клей. Плодоносить дуже рясно, плід рідко-волосиста коробочка 7-8 мм. довжиною, насіння дозріває в травні, розносяться вітром на значні відстані. Коріння плоско-поширені, густо розгалужені, добре скріплюють грунт. Місцезнаходженню віддає перевагу світлому, але переносить і легку тінь. До грунтів невимоглива, росте на всіх сухих, сирих грунтах, від сильно кислих до слабо лужних, добре росте і на дуже сухих піщаних грунтах, оптимальні свіжі-вологі кислі низинні грунти. Морозостійка, але страждає від пізніх і ранніх заморозків. Розмножується насінням, живцями, на відміну від інших видів верб вкорінюється погано, в природних умовах при рубці розмножується порослю. Верба козяча використовується для закріплення схилів, має декоративні форми. Зона зимостійкості 4

Salix purpurea (верба пурпурна)

Ареал виду охоплює Північну Африку, Південну і Західну Європу, в Центральній Європі на північ до лінії: Гольштайн, південне узбережжя Балтійського моря, Литва, Верхня Волга, Південний Урал, а також Південна і Середня Азії. Часто росте в заплавних заростях і лісах, на вологих схилах і по берегах річок, періодично затоплюваних, родючих, зазвичай вапняних, глинистих гравійних, мулистих і піщаних грунтах. Листопадний великий швидкозростаючий тонкогіллястий кущ, іноді невелике дерево, 3-5 (10) м. заввишки і шириною. Гілки гнучкі, гладкі, кора червоно коричнева, пізніше сіра. Листя розташоване чергово, ланцетні, 8-10 см. завдовжки, зелені, з низу блакитні або блакитно-зелені. Цвіте до розпускання листя або одночасно з ними в березні-квітні, сережки червоні, потім жовтуваті, 3-4 см. завдовжки. Основні коріння глибокі або поверхневі і густо розгалужені. Місцезнаходження воліє сонячне до півтіні. Невимоглива, добре росте на всіх помірно сухих і сирих грунтах, переносить затоплення, грунти від слабо кислих до сильно лужних, вапняних, а також на сухих і гравійних грунтах, піонерний вид. Морозостійка переносить спеку і посуху, не надто тіньовитривалиа, стійка до міських умов, висока регенеративна здатність. Придатна для живоплотів і зміцнення берегів і схилів. Має декоративні форми. Зона зимостійкості 5А

Salix purpurea (верба пурпурна) 'Nana'

Листопадний напівкруглий густий невеликий кущ з численними тонкими пагонами червоно-коричневого кольору. Виростає до 2 м. в висоту (іноді вище), в природі в два рази ширше, 30 літня рослина має 2 м. в висоту і 5 м. в ширину. Листя ланцетні 6-10 см. завдовжки, сріблясто-сірі, з нижньої сторони блакитні. Жіночий сорт, квітучі сережки непримітні, цвіте в березні-квітні. Невибаглива, росте на грунтах різной родючості, добре росте на помірно сухих і вологих грунтах, від средньокислих до абсолютно лужних. Переносить морози і спеку, посухостійка, переносить тривале затоплення. Світлолюбна. Інші дані і характеристики як у основного виду Salix purpurea. Потребує щорічну обрізку. Використовується в низьких стрижених живоплотах, для зміцнення берегової лінії водоймищ, особливо на затоплюваних ділянках. Зона зимостійкості 5А

Salix repens var. nitida (верба повзуча)

(= Salix repens var. Argentea, Salix arenaria)

Листопадний густий низький кущ з підземною віссю і сланкими тонкими пружними пагонами що лежать на землі або трохи підняті, зростає повільно, досягає 0,3-0,8 м. заввишки і в два рази більше в ширину. Часто прищеплюється на невисокий штамб, на штамбі стає деревцем з звисаючою асиметричною кроною. У природі росте в заростях чагарників на приберегових дюнах в атлантичній Європі від західної Франції, Південної Скандинавії і на узбережжі Балтійського моря. Пагони тонкі світло-сіро опушені, вкорінюються. Листя опушене, розташоване чергово, широкоеліптичні, 2 см. завдовжки, цілокраї, при розпусканні блискучі сріблясті, влітку сріблясто-блакитні. Чоловічі сережки жовті 1,5 см. завдовжки, розпускаються в квітні до розпускання листя. Коренева система широко розпростерта. Світлолюбна, зростає на всіх помірно сухих або вологих, кислих і вапняних піщаних грунтах, переносить часте засипання піском, погано переносить важкі грунти. Морозостійка і сонцелюбива, легко переносить спеку, посуху, і сильний вітер, дуже добре росте на піщаних грунтах, дюнах, і переносить навіть любить засипання піском (як трава пісколюб), при цьому сильно розростається, а присипаний піском ствол забезпечує водопостачання. Дуже декоративний невибагливий кущ, прекрасна рослина для зміцнення піщаних дюн на відкритих сонячних місцях. Зона зимостійкості 4

Sambucus nigra (бузина чорна) і сорти

Природний ареал - Європа, Кавказ, Мала Азія, Вірменія, Західний Сибір. Природне місце проживання як підлісок, на лісових галявинах у листяних і хвойних лісах, на свіжих, вологих, родючих, глибоких, гумусових суглинних або глинистих грунтах. Охоче зростає поблизу населених пунктів, у доріг в живих огорожах, на схилах, звалищах (рудеральний чагарник). Листопадний швидкозростаючий широкий вертикально зростаючий великий кущ, іноді невелике дерево з коротким стволом і округлою до високо-склепінчастою кроною і звисаючими гілками. Розміри дорослої рослини 3-7 м. висота і 3-5 м. ширина, річний приріст близько 60 см. у висоту і 45 см. в ширину. Молоді пагони товсті світло-сірі з чечевичками, стара кора сіра тріщинувата, пробкова. Листя супротивно розташовані, непарноперисті, 30 см. завдовжки, темно-зелені, рано розпускаються, при розтиранні мають неприємний запах, листя пізно опадають без зміни забарвлення. Цвіте в червні-липні, великі вершково-білі парасольковидні 10-20 см. діаметром суцвіття, медонос. Плоди округлі чорно-фіолетові блискучі дуже соковиті кістянки, дозрівають в серпні-вересні, зрілі плоди їстівні. Коріння широко розпростерті, густо розгалужені. Світлолюбна, виносить півтінь. До грунтів в цілому невимоглива, воліє свіжі гумусні багаті азотом вапняні грунти (індикатор азоту), добре росте на піщаних сухих субстратах. Морозостійка, стійка до міських умов, висока регенеративна здатність, дуже стійка до впливу солоного повітря і вітрів, мало чутлива до хронічного впливу диму і газу, переносить посуху. Кора, листя, незрілі плоди, слабо отруйні, квіти і зрілі плоди їстівні, плоди крім вітамінів А, В і С, містять калій і інвертований цукор, йдуть на свіжовичавлений сік, зрідка варять киселі, варення, повидло. Суцвіття і плоди використовуються в лікарських цілях. У декоративному садівництві часто вирощується в садах і парках, примітна ароматними суцвіттями і ошатними плодами, виведено безліч сортів з різним листям і рожевими суцвіттями. Зона зимостійкості 5А

Sambucus racemosa (бузина червона, або б. звичайна, або б. кістістая)

Ареал: Європа, Мала Азія, Китай. Росте вздовж доріг, вулиць, на лісових галявинах, вирубках, осипах, в живих огорожах, заростях, на свіжих родючих бідних вапном суглинних грунтах. Листопадний широко розпростертий вертикальний середньої величини кущ, 2-4 м. заввишки і шириною, з прямими основними пагонами і живописно спадачими гілками. Кора світло-сіро-коричнева, гладка, з великими продовгуватими корковими бородавками, і світло-коричневими або жовто-коричневими мітками. Листя супротивно розташовані, непарноперисті, складаються з 5 (7) яйцевидно-ланцетних листочків, зверху зелені, з нижнього боку світліше, без осіннього забарвлення. Цвіте в квітні-травні одночасно з розпусканням листя, щорічно і рясно, цвітіння жовто-зелені вертикальні щільні довгасті суцвіття на кінцях коротких пагонів, 5-10 см. завдовжки, запашні. Плоди округлі багряно-червоні кістянки 0,5 см. діаметром, зібрані в кисті, дозрівають в липні-серпні, в сирому вигляді неїстівні, мають неприємний запах і смак, раніше використовувалися як проносне і блювотний засіб, кісточки отруйні, плоди охоче поїдаються птахами, з їх допомогою в основному і поширюється. Коріння плоско і широко поширюються. Виносить півтінь. Грунти воліє рихлі гумусні бідні вапном, глинисті або піщані, свіжі або вологі, в цілому дуже невимоглива і росте навіть на бідних піщаних сухих грунтах, навіть менш вимоглива ніж бузина чорна, піонерна рослина, уникає вапняні. Бузина червона здавна культивується як декоративна рослина для прикраси садів і парків, квітки і плоди використовують в народній медицині. Зона зимостійкості 4

Sorbaria sorbifolia (горобинник горобинолистий)

Ареал: Урал, Камчатка, Сахалін, Японія. Листопадний експансивний кущ зі строго вертикальними мало розгалуженими гілками, 1,5-3 м. заввишки. Швидко розростається в ширину, утворює численні густі колонії завдяки порослевим нащадкам. Пагони досить грубі і негнучкі, світло-коричневі, пізніше сірі, тонко опушені. Листя зелені, рано розпускаються, розташоване чергово, непарноперисті, 25 см. завдовжки, складаються з 13-23 частіше 17 ланцетних листочків. Квітки кремово-білі зібрані в пірамідальні густі волоті 10-20 см. завдовжки, розташовані на кінцях пагонів, цвіте в кінці червня - початку липня, цвіте протягом 30 днів. Плоди малопомітні листівки. Коріння поверхневі широко розпростерті, утворюють багато порослевих пагонів. Тіньовитривалий, виносить всі дреновані помірно сухі до вологих кислі до лужних грунти. Рано вступає в пору цвітіння, легко витримує пересадку, стрижку, умови міста, рекомендується для паркових насаджень і всередині житлових районів, в одиночних і групових посадках, в вільно зростаючих живоплотах, закріплення укосів і ярів, ефектний по берегах водойм. Зона зимостійкості 3

Sorbus aria (горобина арія, або горобина круглолиста, або горобина борошниста)

Ареал Центральна і Південна Європа, а також Північна Африка і Мала Азія, росте по світлим змішаним лісам, на лісових галявинах, в гірничо-лісовому поясі по кам'янистих і сухих скелястих південних схилах, на сухих, свіжих, переважно вапняних або слабо лужних піщаних суглинках, або кам'янистих грунтах. Листопадне невелике дерево, 6-12 (18) м. заввишки і 4-7 (12) м. шириною, із симетричною щільною широко-конусоподібною або округлою формою крони і коротким стволом, крона з віком стає ширше і більш рихлою. Повільно зростаюче, річний приріст у висоту 35 см., в ширину 25 см., живе до 200 років. Молоді пагони спочатку біло-сіро опушені, пізніше оливково-зелені або оливково-коричневі, з сонячної сторони червонуваті, стара кора сіра, тріщинувата. Листя при розпусканні біло-опушені, пізніше темно-зелені широкоеліптичні або широкояйцевидні, 8-12 см. завдовжки, слабо блискучі, з нижнього боку біло-опушені, грубі, восени жовтуваті, довго зберігаються на дереві, часто опадають зеленими. Цвіте в травні-червні білі парасолькоподібні суцвіття 5 см. діаметром. Плоди округлі оранжево-червоні, борошнисті, їстівні, в їжу практично не використовуються через сухий борошнистий смак. Коренева система стрижнева, глибока. Світлолюбива, виносить півтінь. До грунтів не вимоглива, зростає на всіх сухих або помірно свіжих дренованих грунтах, любить вапнування і досить родючі грунти. Вітростійка, морозостійка, дуже теплолюбна, добре переносить спеку і посуху, стійка до міських умов, добре переносить обрізку. У декоративному озелененні частіше використовується сорт Sorbus aria 'Magnifica' (горобина арія 'Магніфіка'), відрізняється від виду трохи більшим листям 10-14 см. завдовжки, всі інші дані і характеристики як у виду. Зона зимостійкості 5А

Sorbus aucuparia (горобина звичайна)

Ареал поширення в природі майже вся Європа, Північна Африка, Азія, Кавказ, доходить до Крайньої Півночі, в горах піднімається на висоту до 2000 м. де стає вже кущом. Часто зустрічається по краях поля, на лісових галявинах, у заростях чагарників, болотах, зростає на кислих, вапняних, помірно сухих або свіжих, бідних поживними речовинами, рихлих глинистих грунтах. Листопадне маленьке або середнє дерево, 6-12 м. висоти (іноді зустрічаються екземпляри до 22 м. висоти), і 4-6 м. ширина, з овальною кроною, або багатостовбуровий малорозгалужений кущ. Гілки спочатку строго вертикальні, з віком більш рихлі і трохи звисають. Швидкозростаюча, річний приріст 40 см. у висоту і 30 см. в ширину, в молодості швидше, живе 80-100 (150) років, на поганих грунтах відносно швидко старіє. Молоді пагони сірувато-червоні, опушені, кора світло-сіро-коричнева або жовто-сіра, гладка, блискуча. Листя непарноперістоскладні до 20 см. завдовжки, складаються з 7-15 ланцетних або овально-загострених зубчастих по краю листочків, зверху темно-зелені, зазвичай матові, знизу світліші, опушені, восени жовто-оранжево-червоні. Цвіте в травні-червні білі зібрані в густі щитковидні суцвіття діаметром до 15 см., розташовані на кінцях пагонів, медонос, дає бджолам нектар і пилок, горобиновий мед червонуватий і крупнозернистий з сильним ароматом. Плоди округлі 0,8 см. діаметром, яскраво-червоні або помаранчеві, у великій кількості, дозрівають у вересні-жовтні, висять на гілках до весни. Плоди їстівні, сирі практично не вживають в їжу через гіркоту, після морозів втрачають гіркоту. Плоди горобини звичайной прекрасна сировина для лікеро-горілчаної промисловості («Горобина на коньяку»), і кондитерської промисловості (цукерки «горобина в цукрі»), виробництва безалкогольних напоїв і консервування: варення, повидло, мармелад. Плодоношення з 7-8 років. Коренева система стрижнева, глибока до 2 м., з поверхневим бічним корінням, існуюча в симбіозі з мікоризою яка полегшує добування поживних речовин. Світлолюбна, виносить півтінь. До грунтів і вологи дуже невимоглива, добре росте навіть на бідних піщаних сухих місцях. Віддає перевагу свіжим - вологім не дуже бідним пухкім слабо кислим грунтам, хоча переносить вапнування. Морозостійка, погано переносить тривалі літні посухи, середньо вітроламка, добре відростає, не чутлива до тимчасових підтоплень. Рекомендується для будь-якого саду та озеленення вулиць. Зона зимостійкості 4

Spiraea douglasii (спірея Дугласа)

У природі поширений на заході Північной Америці. Листопадний прямий густий сильно розростающийся завдяки кореневим нащадкам кущ 1,5 м. заввишки, з прямими червонувато-коричневими опушеними пагонами. Листя зелені, довгасто-ланцетні, зубчасті, знизу сіроповстяні. Квіти рожеві зібрані в щільних узкопірамідальних пухнастих верхівкових суцвіттях на весняних пагонах, червень-липень. Місцезнаходження для посадки сонячне до півтіні. Красива, витривала, прекрасно виглядає на берегах водойм і в парках, завдяки порослеутворючій здатності можна використовувати для закріплення укосів. Зона морозостійкості 5А

Symphoricarpos albus var. Laevigatus (сніжноягодник білий)

Ареал Північна Америка. Листопадний густо розгалужений кущ до 2 м. заввишки, з тонкими трохи звисаючими пагонами, з підземними нащадками. На легких грунтах завдяки численним кореневим нащадкам швидко утворює колонії і тоді ширина перевищує висоту. Пагони сірі або сіро-коричневі. Листя з верхнього боку темно-зелені, з нижнього боку світло-зелені, супротивно розташовані, яйцевидно-округлі, з рівними краями, з лопатями тільки на довгих пагонах, довго тримаються на кущі, осіннє забарвлення жовтувате, непримітне. Цвіте рясно з червня до вересня, квітки непомітні, рожево-білі зібрані в густі суцвіття, окремі квітки дзвіночки 5-6 мм. довжиною, розташовані в пазухах листків і на кінцях пагонів, медоносні. Плоди білі округлі пористі соковиті ягоди до 1,7 см. діаметром, тримаються до весни, дуже ошатні. Коріння поверхневі, густо розгалужені і широко поширені, утворюються в залежності від легкості грунту більше або менше нащадків. Світлолюбив, виносить півтінь (тінь). Невибагливий, зростає на всіх грунтах від сухих до вологих, навіть на бідних поживними речовинами, охочіше на піщаних легких грунтах де утворює багато нащадків. Морозостійкий, вітростійкий, посухостійкий, добре переносить спеку і періоди літньої посухи, тіньовитривалий, стійкий до міського клімату, зростає під деревами, надійний, добре переносить стрижку і механічний вплив, легко пересаджується, стійкий до засолення. Рекомендується для посадки в групах, під кронами дерев, в природних або стрижених живоплотах. Зона морозостійкості 3

Syringa vulgaris (бузок звичайний)

Ареал Південно-Східна Європа. Листопадний великий густо-розгалужений кущ 4-6 м. заввишки і 3,5 м. шириною, річний приріст 20 см. у висоту і 15 см. в ширину, утворює поросль. Листя супротивно розташовані, широкоовальні або серцеподібні, 5-12 см. завдовжки, зелені з блакитним відтінком, без осіннього забарвлення. Цвіте в травні-червні, ароматні лілово-фіолетові пірамідальні вертикальні 15 см. довжиною суцвіття. Основні коріння глибокі і широко розпростерті, дуже сильно розгалужені, рясно утворюють кореневу поросль. Світлолюбивий, виносить легке затінення. Оптимально зростає на помірно сухих або свіжих добре дренованих багатих поживними речовинами теплих глинистих грунтах, від слабо кислих до сильно лужних, любить вапнування, але в цілому невимогливий, добре росте на піщаних бідних грунтах. Морозостійкий, теплолюбний, посухостійкий, стійкий до міського клімату, диму, газу, спеці, добре відростає після обрізки, вітростійкий. Для одиночних посадок, підходить для вільно зростаючих і напівформованих декоративно квітучих живоплотів. Ідеальна рослина для посадки в вітрозахисних смугах, утворює густі зарості. Зона морозостійкості 4

Tilia cordata (липа дрібнолиста або серцеподібна)

Ареал проживання в природних умовах Європа (в центральній Європі від рівнин до Альп, піднімається на висоту до 1550 м.), Крим, Кавказ, Західний Сибір. Широко поширилася через масові посадки навіть там де раніше ніколи не жила. Зростає по змішаних світлих лісах, в заплавних лісах і сухих дубово-грабових лісах, на помірно сухих, свіжих, пухких, гумусних, від дрібних до глибоких, від слабо кислих до лужних, суглинних і глинистих лісових грунтах. Листопадне струнке велике дерево, 18-25 (30) м. заввишки і 10-15 (20) м. шириною, з дуже правильной щільной широкояйцевидной кроной, пізніше високо склепінчастою або округлою, основні гілки в вільній посадці ростуть від самого низу спрямовані під кутом вгору, з віком відхиляються і звисають. Росте досить повільно, річний приріст 30 см. у висоту і 25 см. в ширину, живе понад 1000 років. Молоді пагони тонкі глянцеві, спочатку червоно-коричневі, з сонячної сторони світло-коричневі, кора темна борозниста. Листя неправильно-серцеподібні або округлі 3-10 см. завдовжки і шириною, темно-зелені, знизу сизі, восени лимонно-жовті, жовті до яскраво жовтих. Цвіте в червні (12-17 днів), квіти двостатеві біло-жовто-зелені солодкувато-запашні медоноси, зібрані в повислі по 5-11 шт. суцвіття, липа дрібнолиста найкраща липа-медонос. Плоди коричневі бархатисто-опушені округлі або овальні дрібні горішки з тонкою стінкою, дозрівають в серпні-вересні, зберігаються на дереві всю зиму. Цвіте і плодоносить з 20-років в лісових насадженнях, і з 8 років на відкритому місці. Коренева система в перші 7-8 років утворюється один стрижневий корінь, пізніше формується потужна нерегулярна стрижнева коренева система, участь тонких коренів ще більш інтенсивна ніж у бука, берези, в'яза, дуба, граба, вільхи чорної, ясена, і нагадує явір. Світлолюбна, виносить півтінь, невибаглива, легко пристосовується і добре росте на бідних помірно сухих грунтах. Вважає за краще не занадто сухі, свіжі, родючі, слабо кислі, лужні грунти. Вітростійка, морозостійка, теплолюбна, переносить тепле сухе повітря (спеку) і тимчасову сухість грунту, виносить міськийї клімат, добре формується і відростає після обрізки. Дуже добре переносить пересадку. Вид часто застосовується для озеленення міст і сіл, популярна рослина для формування кубовидних форм і високих формованих живоплотів. Крок посадки: 2-3 шт. на м/п., в 1 або 2 ряди, оптимальна висота 2-4 м. Зона зимостійкості 4

Tamarix parviflora (тамарикс, гребенщик мілкоквітковий)

Ареал Середземномор'їє, від східної Далматії до західної Малої Азії. Листопадний швидко зростаючий розлогий великий рихлий кущ або невелике дерево 3-4 (5) м. заввишки і 3 м. шириною, з тонкими прутовидними слабозвисаючими пагонами. Пагони тонкі червоно-коричневі, взимку майже чорні. Листя дрібні лускаті, яйцевидно-загострені, наполовину закривають гілки. Цвіте в травні-червні, квітки рожеві зібрані у вузькі суцвіття 4 см. завдовжки на пагонах минулого року. Плід багатонасінна трьох-п'ятигранна пірамідальна коробочка з дрібним насінням. Коріння глибокі і широко розпростерті, переносять повені. Дуже світлолюбивий, вимагає багато сонця. Зростає на сухих і свіжих дренованих помірно багатих поживними речовинами грунтах, від нейтральних до сильно лужних, в цілому невибагливий, добре росте навіть на бідних примітивних засолених грунтах. Морозостійкий, вітростійкий (випробовувався на узбережжі), добре переносить посуху і спеку, стійкий до міських умов, переносить повені, добре переносить стрижку, пересадка трохи проблематична. Важко уявити собі більш витончену рослину з ажурной зеленю, утворює світлі зарості, рекомендуються для групових і одиночних посадках в садах і житлових районах, для закріплення берегів річок, озер і морів. Тамарикс одна з кращих рослин для декорування і закріплення сухих сипучих засолених пісків. Зона морозостійкості 6А

Ulmus glabra (в'яз шорсткий, або в'яз голий, або ільм гірський, або в'яз гірський)

Інші назви Ulmus scabra Mill., Ulmus Montana

Ареал виду Північна і Центральна Європа, а також Західна Азія, росте в заплавних лісах, ярах прохолодних лісів, на схилах, від низин до Альп, переважно гірські райони, піднімається до висоти 1350 м. Листопадне величне дерево 25-35 (40) м. заввишки і 20 м. шириною, з округлою густою широко-розкидистою кроною, і прямим до вершини стволом, з сильними гілками. Росте досить швидко, річний приріст у висоту 45 см. в ширину 30 см., живе до 400 років. Молоді пагони тонкі зелено-сірі біло-опушені, пізніше світло-сірі, кора бура грубо пронизана тріщинами. Листя розташоване чергово, еліптичні або довгасто-широкояйцевидні, відносно великі 8-16 см. завдовжки, зверху темно-зелені дуже шорсткі з рідкіми жорсткими волосками, знизу по жилах шорсткі такими ж волосками, восени жовті. Цвіте до розпускання листя в березні-квітні, квітки коричнево-фіолетові зібрані в кулясті пучки. Плоди великі зеленуваті крилатки, оберненояйцевидні або елліпсовидні, в центрі з насінням, в щільних пучках, дозрівають в травні-червні, з'їдаються білками. Коренева система стрижнева глибока, 1,5-1,6 м. глибиною, з утворенням кореневої порослі. Віддає перевагу півтіні, в молодості тіньовитривалий. Грунти воліє родючі, свіжі/вологі, від слабо кислих до сильно лужних, вапняних грунтів. Морозостійкий, переносить короткочасне затоплення, зміцнює грунт кореневими нащадками, швидке перегнивання листя покращує грунт. Зона зимостійкості 5А

Ulmus glabra 'Pendula' (в'яз шорсткий 'Пендула')

Також зустрічається під назвою: Ulmus scabra 'Pendula', Ulmus Montana 'Pendula', Ulmus Montana horizontalis, Ulmus 'Camperdownii'

Листопадне невелике дерево досягає 5 м. висоти і в два рази більшої ширини, з мальовничою шатроподібной густо розгалуженою кроною. Основні гілки довгі парасольковидні, гілки іншого порядку плакучі, звисають до землі. Листя темно-зелені, дуже великі, шорсткі, густо покривають гілки. Інші дані і характеристики як у виду Ulmus glabra. Велике дуже декоративне дерево з плакучою формою, особливо рекомендується для великих ділянок і парків. Сорт отримав золоту медаль на виставці «Зелень - Це життя», Варшава, 2004 р. Зона зимостійкості 5А

Viburnum lantana (калина гордовина, або гордовина звичайна)

Ареал Європа, Північна Африка, Мала Азія і Закавказзя. В Альпах зустрічається на висоті 1900 м. Зростає на сонячних теплих лісових галявинах, у світлих теплих дубово-соснових лісах, на багатих поживними речовинами в основному на багатих вапном грунтах, кам'янисто-піщаних або чистих глинистих грунтах і суглинках. Листопадний великий густо розгалужений кущ 1,5-3,5 (5) м. заввишки і шириною, в молодості швидко зростаючий, пізніше зростає повільніше. Кора сіра, густо-повстяна. Листя супротивно розташовані, широкояйцевидні, 8-12 см. завдовжки, зморшкуваті, з верху темно-зелені, з нижнього боку сіро-зелені, шерстисті, восени жовті, іноді червоно-коричневі. Цвіте в травні, квітки з тонким приємним ароматом, кремово-білі, зібрані в напівкруглі щитковидні суцвіття 10 см. діаметром. Плоди яйцевидно-довгасті, червоніють з середини липня, на початку яскраво-червоні в міру дозрівання стають синьо-чорними, дуже декоративні. Коріння поверхневі, широко розпростерті, густо розгалужені, утворюють кореневу поросль. Світлолюбна, виносить невелике затінення. Не вимоглива до родючості грунту, росте на сухих, свіжих, бідних, піщано-кам'янистих, від слабокислих до сильно лужних і вапняних грунтах, не переносить сирих місць. Морозостійка, теплолюбна, посухостійка, добре переносить спеку і літню посуху, вітростійка, стійка до міських умов, диму і газу, добре відростає після обрізки. Невибагливий кущ росте навіть на бідних і сухих грунтах, рекомендується для великих садів, парків, міського озеленення, природних насаджень. Зона морозостійкості 4

Вітростійкі в'юнкі рослини

Celastrus orbiculatus (древогубец круглолистний)

Ареал Китай, Японія і Сахалін. Листопадна сильно в'юнка витончена ліана з декоративними плодами, досягає до 12 м. висоти і до 3 м. ширини, річний приріст 1-4 м. Молоді пагони зелені пізніше коричневі, круглі. Листя чергові округло-яйцеподібні до круглих 5-10 см. завдовжки, зелені, щільні, гладкі, блискучі, восени яскраво-жовті. Рослина дводомна, іноді зустрічаються двостатеві квітки, дрібні зелено-жовті зібрані в щитковидні суцвіття в пазухах листків, цвіте в червні-липні, цвіте і плодоносить з 5 років. Плоди круглі 4-6 мм. в діаметрі 3-створчаті яскраво-жовті коробочки, після розкриття видно яскраво-червоні насіння, дозрівають у вересні, зберігаються на рослині всю зиму, дуже декоративні. Коріння довгі поверхневі сильно розгалужені. Світлолюбний, переносить півтінь. Без особливих вимог до грунту, виносить всі культивовані помірно сухі і вологі не дуже лужні грунти, віддає перевагу глибоким родючім на яких розвивається надто вже швидко і пишно. Морозостійкість хороша, стійкий до міських умов, димо-газо стійкий, красиво виглядає на стовбурах старих великих дерев, але не слід садити поруч з молодими деревами і кущами, може заглушити. Рослина дводомна, необхідно саджати поруч чоловічу і жіночу рослину. Всі частини рослини отруйні. Рекомендується в якості декоративного покриття високих огорож, непривабливих будівель і різного виду опор, може використовуватися як грунтопокривна рослина для декорування насипів і схилів. Зона морозостійкості 4

Hedera helix L. (плющ звичайний)

Плющ звичайний поширений в Західній, Центральній і Південній Європі до Кавказу, зростає в багатих травою дубових і букових змішаних лісах, в заплавних лісах, на схилах, насипах, на скелях, на деревах і чагарниках, на не надто сирих родючих багатих вапном або помірно кислих грунтах, в горах піднімається до 1880 м. Вічнозелений сланкий або в'юнкий високо підіймающійся по деревах і стінах сильнорослий кущ, піднімається верх і міцно прикріплюється до вертикальних опор за допомогою додаткових повітряних коренів-присосок. Досягає 20 м. іноді і вище до 30 м. висоти, річний приріст 0,5-1 м. в висоту, з часом коли набереться сил починає дуже швидко розповсюджуватися, вважається агресивной рослиной. Пагони з несонячной сторони мають корені-присоски 6-10 см. завдовжки, квіткові пагони зелені без коренів, старі стовбури з сірими лусочками. Листя чергово розташовані дуже різноманітні за формою, найчастіше 3 або 5 лопатеві, темно-зелені шкірясті часто з гарними білими прожилками. Листя квіткових пагонів нерозділені на лопаті, ромбовидні або серцеподібні з довгим кінчиком, темно-зелені блискучі. Квітки зеленувато-жовті зібрані в округлі суцвіття, хороший медонос. Одна з небагатьох рослин квітучих восени вересень-жовтень, цвіте з 8-10 років. Плоди кулясті ягоди завбільшки з горошину, спочатку червоно-фіолетові, дозрівають тільки наступної весни і стають чорно-синіми, слабо отруйні, служать їжею для птахів. Коріння поділяються на робочі живлячі і повітряні. Живляча коренева система стержнева сильно розгалужена. Повітряні корені-присоски володіють великою міцністю при розтягуванні, не виносять світло, оптимальний розвиток отримують тільки в повній тіні, повітряні корені-присоски у вологому середовищі можуть укореняться, стають робочіми і живлять рослину. Краще росте в місцях затінених або півтіні, тіні, в умовах з м'яким кліматом або при укритті на зиму від сонячних променів можлива посадка і на сонячному місці. До грунтів невимогливий, росте на всіх грунтах крім чистого торфу, від сухих до вологих, віддає перевагу родючим свіжим богатим вапном грунтам, добре росте на слабокислих або кислих грунтах. Страждає від заморозків особливо у фазі розпускання листя, теплолюбний, добре переносить періоди літньої посухи, стійкий до міських умов, у вологому кліматі вітростійкий, добре виносить сильний кореневий тиск, живе довго, у віці 400 років може мати ствол 1 м. діаметром. Широкі можливості застосування, рекомендується для посадки біля стін, приховування непривабливих фасадів, озеленення парканів, стовбурів великих дерев, часто використовується як грунтопокровнік під тінню великих дерев. Обплетені плющом будинки і фасади будівель несуть в собі приємну домашню атмосферу, і не тільки прикрашають будинок але і мають велике екологічне значення, так як є місцем проживання для багатьох теплолюбних комах і птахів. Плющ належить до одних з найбільш цікавих з точки зору морфології, екології, біології та географії з видів рослин нашої центрально-європейської флори. Плющам властиві різні екотипи, ця група рослин схильна до утворення мутацій листка, любителями та професіоналами виведено багато декоративних форм що розрізняються за формою і забарвленням листя. Зона морозостійкості 6А

Parthenocissus (Дівочий виноград) види і сорти

Назва Parthenocissus від грецьких слів 'partenos' (незайманий) і 'kisses' (плющ), за подібністю з формою зростання плюща і здатністю до утворення ягід без запилення. Деякі види як декоративні рослини широко розповсюджені по всьому світу.

Parthenocissus inserta (Виноград дівочий прикріплений) і Parthenocissus quinquefolia (Виноград дівочий п'ятилисточковий). Ці два види дуже схожі між собою і часто їх путають. Ареал обох видів Північна Америка, спочатку в якості декоративних рослин були широко розповсюджені по всьому світу, і вже давно інтродуковані далеко за межами свого природного ареалу і зараз ми їх сприймаємо як місцеві рослини. Швидкозростаючі потужні невибагливі деревовидні листопадні ліани з пальчатоскладними 5-ти лопатевими великими листками. Відрізняються трохи забарвленням листя і методом кріплення до опори, Parthenocissus inserta (Виноград дівочий прикріплений) не має на кінчиках вусиків присосок, Parthenocissus quinquefolia (Виноград дівочий п'ятилисточковий) має на кінчиках вусиків присоски і може дертися по гладких поверхнях.

Parthenocissus inserta (Виноград дівочий прикріплений)

Швидкозростаюча потужна одерев'яніла листопадна ліани на опорах досягає до 20 м. висоти, річний приріст 1-2 м. Дереться по опорах обвиває пагонами і чіпляється вусиками без присосок. Листя розташоване чергово, пальчатоскладні 5-ти лопатеві до 12 см. завдовжки, еліптичні або вузько оберненояйцевидні прикріплені до одного центрального черешка, світло-зелені, зелені, більш-менш глянцеві, гладкі на дотик, знизу світло-зелені, восени забарвлюються червоно-бордовий колір. Квітки дрібні зеленувато-білі зібрані в верхівкові волотисті суцвіття на кінцях пагонів. Цвіте в липні-серпні. Плоди кулясті ягоди 8-10 мм. в діаметрі, синьо-чорні з сизим нальотом, неїстівні, неотруйні, є їжею для птахів. Морозостійка, до грунтів і освітлення невибаглива, світлолюбна, тіньовитривала, стійка до міського клімату. Рекомендується для обсадження огорож, різних опор, як грунтопокривна рослина. Зона морозостійкості 5А

Parthenocissus quinquefolia (Виноград дівочий п'ятилисточковий)

Потужна швидкозростаюча одерев'яніла невибаглива листопадна ліана, на опорах досягає до 10-15 (20) м. висоти, річний приріст 1-2 м. Дереться по опорах чіпляючись вусиками і прикріплюється присосками розташованими на кінцях вусиків, може підніматися по гладких поверхнях. Листя розташоване чергово пальчатоскладні 5-ти лопатеві 10 см. завдовжки, еліптичні або вузько оберненояйцевидні прикріплені до одного центрального черешка, темно-зелені тьмяні, знизу блакитні, осіннє забарвлення яскраве вогненно або багряно-червоне в тіні жовто помаранчеве. Квітки дрібні зеленувато-білі зібрані в верхівкові сильно розгалужене волотисте суцвіття на кінцях пагонів. Цвіте в липні-серпні. Плоди кулясті синьо-чорні з сизим нальотом ягоди 6 мм. діаметром, неїстівні, неотруйні, є їжею для птахів. До освітлення невимоглива, світлолюбна, тіньовитривала. Зростає на всіх грунтах від піщаних солоних дюн до вологих глибоких глинистих грунтів. Морозостійка, теплолюбна, довговічна, стійка до пошкоджень комахами і хворобами, стійка до міських умов. Рекомендується висаджувати у парканів, стін, альтанок і будь-яких опор. Зона морозостійкості 5А

Wisteria NUTT – Вістерія (Гліцинія) види і сорти

Рід Wisteria об'єднує ок. 9 видів дерев'янистих сильнорослих з великими довгими кистями запашних квіток листопадних в'юнкіх ліан, природний ареал субтропічні райони Східної Азії. Широко використовується в ландшафтному дизайні по всьому світу, на півдні США акліматизувалась і здичавіли. Види роду Wisteria рослини субтропічного клімату але в цілому досить морозостійкі, можуть підмерзати в суворі зими і страждають від пізніх заморозків. Рекомендується посадки в захищених теплих місцях у надійних опор.

Wisteria floribunda (Вістерія обільноквітуча, або Гліцинія обільноквітуча або багатоквіткова)

Ареал Японія, в 1856 році була завезена натуралістом і дослідником Японії Філіпом Франц фон Зібольдом в Голандію.

Листопадна потужна швидкозростаюча і високов'юнка із запашними квітками ліана, пагони в'ються за годинниковою стрілкою. Досягає 6-8 (10-12) м. висоти і 4-6 (8) м. ширини, річний приріст 1-3 м. Листя розташоване чергово, складні непарноперисті до 40 см. завдовжки з 11-19 еліптичними або яйцевидно-довгастими 4-8 см. завдовжки листочків, спочатку опушені пізніше голі, зелені, восени жовті. Квітки фіолетово-блакитні зібрані в звисаючі кисті 20-50 см. завдовжки, квітки відкриваються поступово від підстави суцвіття до кінчика, суцвіття з'являються одночасно з листям. Цвіте з кінця травня в червні. Плоди зелені багатосім'яні довгі стручки, зберігаються на рослині протягом всієї зими. Плоди отруйні! Коріння дуже широко поширені м'ясисті сильні, на піщаних грунтах дуже глибокі. Світлолюбна, виносить затінення. Зростає на помірно сухих, оптимальні свіжі - вологі рихлі і добре дреновані родючі грунти, від кислих до нейтральних (слабо лужні), краще більш кислі, не переносить застою води і ущільнення грунту. В цілому морозостійка, але може підмерзати в особливо морозні зими і страждає від пізніх заморозків, теплолюбна, переносить спеку, влітку потребує рясного поливу, на лужних грунтах хворіє хлорозом. Взимку миші охоче гризуть коріння що може привести до загибелі молодих рослин. Сильно в'юнка, потужні паростки можуть здавлювати дощові стоки і водостічні жолоби! Стійка до міських умов. Сіянці цвітуть не так рясно і лише через кілька років, з цього рекомендується розмножувати тільки вегетативно, нащадками від відібраних материнських рослин. Високо-декоративна ліана в культурі дуже давно, виведені сорти з бежевими, рожевими, білими суцвіттями. Рекомендується для посадки в парках і садах у вертикальному озелененні у надійних опор на захищених теплих місцях. Зона морозостійкості 6А

Якщо розділ «ВІТРОСТІЙКІ ДЕРЕВНІ РОСЛИНИ», рослини стійкі до сильних вітрів і снігових заметів, був Вам корисний і цікавий, будь ласка, поділіться з друзями в соціальних мережах:

Велика Подяка за Поширення!